- •Предмет :
- •Пит №5. Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •Пит № 6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •Пит № 7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •Пит № 8. Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •Пит № 9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •Пит № 10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •Методи проспографії широко використовуються у дипломатиці.
- •Пит № 11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •Пит № 12. Формуляр середньовічного документа.
- •Пит № 13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •Пит № 14. Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •Пит № 15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •Пит № 16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •Пит № 17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •Пит № 18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •Пит № 19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •Пит № 20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •Пит № 21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •Пит № 22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •Пит № 24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •Пит № 26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •Пит № 27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •Пит № 28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •Пит № 29. Кириличний півустав на українських землях.
- •Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •Пит № 31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •Пит № 32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •Пит № 33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •Пит № 34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •Пит № 35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •Пит № 36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •Пит № 37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •Пит № 41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •Пит № 42. Папірологія як сід.
- •Пит № 43 . Історична хронологія як сід.
- •Пит № 44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •Пит № 45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •Пит № 46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •Пит № 47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •Пит № 48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •Пит № 49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •Пит № 50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
Пит № 22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
Розклад феодалізму,буржуазні революції,які прокотилися Європою,сприяли розвитку нового капіталістичного суспільства. З XIX ст. починає інтенсивно розвиватись палеографія, розвитку палеографії сприяли технічні винаходи, особливо винайденняу 1839 р. фотографії,що дозволило виготовляти фотокопії письмових текстів.
У 1750-1765 рр. вийшов шеститомний твір французьких монахів Тассена і Тустена «Новий трактат по дипломатиці».де на основі обширної джерельної бази було дано детальну класифікацію типів середньовічного письма.Це стало основою для розробки палеографії у XIX – XX ст.
Як самостійна наука палеографія повністю сформувалась у XIX ст. це пов’язано з появою спеціальних вищих навчальних закладів та періодичної літератури. У 80-их рр.. зявились підручники :1882- підручник Пру, 1896- Ваттенбаха і на початку XX ст. неодноразово перевидавався підручник Стеффенса.
Центром розвитку спеціальних історичних дисциплін,і зокрема,палеографії, у Франції стала «Школа Хартій» заснована в Парижі у 1821р. У цій школі працювали видатні вчені серед яких Я. Сільвестр, Л. Делісла. Сільвестр є автором чотиритомної універсальної праці з палеографії,надрукованої у 1841 р. «Paleographie universelle» .У Німеччині великий вплив на розвиток палеографії мало Товариство для вивчення давньої німецької історії,засноване у Франкфурті – на – Майні у 1819р. яке розгорнуло широку діяльність по виданню джерел «Monumenta Germaniae Historica». Слід відзначити працю В. Ваттенбаха «Вступ до латинської палеографії». В Англії палеографічні дослідження зв’язані з Британським музеєм,і наявної в ньому джерельної бази. У 1873р. там було засновано палеографічне товариство,в яке входили Є. Томпсон та Г.Варнер. В Італії палеографічні дослідження ведуться з другої половини XIX ст. головним чином в наукових центрах Флоренції і Падуї. Найвидатніший італійський палеограф Ч. Паолі.
У XX ст. у палеографів посилився інтерес до установлення закономірностей в розвитку письма. До цього часу була вироблена методика палеографічного дослідження в якій основне місце займала еволюція букв і оформлення рукописів в цілому. В працях найвідоміших палеографів першої половини XX ст. основна увага приділялась зв’язку письма і культури.
У цей період слід відзначити роботи Траубе,Ліндсе,Лоу,О. Добіаш-Рождественской.Велике значення мало детальне вивчення та публікація всіх латинських рукописів I – VIII ст. в каталозі «CLA» під ред. Лоу.
У 1952 р у Парижі було організовано Міжнародну нараду по латинській палеографії,яка мала на меті виробити сучасну термінологію і принципи побудови каталогів. Дуже велику допомогу надає вченим заснований в 1937 р. в Парижі «Інститут дослідження та історії текстів. На базі свого великого бібліографічного апарату, фільмотеки і фототеки Інститут веде організаційно-довідкову та дослідницьку роботу. З 1946 р. в Брюс-
селі виходить два рази на рік спеціальне періодичне видання, присвячене латинській та грецькій палеографії.
В останні роки підвищився інтерес до важливих проблем історії
письма різних народів в давнину, середньовіччя , у новий і новітній час. Фахівці досліджують питання еволюції писемності у зв'язку з мовою, матеріальною і духовною культурою суспільства, історичне і соціологічне значення письма; вони шукають закономірність в процесі розвитку письма, досліджують його в порівняльному плані у різних народів і т.д.
У 1940-1950-х рр.. французький палеограф Маллон виступив з новою методикою дослідження письма. Відзначимо основні риси запропонованої ним методики палеографічних дослідження. Крім аналізу форм літер він запропонував аналізувати
дукт (послідовність, з якою писар накреслює складові елементи графеми і напрямок їх начерку)
модуль (розмір і пропорції графем)
кут (нахил літер)
вага (ширина літер)
Зараз ця методика є основною,на її основі можна провести детальний палеографічний аналіз тексту. Крім методів і прийомів дослідження власне палеографії зараз застосовуються методи й прийоми дослідження інших дисциплін і наук, передусім лінгвістики тексту (аналіз орфографії, мови), мистецтвознавства (вивчення орнаментів, мініатюр), фізики й хімії (датування органічних матеріалів для письма за допомогою радіоактивних ізотопів, аналіз складу чорнила й фарб, використання різного проміння для читання вицвілих текстів або їх частин) та інші.
Література :
- Кісь Я. П. Палеографія. Навчальний посібник. Львів: Вища школа, 1975.
- Черепнин Л. В. Русская палеография. Москва, 1956.
- Люблинская Д.А. Латинская палеография, 1969.