- •Предмет :
- •Пит №5. Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •Пит № 6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •Пит № 7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •Пит № 8. Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •Пит № 9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •Пит № 10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •Методи проспографії широко використовуються у дипломатиці.
- •Пит № 11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •Пит № 12. Формуляр середньовічного документа.
- •Пит № 13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •Пит № 14. Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •Пит № 15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •Пит № 16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •Пит № 17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •Пит № 18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •Пит № 19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •Пит № 20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •Пит № 21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •Пит № 22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •Пит № 24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •Пит № 26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •Пит № 27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •Пит № 28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •Пит № 29. Кириличний півустав на українських землях.
- •Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •Пит № 31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •Пит № 32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •Пит № 33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •Пит № 34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •Пит № 35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •Пит № 36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •Пит № 37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •Пит № 41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •Пит № 42. Папірологія як сід.
- •Пит № 43 . Історична хронологія як сід.
- •Пит № 44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •Пит № 45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •Пит № 46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •Пит № 47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •Пит № 48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •Пит № 49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •Пит № 50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
Пит № 19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
О. Купчинський у своїй праці «Із спостережень над розвитком документа та діяльністю князівської канцелярії галицько-волинських земель XIII - першої половини XIV ст. » дослідив документальні джерела Галицько-Волинської держави, а також канцелярії князів та периферійні адміністративні канцелярії – воєводи, старости та канцелярії міст і духовних установ.
Значну увагу він приділяє ступеню вивчення даної проблеми в історіографії і стверджує, що дана тема в науці не знайшла належного висвітлення. Називає кілька прізвищ дослідників з якими погоджується, а також і ті імена, в твердженнях яких бракує аргументованості.
О. Купчинський аналізує той факт, що саме з галицько-волинських земель збереглась така незначна кількість документів і актових матеріалів та наводить основні причини даного явища.
Дослідник також ставить питання щодо самого поняття «канцелярія», точного визначення для якого немає і досі. Він, проте, схиляється до трактування цього терміну Топаловою, яка характеризує канцелярію як установу, що має внутрішній субординаційно-ієрархічний поділ управлінської та виконавчої праці, власну організаційно-функціональну структуру, основною функцією якої є участь у здійсненні державою розпорядчо-виконавчої діяльності.
О. Купчинський зазначає, що документ змушує людей вступати у контекст з писаним словом. Письмовий акт поставав як невід’ємна частина культурного розвитку.
О. Купчинський дає характеристику канцелярії Романа Мстиславича, Данила Романовича, Володимира Васильковича, Юрія Львовича, Юрія Болеслава Тройденовича. Варто зазначити, що дані характеристики є першими спробами у даному плані, отже, це можна вважати значним кроком у дослідженні даної проблеми. Автор також зауважує, що через брак документальних джерел він змушений часто звертатися і до вторинної інформації. Сюди автор відносить загальноісторичні факти, історіографічні джерела.
Дослідник описав особливості організації князівських канцелярій, зокрема, описує хронологічні рамки існування канцелярії, місце її перебування, документацію даної канцелярії, міжнародні зв’язки, ієрархічну структуру персоналу. Проте, зрозуміло, що вичерпної характеристики для кожної канцелярії дати неможливо через брак необхідних джерельних даних.
Розвиток документа у Галицько-Волинському князівстві Купчинський пов’язує із розвитком самої України-Руси та її міжнародними відносинами.
Отже, науковий доробок Олега Купчинського є надзвичайно значущим стосовно вивчення дипломатики Галицько-Волинської держави.
Пит № 20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
Палеографія (від палео ... і ... графія), спеціальна історико-філологічна дисципліна, що вивчає історію письма, закономірності розвитку його графічних форм, а також пам'ятники стародавньої писемності в цілях їх прочитання, визначення автора, часу і місця створення.
Палеографія досліджує еволюцію графічних форм літер, письмових знаків (наприклад, ієрогліфів), пропорції їх складових елементів, види та еволюцію шрифтів, систему скорочень та їх графічне позначення, матеріал і знаряддя письма.
Особлива галузь Палеографія вивчає графіком систем тайнопису (криптографія). У сферу Палеографія входить також вивчення орнаменту і водяних знаків паперу (філігрань), формату, палітурки рукописів (у країнах Західної Європи та в СРСР комплексом питань, пов'язаних з виготовленням і долею рукописної книги, займається виникла у 2-ій половині 20 ст. Спеціальна дисципліна - кодикологія).
У Палеографіі розроблені специфічні методи дослідження (техніка аналізу графічних даних, методика датування рукописів.) Використовуються також методи ін наук і специфічних дисциплін: мовознавства (уточнення датування і топології рукописи за даними мови), текстології та дипломатики (уточнення тих же даних за змістом, стилем, історії тексту, за формуляром грамот і документів), мистецтвознавства (те ж - за художнім даними мініатюр, орнаменту), хімії (аналіз чорнила і ін фарбувальних речовин), фізики (використання радіоактивних ізотопів для датування органічних матеріалів тощо) та ін Теоретична сторона Палеографія-історія листи, будучи частиною історії культури даного народу, дає наукову основу для практичної її боку - вироблення суми практичних прийомів для безпомилкового читання рукописів, правильної їх датування і т.д. Обидва завдання Палеографія-теоретична і практична - тісно пов'язані між собою.
Основним завданням і кінцевою метою вивченя є повна зовнішня атрибуція тексту: правельне прочитання,реконструкція втрачених текстів,датування тексту,визначення його авторства,зясування достовірності.
Поділ письма на такі 4 типи
1)предметне письмо (заруби,вузлики,шнури,стріли)
2)піктографічне (письмо в рисунках або малюнках)
3)ідеологічне-складна система знаків,що полягає у розчленування графічної фрази на окремі поняття. За кожним поняття закріплюється відповідний малюнок.
4)фонографічне (звукове).Визначають звукові елементи слова,тобто цілі склади чи окремі звуки.