Пит № 17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.

Універсалом наз . документ ,який в Речі Посполитій та в Україні 16-18ст. відігравав роль публічно-правового акту,маніфесту . Гетьманські  та полковницькі універсали створювались  з різних причин і тому є дуже різні. Нині відомо 119 універсалів та 19 наказів в Б. Хмельницького . Універсали видавалися від імені гетьмана ,його писарем чи канцеляристом,завірялися  гетьманом  власноручно . Отже,особливості документів гетьманського уряду: Початковий протокол:

Інвокації  в універсалах гетьмана   й полковників ,за винятком  єдиного ,нема . Це типово для  всіх східнослов’янських актів 14-17 ст ,окрім духовних грамот .Тільки в одному універсалі Хмельницького є інвокація такого змісту: ’’Во имя Господа , амень  , к вічной памяти речі” . подібна зафіксована  в одному з документів  уряду війська Запорізького , в універсалі гетьмана І.Петрицького   від 22.03 1632р і підтвердив його  своїм записом Хмельницький.

Інтитуляція є майже в усіх універсалах Хмельницького та його полковників. Винятками є деякі гетьманські універсали ,що дійшли до нас в копіях.

Інскрипція має складну гнучку формулу,представлена чотирма основними типами. Після  частини інскрипції умовно зазначеної  як загальної, йде громіздке  продовження ,що уточнює коло адресатів . Це друга частина -  уточнювана ,переходить у третю конкретизуючу,де наз.адресат.У 2-й частині інскрипції  перелік адресатів  подається з суворим дотримуванням існуючої субординації ,від вищих влад до нижчих  .Найпоширенішою є форма 2-го типу,для якої є характерним  поэднання інскрипції  та промульгації ,причому остання тут виходить на перший  план. Вона поч. словом ‘’ ознайомуєм” і наводиться в гетьманських документах у 5 осн . варіантах . Третій тип  формули інскрипції  переважно вливався у наказах ,для нього є беззастережене  визначення адресата . До 4 –го типу  - складна формула,в якій  вона  є поєднана з короборацією . Цей тип представлений  лише 1 документом (універсалом до панської шляхти 1657)Кілька універсалів взагалі не мають  інскрипції .В одному випадку  безпосередньо після інтитуляції йде нарація.

Салютація має місце лише у двох універсалах гетьмана ,а в універсалах полковників її немає . Досить часто є в наказах ,що складає  одну з характерних  ознак ,яка відрізняє накази від універсалів.

Основна частина:

У низці універсалів Хмельницького аренга має характер юридичного посилання і тоді  зливається з нарацією . Досить часто  трапляється  виклад т.зв. петиції,тобто прохання про видання документу ,задоволення певного клопотання . У деяких універсалах петицію поєднують з вказівкою на наявність документів,які треба було підтвердити. У наративній частині гетьман робив достовірні посилання на свої попередні  універсали і за ними часто можна було відзначити зміст останніх .

Диспозиція містить у собі  розпорядження ,наказ гетьмана і є обов’язковою частиною універсалу без винятків. Здебільшого поч. словом “прето “(тому). Далі йшли різні слова й вирази ,найпоширенішими з яких були ‘’приказуєм’’,’’розказуєм”,’’надаєм”,”жадаєм”,”напоминаєм”,”хочемо”,”поставляємо”.Часто їх подають в інших формулюваннях :’’суворо  приказуєм ,’’ ‘’строго наполягаєм.’’ Іноді  вживається подвійна диспозиція . Річ у тім ,що універсал міг мати  в собі кілька різних розпоряджень і кожне з них склалалось із тих самих слів .  Тому диспозиція ставилася одна за другою. Інколи у диспозиції можна побачити елементи санкції ,а в окремих випадках може ще містити елементи нарації.

Санкція є майже в усіх універсалах Хмельницького ,за винятком двох,бо вона була б не доречною. Стандартні  форми санкції були добре вивченні І. Крипякевичем ,тому  відзначимо лише ,що деякі з них подібні санкціям запорозьких гетьманів пер.пол.17ст,польських королів та великих  князів литовських  16-17ст. Найпоширенішою  була санкція у формі не порушувати того,що погрожує карою . Вцілому порушення гетьманської волі ,що підривало авторитет державної влади ,розглядалося як важкий злочин. Загрожувала сувора кара,вкл. смерть. Каральні функції щодо порушників розпоряджень гетьмана ,Хмельницький часто покладав  на полковників та іншу старшину. Тільки в одному випадку  гетьман вживає санкцію у вигляді Божої кари(под неласкою Божею ) ,дуже рідко згадується і про грошовий штраф за порушення волі гетьмана.

Короборація  містить підпис гетьманів  та супроводжувальний запис . Стислою ця формула,була не випадково ,оскільки основний титул гетьмана наводився у титуляції.У деяких випадках  підпис стояв після супроводжуваного запису представленого чотирма типами .

Датум є уніфікованим .’’Діялося в Чигирині ,дня 22 липня за старим календарем ,року Божого1657’’,частіше вживалася стисла форма ‘’Дан в Ірклії 1 августа 1650 р’’ . Звичайно,універсали датувалися за старим стилем ,а цифри писалися у літерному значенні . Характерною ознакою універсалів гетьмана та полковників було те,що датум передував короборації.

Апрекація  - кінцеве побажання вічності документа. Бракує  у всіх універсалах.

Таким чином окремі формули універсалів представників українського уряду є гнучкими та змінними ,що пояснюється різноманітністю кола питань ,на які вони відгукувалися . Їхній формуляр складався під впливом традицій укр. земель 14-17ст. котрі сягали своїм корінням часів існування Київської Русі.