Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_opisovi_pitannya_z_SIDu_6.docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
224.52 Кб
Скачать

Пит № 45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.

Календар - це система рахунку великих проміжків часу, заснована на астрономічних циклах - власному обертанні Землі, рух Місяця навколо нашої планети і Землі навколо Сонця. Календар, хоча і примітивний, з'явився вже в найдавніших цивілізаціях. Більше 4 тисяч років люди намагаються якось вести облік часу, створюючи різні календарні системи й пристрої виміру часу. Календарні системи стародавнього світу відбивали сільськогосподарські, політичні й ритуальні потреби, що характерні для того часу

. Історично першою мірою часу була зміна дня та ночі. Гомер вів рахунок часу “по світанках”, а кельти та германці рахували час на “ночі”. Афіняни, галли, германці та юдеї повним днем вважали проміжок часу від одного вечора до наступного вечора. А вавилонські астрономи та римські понтифіки межею зміни дати вважали час опівночі. День був першою самостійною одиницею, яка стала виділятися та запам’ятовуватися у потоці подій. Можливо, добовий цикл став першим астрономічним відкриттям прадавніх вчених. Створення єгипетської місячної календарної системи відноситься до 4236 року до н.е., а єгипетський сонячний календар було створено у 17-15 ст. до н.е. Грецька календарна система, яка грунтувалася на Олімпійських іграх, виникла три тисячі років тому. Римський республіканський календар брав початок від заснування Рима 753 р. до н.е. У 45 р. до н.е. з’явився юліанський календар. Календарна реформа Юлія Цезаря (100-44 до н.е.), проведена з допомогою олександрійського вченого Созігена, вводила у Римській імперії простий, зручний і досить точний варіант єгипетського календаря – помилка розміром у добу накопичувалася протягом 128 років. Але Цезар відмовився узгоджувати календар з місяцем. Юліанський календар має чотирирічний цикл, протягом якого для узгодження календарного та істинного сонячних років вводиться один додатковий день. Сучасний григоріанський календар введено у 1582 році. Цей календар має період 400 років. (раз на 4 тисячі років один з високосних р. вважати звичайним роком). Календарна похибка в 0,0003 доби у рік за 4000 років складе близько 1,2 доби. Тоді збережеться похибка у 0,2 доби за 4000 років або одна доба за 20 тисяч років. Але така точність календаря нікому не потрібна – зазначені періоди є непорівнянними не тільки із людським життям, але й з існуванням цивілізацій. “Ідеальний” календар взагалі неможливий. Будь-яка календарна система – це компроміс між зручністю та точністю.

Пит № 46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).

Час - це найважливіший і непоправний ресурс будь-якої людини. Більше 4 тисяч років люди намагаються якось вести облік часу, створюючи різні календарні системи й пристрої виміру часу. Календарні системи стародавнього світу відбивали сільськогосподарські, політичні й ритуальні потреби, що характерні для того часу. Астрономічні спостереження для встановлення зимового та літнього сонцестояння вироблялися ще 4000 років тому, тому не дивно, що перші календарі використовували астрономічні явища для фіксації періодів часу. У 14-ому сторіччі до Різдва Христова в Китаї була визначена тривалість сонячного року - 365,25 днів, а місячний місяць - 29,5 днів. Сонячно-місячний календар діяв на близькому сході (за винятком Єгипту) і в Греції, починаючи з 3-го тисячоріччя до нашої ери. Ранні календарі використовували або 13 місячних місяців по 28 днів або 12 місяців з довжиною, що чергується 29 і 30 днів.

Давньоєгипетський календар мав 12 30-ти денних місячних місяців, але був прив'язаний до сезонної появи зірки Сиріус. Для того щоб примирити цей календар із сонячним роком, був винайдений цивільний календар, у якому додано 5 днів, що доводять тривалість року до 365 днів. Однак згодом було замічено, що цивільний рік приблизно на одну чверть дня коротше, ніж сонячний рік. Обрана тривалість року забезпечувала повний збіг із сонячним роком раз за 1460 років. Цей період називається циклом Сотиса (sothic). Древні єгиптяни встановили тривалість сонячного року, що дорівнює 365,25 дням, що з точністю до 11 хвилин збігається з результатами сучасних обчислень. В 432 році до різдва Христова, приблизно через сторіччя після китайців грецький астроном Метон обчислив, що 110 місячних місяців по 29 днів і 125 місячних місяців по 30 днів відповідають 6940 сонячним дням, що лише небагато перевищує 19 років. 19-літній цикл, названий циклом Метона, установив тривалість місячного місяця рівної 29,532 сонячних днів, що с точністю до 2 хвилин збігається результатами сучасних вимірів.

Єгипетський календар був найдавнішим сонячним календарем, а Вавилон можна вважати батьківщиною першого місячного календаря. Його створено в середині третього тисячоліття до нашої ери у Шумері. Вавилонський цар Хаммурапі (1792—1750 роки до нашої ери) об'єднав під своєю владою території Дворіччя з містами-державами Урук, Кіш, Ур, Лагаш і ін.

За часів царювання Хаммурапі календар міста Ур став офіційним календарем Вавилонії. Спочатку він був місячним і рік у ньому складався з 12 місяців по 29 і 30 днів у кожному. Місяці називались: Нісану, Айру, Сівану, Дуузу, Абу, Улулу, Ташріту, Арахсамну, Кісліву, Тхабіту, Шабатху і Адар. Першим місяцем року був Нісану, який відповідав приблизно періоду з 22 березня по 22 квітня. Дрібнішою одиницею вимірювання часу був семиденний тиждень, запозичений у шумерів.

У стародавньому Римі використовувався місячний календар. Юлій Цезар запросив олександрійського астронома Сосигенса, що розробив календар (який пізніше став називатися юліанським), прийнятий в 46 році до Різдва Христова. Календар містив 365 днів у році з додаванням одного дня кожні 4 роки (високосний рік). Однак перші 36 років помилково додатковий день додавався кожні 3 роки. У результаті набігло зайвих три дні, які довелося компенсувати аж до 8 року нашої ери.