Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_50_pitan.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
168.05 Кб
Скачать

1.1. Передумови виникнення й розвитку туризму

Туризм став реальним фактом економіки будь-якої країни. Не є виключенням і Україна. Історично склалося так, що сучасний туризм став результатом появи та еволюції подорожей. Люди подорожували завжди й залишали записи про свої мандрівки. На стадіях зародження туризму мандрівники організовували подорожі самостійно. Метою подорожей було вивчення звичаїв і побуту, рівнів та особливостей розвитку народів і країн. Потім, в епоху Римської імперії, виникають перші елементи індустрії подорожей - заїжджі двори, причому як державні, так і приватні. Розвиток християнства та торгівлі в середні віки привів до появи подорожей з метою розповсюдження релігії і реалізації товарів поза місцем їхнього виготовлення. У цю пору, говорячи сучасною мовою, інфраструктура подорожей поповнюється за внаслідок появи монастирів, а подальший розвиток одержують заїжджі двори за рахунок купців. В епоху великих географічних відкриттів метою мандрівників, мореплавців і першопрохідників стало У виникненні туристичної діяльності і розвитку туризму можна виділити 4 етапи: 1 етап - передісторія туризму; 2 етап - елітарний туризм і зародження масового туризму; 3 етап - початок становлення масового туризму; 4 етап - масовий туризм. У 1997 р. Україна стала дійсним членом ВТО, а у вересні 1999 р. на 13-й Генеральній асамблеї ВТО в м. Сантьяго (Чилі) обрана в керівний орган ВТО - Виконавчу раду.

  1. Поняття і основні напрямки географії туризму

Одним з таких провідних напрямків в туризмології є географія туризму - галузь географічних знань про просторово-часові закономірності функціонування туризму як суспільного явища. 

Просторові форми суспільних явищ і процесів досліджує суспільна географія [6, с 20]. Вторинність туризму в потребах суспільства об'єктивно зумовлює його залежність від рівня соціально-економічного розвитку території, детермінована рівнем та стилем життя її населення. 

Географія туризму на вітчизняних теренах формувалась протягом 60-80-х років XX ст. в складі рекреаційної географії як її розділ.  Рекреаційна географія - галузь географічних знань, яка, спираючись на рекреаційну функцію як необхідну складову суспільного відтворення, займається розробкою теоретико-методичних засад територіальної організації відпочинку та оздоровлення. 

Урізноманітнення рекреаційної функції та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища спричинило формування географії туризму як окремої географічної науки. Виокремились два основних напрямки географічних досліджень туризму:  Таким чином, географія туризму на сучасному етапі повинна взяти на себе розробку теоретико-методологічних засад, методики та методів геопросторової організації туризму як суспільного явища, оскільки має для цього достатню наукову базу і практичні наробки. Цей доробок стане вагомим внеском в туризмологію як теорію розвитку і функціонування туризму. Місце географії туризму в системі географічних наук (таблиця 1.1) визначається предметно-об'єктною сферою та колом завдань, спрямованих на виконання суспільного замовлення.

  1. Місце географії туризму в системі географічних дисциплін

Таким чином, географія туризму на сучасному етапі повинна взяти на себе розробку теоретико-методологічних засад, методики та методів геопросторової організації туризму як суспільного явища, оскільки має для цього достатню наукову базу і практичні наробки. Цей доробок стане вагомим внеском в туризмологію як теорію розвитку і функціонування туризму. Місце географії туризму в системі географічних наук (таблиця 1.1) визначається предметно-об'єктною сферою та колом завдань, спрямованих на виконання суспільного замовлення.Місце географії туризму в ієрархічній структурі географічних наук

Географія

Система наук

Суспільна географія

Родина наук

Соціальна географія

Комплекс наук (дисципліна)

Рекоеаційна географія

Галузь

Географія туризму

Розділ

4.

5. Поняття про туризм

туризм — тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без здій­снення оплачуваної діяльності;Під туризмом розуміють теорію і практику різного роду походів, сходження на гори і подорожі з метою спортивного суперництва, активного відпочинку, освіти і виховання. Для подорожей у відпустку з використанням громадського або особистого транспорту, в яких головне місце займають розмови і відпочинок, все більше підходить слово туризм. Туризм складає частину фізичної культури і спорту, оскільки він служить проявленням здорового способу життя, розвитку, досконалістю і збереженню фізичної робото здатності і всесторонньої підготовки. В туристичній діяльності в центрі уваги знаходяться різні форми планомірних і організованих туристичних походів, вело туризм, подорожей на лодках і лижних походів. Крім того, туризм пов’язаний з культурними цінностями. Особливо важливе значення туризму заключається в організації дозвілля для молоді.Подорож і туризм — нерозривні поняття, які характеризують певний ВИД ЖИТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ. Характерною дією, що визначає та відокремлює подорожі від інших видів діяльності, є переміщення людини в іншу місцевість або країну, континент, що не є його звичайним місцезнаходженням або місцем проживання.

6. Види туризму

Так, в залежності від місця проведення подорожі туризм поділяється на міжнародний і внутрішній. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм-подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі існують такі види туризму:- дитячий;- молодіжний;- сімейний;- для осіб похилого віку; - для інвалідів.

В залежності від мети туризм може бути: культурно-освітнім, оздоровчо-лікувальним, релігійним та спортивним.

Так, спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості.

Пізнавальний турмзм – подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними обєктами.

Діловий туризм – поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів.

Релігійний туризм це здійснення подорожі віруючими по святих місцях.\

Реалізація культурно-освітньої мети здійснюється при подорожах по містах, регіонах, країнах в процесі яких туристи знайомляться з архітектурою, пам'ятниками, музеями, опановуючи історію, культуру, звичаї та традиції різних народів.

Лікувально-оздоровча мета здійснюється в процесі рекреаційного, реабілітаційного та зеленого туризму.

Зелений туризм має на меті прилучити жителів міст до відпочинку у екологічно-чистому районі сільської місцевості.

Рекреаційний туризм це відновлення фізичних й психічних сил людини засобами туризму. Це туризм активного відпочинку й оздоровлень, тому його часто називають оздоровчим.

Реабілітаційний туризм має цільову функцію - лікування визначених захворювань засобами туризму.

Професійно-прикладний туризм має за мету удосконалення професійних знань, умінь, навичок засобами туризму.

Учбовий туризм це здійснення подорожі з метою отримання певних знань.

7. Класифікації туризму

З метою класифікації сучасного туризму необхідно встановити його найістотніші класифікаційні ознаки. Доцільна класифікація за географічною ознакою, напрямом туристичного потоку, метою поїздки, способом пересування, засобам розміщення туристів, кількістю учасників, організаційно-правовими формами і т, п.Розглянемо характеристику основних видів туризму (табл. 3.1). Головним є поділ туризму на внутрішній і міжнародний. 1. Внутрішній туризм являє собою міграційні потоки людей у межах країни постійного проживання з туристичними цілями. Національна грошова одиниця, яка використовується повсякденно, продовжує залишатися засобом платежу, а рідна туристу мова- засобом спілкування. 2. Міжнародний туризм охоплює поїздки осіб, що подорожують з туристичними цілями за межі країни постійного проживання. Перетин державного кордону для них пов'язаний з певними формальностями: оформленням закордонних паспортів і віз, проходженням митних процедур, валютним і медичним контролем. Ці правила вводяться державою в цілях боротьби з незаконною міграцією, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією і т. д. і забезпечують установлений порядок в'їзду в країну і виїзду з неї. 3. Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією (ВНП). 4. Туризм в'їздний- подорожі в межах країни осіб, що не проживають у ній постійно, з туристичними цілями без заняття оплачуваною діяльністю. 5. Туризм виїзний - подорожі осіб, які постійно проживаючих в одній країні, в іншу країну з аналогічними цілями без заняття оплачуваною діяльністю у відвідуваній країні. 6. Рекреаційний туризм. Туризм із метою відпочинку для ряду держав є найбільш масовою формою. Поїздки іноземних туристів в Іспанію, Італію. Францію, Австрію переслідують насамперед саме цю мету. 7. Оздоровчий відпочинок має особистий, індивідуальний характер. Однак нерідко бувають випадки, коли туристи поєднуються для спільних поїздок, що має за мету одержання групових знижок за проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування - 24- 28 днів, що значно більше, ніж за іншими видами туризму. 8. Пізнавальний (екскурсійний) туризм. Цей вид туризму виключає в себе подорожі і поїздки з пізнавальними цілями. Екскурсія як форма пізнання і вид дозвілля виконує функції розширення кругозору й інтелекту. Однієї з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Порівняно з подорожами на іншими видами транспортних засобів, поїздки на автомашинах і автобусах надають туристам набагато більшу пізнавальну можливість. п.

8.ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ТУРИСТ» «Турист» — центральне поняття в туризмі, яке також має багато визначень. Найбільш широке визначення міститься в рекомендації комісії з туризму та рекреаційної географії Всесвітнього географічного конгресу: турист — особа, яка подорожує з будь-якою метою, крім пошуку заробітку та зміни постійного місця проживання, при умові перебування поза межами свого місця проживання не менше 24 годин. Після розробки рекомендацій зі статистики туризму Всесвітньою туристичною організацією у 1993 р. за основу визначення поняття «турист» приймається положення, що турист — це тимчасовий відвідувач, який подорожує за межами місця його постійного проживання щонайменше 24 години (але не більше 12 місяців) з будь-якою метою, крім зміни постійного місця проживання та заняття діяльністю, що оплачується з джерела в місці тимчасового перебування. Поняття «міжнародний (іноземний) турист» Міжнародний (іноземний) турист визначається як особа, яка подорожує з метою туризму в іншу країну, що не с країною її постійного проживання, та знаходиться за межами звичного для неї середовища протягом не менше 24 годин без заняття оплачуваною діяльністю. Міжнародними туристами вважаються особи, які подорожують: ♦ з метою відпочинку, лікування, відвідування родичів та ін.; ♦ з метою участі в семінарах, конгресах (наукових, дипломатичних, релігійних, адміністративних, атлетичних тощо); ♦ з діловими цілями; ♦ в морському круїзі, навіть якщо вони залишаються на судні менш ніж 24 години.

9. Особливості міжнародного туризму

Міжнародний туризм став феноменом XX ст. Він перетворився на масове захоплення мільйонів людей завдяки тому, що бажання подорожувати поєдналося з доступністю туристичних регіонів і збільшеними матеріальними можливостями.

Безліч туристичних регіонів наблизились до нас і стали доступними завдяки розвиткові пасажирського транспорту, особливо авіаційного, створенню надійних і комфортабельних реактивних повітряних лайнерів, які можуть переміщувати великі групи людей на далекі відстані.

У XXI ст. міжнародний туризм розвивається під впливом факторів, властивих саме індустрії гостинності та туризму, а також таких факторів зовнішнього середовища, як політика і право, економіка і фінанси, культура, соціодемографічні зміни, розвиток торгівлі, транспорту, інфраструктури та науково-технічного прогресу.

10. Види туристичних ресурсів

Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.

Найбільш важливими кількісними та якісними характеристиками туристичних ресурсів є: - обсяг запасів (дебіт джерел мінеральних вод, екскурсійний потенціал туристичних центрів і маршрутів), необхідний для визначення потенційної ємності туристичних комплексів, рівня освоєння, оптимізації техногенного й антропогенного навантаження; - площа поширення (розміри водоносних горизонтів, пляжів, лісів, площа територій зі стійким сніговим покривом), яка дозволяє визначити потенційні рекреаційні угіддя, встановити межі санітарної охорони; - період можливої експлуатації (тривалість сприятливого погодно-кліматичного періоду, купального чи лижного сезону), який визначає сезонність рекреаційних процесів і ритмічність туристичних потоків; - територіальна зосередженість у місцях виникнення чи поширен-ня, яка обумовлює тяжіння туристичної інфраструктури і туристчних потоків до місць їх концентрації; - порівняно низька капіталомісткість і невисока вартість експлуатаційних затрат, що дозволяє досить швидко створювати інфраструктуру й отримувати соціальний та економічний ефект, а також самостійно використовувати окремі види ресурсів; - багаторазовість використання при дотриманні норм раціонального природокористування і проведення заходів із рекультивації та благоустрою; - універсальність, яка дозволяє використовувати один і той же ресурс для організації різних видів рекреаційно-туристичної діяльності; - масовість, унікальність, інформативність і доступність, від яких залежить потужність туристичних потоків і можливість створення інфраструктури; - соціальність - незалежно від походження і використання, туристичні ресурси характеризуються "цільовим призначенням" - покращання соціальних параметрів у суспільстві.

11. Туристична індустрія належить до галузей із виразною ресурсною орієнтацією. Разом із тим, туризм називають "індустрією без труб". Ресурси, задіяні в рекреаційно-туристичній діяльності, при дотриманні елементарних природоохоронних і ресурсозберігаючих правил і технологій, можуть використовуватися тривалий час без суттєвих процесів деградації природних і соціально-культурних комплексів навіть за умови значних антропогенних навантажень. Хоча впливу не уникнути, але він не йде ні в які порівняння із тиском, що чинять на довкілля металургія, хімічна промисловість, лісове чи сільське господарство. Характеристику рекреаційно-туристичних ресурсів світу розпочнемо з їх природної складової. Насамперед, слід наголосити, що окремі види природних ресурсів впливають на рекреаційно-туристичний процес комплексно, взаємодіють і взаємодоповнюють один одного і формують те неповторне природне оточення, на фоні якого людина реалізує свою потребу відпочивати та відтворювати життєву енергію. Можна припустити, що туризм, особливо окремі його види, може існувати на основі штучно створених компонентів природного середовища. На практиці ж слід констатувати, що без відповідних природних ресурсів, розвиток і реалізація відповідних функцій є проблематичними. Серед природних туристичних ресурсів найбільше значення для індустрії туризму та рекреаційної діяльності мають кліматотерапевтичні, водні, бальнеологічні і ландшафтні складові, які доцільно об'єднувати у клас ресурсів першого порядку (рис. 1.3). Ця група ресурсів має безпосередній вплив на розвиток рекреаційного і туристичного процесів.

12. Історико-культурне надбання туристичних ресурсів світу. Своєрідним путівником туристичними ресурсами світу є перелік видатних культурних та природних об'єктів, що становлять надбання усього людства і перераховані у відповідному списку, складеному під егідою ЮНЕСКО, який носить назву "Світова спадщина ЮНЕСКО"

Статус об'єкту Світової спадщини дає певні переваги і накладає обов'язки з їх охорони: - підвищує престиж територій і керуючих ними установ; - додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів; - сприяє популяризації включених до списку об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування, у першу чергу, туризму, особливо екологічного; - забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів світової культурної і природної спадщини; - сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.  Головна мета списку Світової спадщини - зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді. Для цього, та через прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії. На початку формування переліку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини - цей список налічував шість пунктів. Потім для відновлення рівноваги між різними регіонами і країнами світу з'явилися природні об'єкти і для них було розроблено перелік критеріїв із чотирьох пунктів. І, нарешті, у 2005 році, всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них. Номери критеріїв, зазвичай, позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами.

13.Туристичне районування світу.(зошит)

Придатними для туризму (станом на 1.01.2007 р.) вважають такі регіони:• Європа;• Америка;• Східна Азія та Тихоокеанський регіон;• Південна Азія;• Африка;• Близький Схід.Європа, незмінний світовий лідер за обсягами міжнародного туризму, спромоглася привабити понад 370 млн. іноземців. Доходи теж сягнули чималої суми — 226 млрд. доларів США. Значною мірою цьому сприяли рекреаційні ресурси країн Європи.Серед країн, які найбільше приваблюють туристів, варто відзначити такі:Франція — середземноморські узбережжя (Лазурове узбережжя), історико-архітектурні пам'ятки. Країна має сприятливі кліматичні умови для розвитку як літніх, так і зимових видів туризму. У Франції здійснюються 10 відсотків гірських баз світу, популярний конгресний туризм — понад 500 конгресів кожний рік. Щороку цю країну відвідує майже 70 млн. туристів, а доходи від туризму становлять 29,07 млрд. доларів США.Іспанія. Популярними районами серед туристів є Канарські острови, райони Коста-Брава, пляжі Коста-Дорада, Коста дель Соль, острів Мальорка та давньоісторичні міста. Іспанію щорічно відвідує 47,7 млн. туристів, доходи від туризму становлять 29.6 млрд. доларів США.Італія. Основними туристичними центрами є Рим, Неаполь та Флоренція. Пам'ятки 22 міст Італії є унікальними, а 1350 з них вважають надзвичайно привабливими. Щороку країну відвідує 34,8 млн. туристів, доходи становлять 30,4 млрд. дола-рів'США.Велика Британія популярна незайманою природою, історичними містами та музеями, а південь її славиться піщаними пля-жами. Щорічно до країни прибувають 22 млн. іноземних туристів, доходи складають 21,3 млрд. доларів США.У Скандинавських країнах особливо поширений гірськолижний туризм.Серед інших країн, які приваблюють значну кількість туристів, варто відзначити Німеччину, Угорщину, Грецію, Чехію, Австрію, Швейцарію, які мають не лише відповідну інфраструктуру, а й дуже давні традиції приймання значних потоків відпочивальників і туристів.В Америці туристів найбільше приваблюють острівні країни Карибського моря, Мексика, деякі райони США та Канади, а саме національні парки та резервації (Йєллостонський національний парк, Гранд Каньйон та ін.). Рекреаційними районами світового значення стали Флорида (Майямі) та Каліфорнія.

14. Характеристика туристичного потенціалу країн Європи.Європа. Має в своєму розпорядженні сприятливі рекреаційні ресурси і надалі залишається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму.Позитивні якості:вигідне економічно-географічне розташування;високий рівень економічного розвитку;зростаюча урбанізація;зручні транспортні зв’язки з іншими країнами;розвинена рекреаційна інфраструктура.В європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі, гірські території. Більша частина регіону має всі умови для проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування.До країн з найкращими рекреаційними ресурсами відносяться:приморські, з переважною кількістю сонячних днів (Італія, Франція, Хорватія, Монако та інші);країни з гірськими ландшафтами та чистим повітрям (Швейцарія, Австрія).Ще одна причина популярності європейського регіону – це зосередження найбільшої кількості історичних та архітектурних цінностей. На розвиток рекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості та культури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси, з’їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання і інше, що сприяє розвитку туризму

15. Характеристика туристичного потенціалу країн Америки. Північна Америка. Цей рекреаційний регіон включає в себе такі високорозвинуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигідне економіко-географічне положення, омивається трьома океанами – Атлантичним, Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих морських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику територію, яка володіє природнім та соціально-економічним потенціалами та людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури, включаючи всі види транспортних комунікацій.Центральна та Південна Америка. Цей регіон включає всі країни Латинської Америки. На міжнародному рекреаційному ринку він займає дуже мале місце, не дивлячись на те, що дуже швидко розвивається туристичний бізнес в Мексиці та в країнах Карибського моря. Існують фактори які мають негативний вплив: віддаленість від інших щільно населених регіонів, де формуються значні рекреаційні потоки (Європа, Азія);слабо розвинуті транспортні комунікації; недостатній розвиток рекреаційної інфраструктури в більшості країн Латинської Америки;низький рівень економічного розвитку та тяжке матеріальне становище населення в окремих країнах регіону;відсутність в більшості латиноамериканських країнах політичної стабільності.Основним видом транспорту, який використовується для перевезення туристів, є авіаційний, на другому місті – автомобільний транспорт.Залізничний транспорт в цьому регіоні практично не використовується.Основними іноземними туристами є громадяни сусідніх держав, із європейських країн: Іспанія, Італія, Німеччина, Англія, Франція. Поїздки туристів із Латинської Америки в Європу є незначними.

16. Характеристика туристичного потенціалу країн Азії, Останнім часом цей регіон набирає все більшої популярності, що сприяє швидкому розвитку рекреаційної сфери.Основні фактори які сприяють розвитку:сусідство з великим рекреаційним ринком (Європа);найбільш ємка та найбільша територія в світі за населенням;територію омивають три океани, багато морів, де проходять основні водно-транспортні комунікації;різноманітні і багаті природні ресурси та культурно-історична спадщина;розміщення в межах території важливих центрів паломництва;велика різноманітність етнічного складу (екзотика).Негативні фактори розвитку рекреації: непридатність значної частини територій (пустелі, скелі, гори, джунглі) для організації масового туризму; невисокий рівень економічного розвитку більшості країн, непідготовленість до прийому туристів; слабкий розвиток транспортних комунікацій, нестабільність внутрішньополітичного становища а більшості азіатських країн. Для Азії основними постачальниками туристів є розвинені країни Європи (Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія, Скандінавські країни), а також США, Канада, Австралія, Нова Зеландія. З країн Африки найбільші потоки рекреантів спостерігають під час паломництва в Мекку та Медіну.

17. Характеристика туристичного потенціалу країн.Африка. На сьогоднішній момент є важливим рекреаційним регіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.Привабливість африканського регіону заключається в:теплий клімат, сонячні дні на протязі всього року; чудові піщані пляжі;унікальні історичні та культурні пам’ятки (Єгипетьсі піраміди);екзотична флора і фауна (заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан)Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:низькій рівень економічного розвитку;слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);природні умови в окремих районах (жара, суховії, чисельні опади);нестабільне політичне положення в деяких країнах.Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку, а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, з значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі уряду створений пост міністр по туризму.

18. Характеристика туристичного потенціалу країн Австралії та Океанії. Цей регіон знаходиться далеко від туристичних ринків, а також від транзитних, повітряних та морських ліній. Однак швидкий розвиток рекреаційної діяльності спостерігається останнім часом в цьому регіоні.За нашими дослідженнями за останнє десятиліття потік туристів збільшився більш ніж на два рази. З кожним роком рекреаційна діяльність, а точніше туристична індустрія, перетворюється у все більш прибуткову діяльність. На Таїті рекреаційно-туристична галузь зайняла друге місце (після експорту кокосового горіха) по надходженню іноземної валюти. На Гавайських островах в цій галузі зайнято більш ніж третина працездатного населення, і вона є більш прибуткова ніж експорт цукрового тростини або бананів.У більшість туристів викликають інтерес мистецтво та побут аборигенів.

19. Характеристика туристичного потенціалу країн Близького Сходу. Близький Схід - особливий культурний світ, який об'єднує країни, переважну більшість населення яких становлять араби.  Країни Близького Сходу у 2008 р. відвідало майже 55 млн візитерів, тоді як у 1990 - менше 10 млн. Таке різке зростання міжнародних туристичних прибуттів відбулося за рахунок двох країн - Єгипту і Саудівської Аравії, у яких розвиток туристичної індустрії опирається на різні види ресурсів. Єгипет експлуатує природні ресурси узбережжя теплого моря й орієнтується на масові популярні види туризму, Саудівська Аравія, використовуючи подієві і культурно-історичні ресурси, спеціалізується на релігійному туризмі.Єгипет,Йорданія,Сирія,Ліван,Саудівська Аравія.

20.Географія туризму з метою відпочинку і розваг та її особливості. Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими і визначають географічну структуру міжнародного туризму. Вони зароджуються в країнах Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону і водночас тяжіють до них.

Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Європі на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 90 % всіх вибуттів, в Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні — майже 75 %. Лише в структурі виїзного туризму в Південній Азії переважають міжрегіональні поїздки.

За прогнозами UNWTO, найближчим часом співвідношення внутрішньо- та міжрегіональних туристських потоків у світі дещо зміниться: туристичний обмін між регіонами буде розвиватися більш інтенсивно, ніж усередині регіонів. Прогнозуються відносно високі темпи збільшення кількості туристських вибуттів з Азійсько-Тихоокеанського регіону в Європу та Америку, що більшою мірою визначатиме загальну картину. В результаті, зросте частка міжрегіональних туристичних поїздок (до 24 % ), а частка внутрішньорегіональних відповідно зменшиться (до 76 %).

Інша особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в меридіальному спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів. Американці й канадці є головними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. В Європі купально-пляжний туризм сконцентрований у Середземномор'ї. Тут проводять відпустки норвежці, данці, фінни, шведи, ірландці.

Останнім часом помітно зростають зустрічні туристські потоки з півдня на північ, переважно на курорти Північної Європи та в Скандинавські країни, що пояснюється станом екології та лагідним сонцем.

.

21. Туризм з метою відпочинку і розваг в Європі.Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в Європі. Особливо виділяються два її субрегіони — Західний та Південний,на які припадає понад 60 % усіх туристських прибуттів регіону. Тут формуються основні європейські потоки туристів і водночас сюди ж і спрямовуються. На Західну Європу припадає 34,4 % усіх туристських прибуттів у регіоні, на Південну — 29,4 %, на Центральну і Східну — 21,9 %, на Північну — 10,8 %, на Північне Середземномор'я — 3,4 %.Туризм у Європі, порівняно з іншими регіонами світу, має досить чітковиражений

внутрішньорегіональний характер. Інтенсивному внутрішньоєвропейському туристичному обміну сприяють: велика кількість

держав на відносно невеликій за площею території, між якими добре

налагоджені економічні, культурні та етнічні зв'язки, сучасна мережа транспортних комунікацій, спрощена система туристичних формальностей,

розмаїття природних рекреаційних ресурсів і культурно-історичних

пам'яток, розвинена туристична інфраструктура. На внутрішньорегіональний

туризм припадає 4/6 усіх прибуттів в Європу.Міжрегіональний обмін туристами розвинений слабше. У ньому важливу рольвідіграє Америка, особливо США — єдина неєвропейська країна, що входить у першу десятку за кількістю прибуттів в Європу.

22. Туризм з метою відпочинку і розваг в Америці.

Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі

після Європи. В'їзний туристський потік розподіляється між чотирма

субрегіонами: Північна Америка, острівні держави і території Карибського

басейну, Південна Америка та Центральна Америка. Сім із десяти

туристських прибуттів у Західну півкулю припадає на Північну Америку —

69,7 %, Південну Америку — 14,4 %, Карибський басейн — 13,1 %,

Центральну Америку — 2,8 %.

Досить швидко зростає кількість туристських прибуттів у Південну

Америку, яка володіє унікальними природними об'єктами і пам'ятками

історії та культури. Тут знаходиться найвищий водоспад Анхель

(Венесуела), найповноводніша у світі річка Амазонка (Бразилія), дощові

ліси Амазонії, висотні гірські піки Анд. Серед визначних культурних

пам'яток особливий інтерес становлять свідки давньої цивілізації інків,

що дійшли до нас, — культові міста Мачу-Пікчу і Куско, плато Наска.

Потужний туристичний потенціал цього материка використовується наразі

досить мало. Прогнозується зростання частки Південної Америки в

міжнародних прибуттях у регіон.

В Америці, як і в Європі, більшість туристських потоків зосереджена

всередині регіону. Особливо інтенсивний обмін туристами здійснюється між

трьома країнами Північної Америки: США, Канадою та Мексикою. Причому

туристський потік зі Сполучених Штатів у Мексику, за даними UNWTO, е

найпотужнішим у світі (20,3 млн прибуттів).

Найбільший за обсягом ринок в'їзного та виїзного туризму в Західній

півкулі сформувався в США. Усі основні туристські потоки в Американський

регіон починаються чи, навпаки, закінчуються в цій країні.

Кількість туристських прибуттів у США коливається в межах 45—50 млн на

рік. Дві з кожних п'яти поїздок здійснюються з метою відпочинку і

розваг. Мандрівників приваблюють унікальні природні об'єкти, краса і

велич яких овіяні легендами та багатократно примножені рекламою.

Туристи приїжджають у США, щоб відвідати долину гейзерів і побачити

прояви "живої геології" в Йєллоустонському національному парку,

відвідати Карлсбадські печери з гігантськими сталагмітами, помилуватися

чудовою панорамою Гранд-Каньйона чи насолодитися відпочинком на піщаних

пляжах Каліфорнії. Та не тільки природні багатства є предметом

зацікавлення туристів. Великою популярністю серед іноземних туристів

користуються поїздки в столицю США Вашингтон та Нью-Йорк з бетонними

хмарочосами Манхеттена, Колумбійським університетом, вулицею банків

Уолл-стріт, знаменитим Бруклінським мостом, у Лос-Анджелес, де

знаходяться парк розваг "Діснейленд" та численні кіностудії Голлівуда.

Ці атракції приваблюють як іноземних відвідувачів, так і самих

американців. Щорічно американські громадяни здійснюють понад 1 млрд

23. Туризм з метою відпочинку і розваг в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні — порівняно нове

явище. У деяких країнах індустрія туризму почала розвиватися недавно — у

80-ті роки XX ст. У цей час у регіоні сформувалася структура в'їзного

туризму, яку можна спостерігати і протягом останніх років. Вона

практично повторює (з деякими змінами й уточненнями) розподіл

туристичних прибуттів в Америці. В обох випадках значною є частка

поїздок на близькі відстані. У структурі міжрегіональних туристських

прибуттів в Азійсько-Тихоокеанський регіон 18 % припадає на Європу й

Америку, прибуття з Африки, Близького Сходу і Південної Азії в

сукупності не перевищують 3 %.

В Азійсько-Тихоокеанському регіоні, як і в Америці, туристські прибуття

зосереджені переважно в одному субрегіоні, однак із нижчою

концентрацією, більш рівномірно вони розподіляються територіями Східної,

Південно-Східної Азії та Океанії.

Основні туристські потоки спрямовані в Східну Азію (56,9 %). Другий за

значущістю субрегіон — Південно-Східна Азія (33,5%). Австралія й Океанія

мають незначну ринкову частку (9,6 %).

Просторова структура туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанському

регіоні значною мірою залежить від стану ринку міжнародного туризму в

Китаї, на який припадає третина всіх прибуттів у регіон, а включаючи

території Сянган (Гонконг) і Тайвань, — понад 50 %.

Китай є основною туристичною країною на Тихоокеанському узбережжі. Але

донедавна більшість туристів — 25,6 з 27,5 млн осіб 1990 р. — становили

етнічні китайці і лише 1,7 млн осіб — туристи з Японії, США, Великої

Британії, країн СНД та ін.

Модель туризму Китаю, що вже сформувалася, зумовлена політичною історією

країни, її міжнародним становищем. Китай є колискою однієї з найдавніших

цивілізацій.

З початком модернізації китайської економіки наприкінці 70-х років XX

ст. у країну почало приїжджати багато гостей із-за кордону. Більшість

туристів цікавляться давньою культурою країни. У середині 80-х років XX

ст. прокотилася друга хвиля зростання туризму, але темпи цього зростання

наприкінці десятиріччя зменшились через недостатньо розвинену

інфраструктуру.

Туристи охоче здійснюють круїзи річкою Хуанхе чи стародавнім Китайським

каналом, надають перевагу поїздкам Трьома ущелинами Янцзи. Вони

знайомляться з традиційними методами китайської медицини і прилучаються

до фізичної культури — гімнастики тайцзи. Багато туристів вирушають у

подорож, щоб одержати уявлення про китайську кухню чи взяти участь у

фестивалі паперових зміїв, побачити степи Внутрішньої Монголії чи зійти

на засніжені вершини, а також познайомитися з мистецтвом каліграфії. У

Китаї для туристів розроблені різноманітні тематичні екскурсії,

наприклад, вони можуть відвідати завод Цзіндечжень та власноруч

виготовити порцеляновий сувенір.

24. Туризм з метою відпочинку і розваг в Африці, на Близькому Сході

Найсуттєвіші зміни за останні роки сталися в структурі міжнародного

туризму Африканського континенту. Наприкінці 90-х років XX ст. частка

прибуттів із регіонів, з якими налагоджено щільні контакти, передусім з

Європи, перевищила частку внутрішньорегіональних поїздок. На сьогодні

внутрішньорегіональний обмін став переважати зі збереженням тісних

контактів з Європою.

8 Африку прибуває 25 млн осіб, у тому числі 10,5 млн — з самої Африки,

9 млн — з Європи і 5,5 млн — з інших регіонів світу.

Найбільш розвинені на ринку міжнародного туризму країни Північної,

Східної та Південної Африки — Єгипет, Туніс та Марокко — спеціалізуються

на купально-пляжному та пізнавальному туризмі, Зімбабве та Кенія

організовують сафарі в численних національних парках, мисливських

резерватах і заказниках. Одним з найперспективніших туристичних

напрямків на "чорному" континенті є Південно-Африканська Республіка, яка

вирізняється комфортними природно-кліматичними умовами: м'яким тропічним

і субтропічним кліматом, найбільшою у світі кількістю сонячних днів за

рік. Дивовижні пейзажі не можуть залишити байдужими нікого. За деякими

оцінками, з вичерпанням золотих запасів у ПАР туризм замінить

золотодобувну промисловість за припливом іноземної валюти в країну.

Африка з її багатим природним і культурним потенціалом має необхідні

передумови для розвитку міжнародного туризму. Однак, щоб розширити свою

участь у світовому туристичному обміні, більшість країн цього регіону

повинні подолати хронічне відставання в інфраструктурі, поліпшити якість

обслуговування туристів, ліквідувати загрозу терористичних актів та

вжити заходів для зниження загального рівня злочинності.

Близький Схід, як уже зазначалося, на ринку відпочинку і розважального

туризму відіграє другорядну роль.

Для Південної Азії прогноз також не можна назвати оптимістичним.

Експерти UNWTO рекомендують країнам Південної Азії звернути увагу на

міжрегіональний туризм, дальні поїздки і зосередити маркетингові зусилля

на освоєнні найпотужніших ринків виїзного туризму Європи, Північної

Америки, а також Азійсько-Тихоокеанського регіону

25. Туризм з метою відпочинку і розваг в Азії. Азія – найобширніший континент, займає

30% поверхні землі, і найщільніше заселений – тут живе 60% всього людства.Туризм і відпочинок в країнах Азії надзвичайно різноманітний. Це, перш за все, екскурс в історію. Тут створювалися і рушилися царства, виникали і зникали етноси, перемішувалися мови і говір. Великі азіатські культури Індії, Китаю, Ірану, Близького Сходу багато в чому визначили хід світової історії.Подорож до Азії – це паломництва і дотик до витоків релігій. Тут виникли три світові релігії - буддизм, християнство, іслам.Відпочинок в Азії дає можливість доторкнутися до витоків філософської думки, мистецтва і культури континенту. Імена Заратустри, Будди, Лао-цзи, Конфуція, пророка Мухаммеда, Авіценни (Ібн-сини), Омара Хайяма відомі у всьому світі не менше, ніж імена великих завойовників - Чингисхана і Тімура або знаменитих діячів XX в. Махатми Ганді, Мао Цзедуна, аятоли Хомейні.Сьогодні Азія займає лідируючі позиції у світовому готельному бізнесі. Найвідоміші готельні мережі інвестують значні кошти на власне розширення в цьому регіоні. Багато експертів пророкують розвиткові готельного бізнесу в Азії успішне майбутнє та процвітання.

26. Географія ділового туризму

Діловий туризм відноситься до розряду найбільш видатних феноменів XXI століття і є сьогодні основним сегментом ринку гостинності. Туризм з діловою метою вважається найбільш перспективним видом туризму в силу своєї позасезонності, прогностичності, орієнтації на клієнта з високим рівнем доходу.Діловий туризм - це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах. Залежно від мети ділові подорожі можуть включати зустрічі і конференції, торгові виставки і ярмарки, а також подорожі інсентиву (заохочувальні).До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо.Як окремий напрям діловий туризм виник лише 20-30 років тому. Піднімаючи за рахунок корпоративних клієнтів виручку в міжсезоння, турфірми і готелі згладжують сезонність туристичного бізнесу. Зараз бізнес на відрядженнях – це напрям туристичної діяльності, що найшвидше розвивається.На діловий туризм вже припадає $399 млрд з $6,5 трлн загальносвітового обороту туристичної галузі. За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (WTO), протягом найближчих десяти років оборот ділового туризму збільшиться у п’ять разів – попит з боку компаній зростає шаленими темпами.Топ-5 країн – лідерів ділового туризму (за кількістю конференцій, за даними Міжнародної асоціації конгресів та з’їздів за 2007 рік):- США – 376;- Німеччина – 320;- Іспанія – 275;- Велика Британія – 270;- Франція – 240.Топ-5 міст – лідерів ділового туризму:- Відень – 129;- Сінгапур – 125;- Барселона – 116;- Берлін – 100;- Гонконг – 95.

Отже, можна узагальнити, що сфера ділового туризму в світі активно розвивається, а його географія безмежна.

27. Географія інсентив-туризму.

Інсентив-тури (англ. incentive — спонукальний, заохочувальний) — це поїздки, якими комерційні фірми нагороджують своїх співробітників за високі показники в роботі чи мотивують їх до більш продуктивної праці в майбутньому. Особливістю інсентив-програм є те, що вони розробляються під конкретного замовника.

На інсентив-тури припадає лише 8 % ділового туризму, а в загальному потоці туристів, що відвідують, наприклад, Іспанію і Францію, "премійовані" туристи становлять не більше 5—7 %. Однак частка прибутків від цього виду туризму є вищою, що пояснюється більш високою ціною заохочувальних програм порівняно зі звичайними турами. Наприклад, щорічний оборот інсентив-туризму у Швейцарії перевищує 460 млн дол. США, хоча інсентивом у цій країні активно займаються не більше 20 туроператорів і близько 230 агентств. Загальний річний оборот європейського інсентив-туризму сягає 4,5 млрд дол.

Поїздки як форма заохочення працівників почали використовуватися у 60-х роках XX ст. у США. Відтоді географія інсентив-туризму не змінилася. США залишаються основним "постачальником** премійованих туристів, — на їх частку припадає 60 % груп, які прибувають в Європу по лінії інсентиву. Про популярність інсентив-турів у США свідчить випереджальне зростання витрат американських компаній на заохочувальний туризм порівняно з витратами на матеріальне стимулювання праці. Подовжується тривалість інсентив-турів. Заохочувальні тури спрямовуються переважно в Мексику, Велику Британію, країни Азії та Тихоокеанського басейну.

В інсентив-туризмі близько 80 % поїздок припадає на Європу, 10 % — на США, 6 % — на країни Південно-Східної Азії, 4 % — на інші регіони. Рейтинг напрямків інсентиву європейських туристів очолюють Франція (Париж, Страсбург), Іспанія, Швейцарія, Австрія, Кіпр, США (Нью-Йорк, Флорида, Західне узбережжя), а також острови Карибського басейну.

28. Географія релігійного туризму.

Географія туризму з релігійними цілями пов'язана з регіонами переважного поширення основних релігій — християнства, мусульманства, іудаїзму та буддизму, а тому має чітко окреслені межі. Незначні туристські потоки спрямовуються за іншими нечисленними релігійними напрямками.

Історія релігійного туризму сягає глибини віків. Жителі стародавніх Греції і Риму часто вирушали у подорож, щоб відвідати святилища і храми. В епоху раннього Середньовіччя міграція з релігійними цілями продовжувала розвиватися. Масового характеру набуває паломництво в своєрідній формі хрестових походів, метою яких було звільнення священних для християн місць від "невірних" (мусульман). Як правило, у такі походи вирушали збіднілі лицарі, розпродавши залишки свого майна. Так з'явився лицарський орден тамплієрів. Донині в Єрусалимі на Храмовій горі стоїть мечеть, перебудована з храму тамплієрів після їхнього вигнання з Єрусалима 1187 р.

Крім лицарів, подорожували купці. Але тільки в XIX ст. "священні подорожі" стають організованими.Саме релігійні переконання є одним із головних мотивів подорожей. За статистикою, щороку понад 200 млн осіб у світі здійснюють паломництво, з них 150 млн християн, 20—ЗО млн індуїстів, 40 млн буддистів, мусульман, синтоїстів та ін. Віряни подорожують до своїх святинь із надією отримати душевний спокій, позбутися тяжкої недуги чи відчути єднання з духовно близькими людьми.Для географічного вивчення широкої та різноманітної картини паломництва використовується районування. У світі виділяють 11 макрорегіонів паломництва:

1) християнська Європа;2) Північна Америка з домінуванням християнства й іншими численними релігіями;3) Латинська Америка з переважанням християнства і місцевими традиційними релігіями;4) Північна Африка з переважанням ісламу;б) Західна і Східна Африка, де панує іслам та існують окремі центр" християнства і традиційних релігій;6) Західна Азія з домінантою ісламу й анклавами християнства й іудаїзму;7) Південна Азія, де поширилися індуїзм і буддизм, а також існують центри християнства, джайнізму, сикхізму та ісламу;8) Південно-Східна Азія з переважанням буддизму, ісламу, християнства й анклавами індуїзму;9) Східна Азія з панівним буддизмом, конфуціанством, синтоїзмом й осередками ісламу та християнства;10) Центральна Азія з домінантою буддизму, переважно ламаїзму;11) Середня Азія з пануванням ісламу.

Кожен макрорегіон відомий насамперед світовими центрами паломництва, які приймають міжнародні потоки вірян і часто поєднують релігійну спеціалізацію з функціями адміністративного, промислового, культурного і туристичного центрів. Крім того, у макрорегіонах існують об'єкти релігійного поклоніння національного та місцевого значення.

29. Історія паломництва. Типовими ознаками паломників були: благодать, котру називали «бордоне», маніра, пелерина з грубої тканини «санрікіна» (назва походить від прочанина римського св. Роха), капелюх – «петазо». Палиця допомагала в дорозі, а також могла служити для допомоги в обороні. Пелерина охороняла від дощу і холоду та служила для накриття під час сну. Капелюх мав широке рондо, котре було опущене до переду для охорони обличчя від яскравого сонця. Паломники часто несли реліквії святих ікон з родинних країв. Кожен паломник посідав емблему, місця до якого мандрував або від котрого вертався. Копія часто була убога, зроблена з цини або оливи. Під кінець середньовіччя прочани в руках тримали розарій. Звичайний прочанин мусів платити за послуги: їжу, пиття, нічліг для себе, для служби та за коні, одяг а особливо за взуття. Давав милостиню, пожертвування і чайові. Вирівнюючи оплату за сповідь і інші оплати церковні. Платив за обмін валюти, гігієну особисту, за проїзд через міст, дорогу, переправою поромом і човнем, за охорону та провідників в чужих краях або перекладачів. Існували також оплати гуртові, наприклад за подорож до Землі Святої туди і з поверненням, організоване через венецьких судновласників. Убогі люди мандрували без грошей. Часто жебрали, часом заробляли пару федінгів по дорозі. Часто переказуючи інформацію з далеких країв прочани одержували поживу. В дорозі для прочанина чекало шерег незручності та трудності – важка дорога або товариство, погода тощо. Незважаючи на це, деякі добровільно брали на себе наступні обтяження наприклад йшли на босо або в невигідній вовняній сукні. Трудностями в інших країнах, була незнайомість мови. Люди освідченні могли порозумітися на латинській мові. Однак в дорозі зустрічалися великі непорозуміння в мові. Прочанин в своїй мандрівці повинен шанувати Бога і святих в молитві. Між іншим для того мандрувано в групах, щоби уникнути одноманітності. Спільна молитва і спів скорочували дорогу..

30. Географія лікувально-оздоровчого туризму. Лікувальний туризм здійснюється з метою зміцнення здоров'я і передбачає перебування в санаторно-курортних установах. Туризм із метою лікування виокремлений і у класифікації осіб, які подорожують, рекомендованій UNWTO.

Метою оздоровчого туризму є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Виокремлення оздоровчого туризму також відповідає класифікації UNWTO.

Найчастіше виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку, оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних сил. Рекреація охоплює всі види відпочинку, в тому числі санаторно-курортне лікування і туризм.

Останнім часом у світі спостерігається зростання інтересу туристів до лікувально-оздоровчого туризму. Швидкий темп життя, безліч стресових ситуацій, зростання потоку інформації, несприятлива екологічна обстановка в більшості країн змушує людей звертатися до цього виду туризму. Подорожі з лікувальними цілями були відомі ще в стародавніх Греції і Римі, громадяни яких використовували цілющі джерела та місця зі сприятливим кліматом для того, щоб зміцнити здоров'я. Перший відомий в історії курорт Асклепія у Давній Греції, розташований поблизу порту Епідаурос, був створений на природних джерелах мінеральних вод у II ст. до н. е. У XVIII—XIX ст. поширилася мода їздити "на води". Люди, переважно багаті, їздили на курорти не з метою лікування, а для відпочинку. Навколо джерел виростали курортні міста, що стали центрами світського життя, поряд із лікарнями споруджувалися концертні зали, іподроми та казино.

Мотивація подорожей на курорти з роками не змінилася. Людей, які бажають відпочити, приваблюють у курортні місцевості цілющі властивості природних факторів.

31. Лікувально-оздоровчий туризм в Європі. У Європі країною-лідером за численністю іноземних туристів, що перебувають на курортно-санаторному лікуванні, на початку ХХІ ст. єЧехія — щороку кількість туристів, які відвідують Чехію з оздоровчою метою сягає 50 000 чоловік з понад 70 країн світу. Одним з найвідоміших у Чехії є курорт Карлові Вари.Великими курортними країнами у Європі є Німеччина (понад 300 курортів, які приймають понад 1 млн. осіб), АвстріяШвейцарія(бальнеологічні курорти), Франція (Віші, Євшан), ІталіяІспаніяПортугалія і Греція. Останнім часом швидкими темпами розвивається лікувально-оздоровчий туризм у Польщі, Угорщині, Словаччині, Болгарії, Румунії, республіках колишньої Югославії.В Америці лідером оздоровчого туризму є США (більшість курортів — бальнеологічні).

32. Лікувально-оздоровчий туризм в Америці. На американському континенті безперечним лідером на ринку

лікувально-оздоровчого туризму є США. Досягнення цієї країни у сфері

охорони здоров'я (трансплантація тканин і органів, кардіохірургія,

пластичні операції) є загальновизнаними. Однак медична допомога в США

коштує дорого, тому дедалі більше американців приділяють значну увагу

профілактиці захворювань і з цією метою вирушають на курорти. Іноземні

туристи, наприклад, європейці, приїжджають у США переважно з метою

лікування в клініках, а не на курорти.

Основний тип північноамериканських курортів — бальнеологічні. Відвідують

їх переважно самі американці. Відомі курорти на мінеральних водах

Маммот-Спрінгс, Хібер-Спрінгс, Гот-Спрінгс знаходяться на півдні

центральної частини США й у штаті Арканзас. Користується попитом

відпочинок на приморських кліматичних курортах: Лонг-Біч поблизу

Нью-Йорка, Хаттерас на узбережжі Атлантичного океану в штаті Північна

Кароліна, популярні в усьому світі курорти Маямі-Біч у Флориді,

Сан-Дієго і Санта-Круз у Каліфорнії. Є попит і на приозерні курорти,

хоча американці надають перевагу відпочинку та лікуванню на курортах

Центральної Америки, в Барбадосі, на Кубі та на Багамських островах

33. Лікувально-оздоровчий туризм в на Близькому Сході. Більшість курортів цього регіону зосереджені на Мертвому морі в Ізраїлі.

Унікальність цієї місцевості полягає в можливості поєднання лікувальних

властивостей грязей, солей моря й особливих біо-метеорологічних умов.

Насичена корисними органічними речовинами, мінералами та солями

(концентрація солей і мінералів у Мертвому морі становить 33 %о) морська

вода має рідкісні лікувальні властивості. Місцевість навколо Мертвого

моря багата на гарячі мінеральні джерела. Найбільше з них розташоване на

південному сході самого узбережжя, в Хамей Зоар, поряд з оазою Ейн-Геді.

Температура води у джерелі досягає + 31 °С.

Ще один оздоровчий чинник Мертвого моря — повітря. Цей басейн є

найнижчою місцевиною світу (Мертве море знаходиться на 395 м нижче рівня

світового океану), відповідно атмосферний тиск тут найвищий на планеті.

Повітря відзначається особливою чистотою і підвищеним умістом кисню. На

узбережжі розташовано кілька курортів, де успішно лікують такі

захворювання, як псоріаз, екзема, поліартрит, остеохондроз.

Багато іноземців відвідують Ізраїль з метою лікування в кардіологічних,

онкологічних і андрологічних клініках, розташованих здебільшого у

Тель-Авіві та Єрусалимі. Медичні послуги, які надають у цих клініках,

аналогічні послугам, які туристи отримують у США і Німеччині, причому

деякі з них є дешевшими, ніж у цих країнах, тому американці Й німці —

часті клієнти ізраїльських клінік. Нерідко Ізраїль із лікувальними

цілями відвідують мешканці Йорданії

34. Лікувально-оздоровчий туризм в Азії, Океанії та Африці

У країнах Азії лікувально-оздоровчий туризм розвинений недостатньо.

Відносним попитом користуються поїздки з лікувальними цілями в Непал,

Китай, Таїланд.

В Африці лікувально-оздоровчий туризм щойно починає розвиватися. Зростає

популярність курортів Тунісу, лікування на яких включає водо-та

грязелікування, різні види масажу та таласотерапію. На північному

узбережжі Африки розташовані приморські кліматичні курорти. У Єгипті це

відомий турцентр на Червоному морі Хургада і курорт міжнародного класу

Шарм-ель-Шейх. Менш відомі єгипетські курорти Дахаб і Ну-вейба. У

Марокко функціонують курорти Агадір, Мохаммедія, Танжер, Ель-Хосейм. У

Кенії приморські курорти розташовані на узбережжі Індійського океану. Це

Момбаса, Кіпіні, Малінді, Ламу, Кіліфі. Кілька курортів є в ПАР. Інші

країни Африки не мають ні природних ресурсів, ні засобів для розвитку

курортної справи.

35.іудаїзм. Ізраїль.Більшість населення країни – прихильники юдаїзму, однак є також мусульмани й християни. Ринок праці в Ізраїлі дуже динамічний.Ізраїльський уряд підтримує ті галузі економіки, які використовують у виробництві складні й тонкі технології, що дають високий відсоток прибутку й користуються попитом на міжнародному ринку – електроніку, агротехнології тощо.В Ізраїлі налічується більше ніж сотня кібуців – специфічних «підприємств» із суспільною формою ведення господарства, члени яких займаються як сільським господарством, так і дрібним кустарним виробництвом.Майже все населення Ізраїлю (92 %) проживає в містах.Єрусалим – фактична столиця Ізраїлю, одне з найдавніших міст світу. Розташоване на схилах Юдейських гір, на висоті 700 м над рівнем моря. З тис. років тому цар Давид проголосив Єрусалим столицею свого царства. Від того часу місто зазнавало багатьох завоювань і руйнувань, але незмінно залишалося центром духовного розвитку людства. У 1950 р. Єрусалим повернув собі статус столиці відродженої єврейської держави. Єрусалим є релігійним, політичним, культурним і навчальним центром, у його передмістях розташовані п'ять промислових зон із численними наукоємними підприємствами.У Єрусалимі співіснують три світові релігії – юдаїзм, християнство й мусульманство, тому місто є місцем паломництва юдеїв до Стіни Плачу, християн – до Гробу Господнього, а мусульман – до Центральної мечеті.Друге за значущістю й розміром місто держави – Тель-Авів – розташоване в 63 км від Єрусалима. Тель-Авів («Пагорб Весни») був заснований у 1909 р. У 1948 р. саме тут була проголошена незалежність Ізраїлю, після чого місто до 1950 р. залишалося столицею країни. Сьогодні Тель-Авів утворює швидко зростаючу сучасну агломерацію і мережею посольств, банків, торговельних центрів, навчальних закладів.Місто Хайфа – морські ворота Ізраїлю. Уперше про нього згадується в Талмуді в III ст. до н.е., друге відродження цього давнього міста – у 90-х рр. XIX ст. Кожен четвертий житель Хайфи – репатріант, переважно з країн СНД, тому на вулицях міста можна часто почути російську мову. Тут безліч російських крамниць; діє «російський» бізнес. Сучасна Хайфа – один із найбільших промислових і культурних центрів Ізраїлю. У промисловій зоні міста розмістилися підприємства високих технологій – «Ельбіт», «Майкрософт», «Ельсинт», хімічні й нафтопереробні підприємства. Найбільший міжнародний аеропорт Хайфи щодня приймає літаки з усіх куточків земної кулі. У місті розташований Один із найстаріших навчальних закладів Ізраїлю – знаменитий Техніон (Хайфський політехнічний інститут), заснований у 1924 р. Більш «молодим», але не менш знаменитим є Хайфський університет, заснований у 1963 р., що не тільки здійснює підготовку студентів за точними та природничими науками, але й проводить дослідницьку роботу в різних галузях знань.Культура. Культурна спадщина Ізраїлю насамперед пов'язана із зародженням і ранньою історією трьох світових релігій – юдаїзму, християнства й мусульманства. У східній частині Єрусалима збереглася Стіна Плачу – уціліла частина підпірної стіни завдовжки 156 м, що обгороджувала Другий Єрусалимський храм, зведений у 515 р. до н.е. Стіна Плачу – святиня віруючих євреїв усього світу.У північно-західній частини Старого міста в Єрусалимі розташований Християнський квартал зі Скорботним шляхом, по якому пролягав шлях Спасителя від Гетсиманського саду, де він був схоплений стражами, через Левині ворота до Голгофи – місця страти, а також Храм Гробу Господнього, де був похований Ісус Христос. У північно східній частині Старого міста розташований мусульманський квартал. Тут можна побачити площу – сад Харамеш-Шериф («священний двір») зі знаменитими мечетями Омара й Аль-Акса і ще 34 мусульманські храми.

36. Найважливіші центри паломництва буддистів.

Буддизм виник у Стародавній Індії в VI—V ст. до н. е. і поширився у Південно-Східній і Центральній Азії, частково в Середній Азії та Сибіру.

Ортодоксальні буддисти не здійснюють паломництва у тому сенсі, який вкладають у нього християни чи мусульмани. Однак вони мають свої святині й у пошуках духовної досконалості здійснюють до них індивідуальні подорожі. До приєднання Тибету до Китаю 1953 р. тисячі прочан вирушали в довгий і небезпечний шлях до священного міста Лхаса, розташованого в Гімалаях на висоті 3650 м. Тут знаходяться монастир і палац Далай-лами — духовного наставника буддистів. У зведеному в XVII ст, просторому багатоповерховому палацовому комплексі (понад 1 тис. приміщень) міститься не менше 10 тис. предметів поклоніння і 20 тис. статуй. Палац був зимовою резиденцією глави Тибету до 1959 р., поки нинішній Далай-лама XIV не емігрував до Індії.

Інша святиня буддійського світу розташована в Канді (Шрі-Ланка), У самому центрі міста на березі штучного озера стоїть храм Даліда Малігава, де як найбільший скарб зберігається ліве ікло Будди.. Крім предметів, пов'язаних із життям Будди, шануються і його образи — численні статуї Будди, що іноді сягають гігантських розмірів, У японському місті Нара, недалеко від Осаки, у монастирі Тодайдзи, знаходиться відома визначна пам'ятка Японії — бронзова статуя Великого Будди, сидяча фігура заввишки 16 м. Права рука Будди з відкритою долонею простягнута вперед для благословіння, положення лівої руки символізує виконання бажань. Поряд із Буддою встановлена дерев'яна колона з невеликим отвором, через який кожен паломник намагається пролізти. Вважається, що той, кому це вдасться, потрапить у рай. У місті Бангкок, столиці Таїланду, знаходиться храм Смарагдового Будди. Насправді скульптурка Будди виконана не зі смарагду, а з жадеїту. Кожен сантиметр храму інкрустований кольоровими, дзеркальними, переливчастими камінчиками та кахлями ручної роботи.

37. Гірськолижні курорти Австралії та Океанії: історія розвитку, найбільші центри

Австралія як дуже велика за площею країна,включає масу різних природних зон і територій з скоєно різним кліматом. Найпопулярнішими місцями для катання на П'ятому континенті є курорти на схилах гірських ланцюгів, що входять до складу Великого Вододільного хребта в штаті Вікторія.  Сезон катань, як правило, триває з липня по вересень, але австралійським влітку - з листопада по квітень - можна розраховувати на значні знижки на прокат спорядження.  Австралія може похвалитися наявністю у себе особливо популярних серед лижників усього світу курортів. Правда, за статистикою міжнародні туристи приїжджають на гірськолижні курорти Австралії в основному більше з Америки і Азіатсько-Тихоокеанського регіону, ніж з Європи.  З найбільш відомих курортів в Сніжних горах в Новому Південному Уельсі своїм найвищим рівнем виділяється Перішер Блю (Perisher Blue). Курорт розташований в Долині Перішер (1720 м.) біля підніжжя Mt. Pericher (2054 м.), Mt. Pericher Back (2014 м.), Gutega Peak (1924 м.) і Blue Cow (1994 м.). Жоден курорт Австралії не може похвалитися такою високою і великою областю катання.Тут найбільший у країні парк підйомників (34) і найсучасніше обладнання. Крім того, це один з найбільш сніжних курортів країни. Більшість гірськолижних курортів розташовуються в штаті Вікторія. Наприклад, Фоллс Крік (Falls Creek) вважається самим розкрученим гірськолижним курортом Австралії. . Найвища точка гори - 1,8 км., А село знаходиться на висоті 1,6 км. . На курорті функціонує 15 витягів і створено більше 92 спусків (17% легких, 60% звичайних і 23% складних).Гора Хотхем (Mount Hotham) знаходиться неподалік від Фоллс Крік і постійно з ним конкурує. . . Висота гори 1,8 км. Сам курорт і село Dinner Plain (розташована в 10 км. Від гори) можуть розміщувати близько 7 тис. чоловік. На горі працює 14 підйомників і більше 80 варіантів спуску (20% легких, 40% звичайних і 40% складних). Також слід сказати про популярному курорті Гора Буллер (Mount Buller). . Сьогодні це один з провідних курортів Австралії, який бере за сезон понад 300 тис. гірськолижників і сноубордірстов. Буллер офіційно визнаний кращим гірськолижним курортом країни за останні десять років. Він обладнаний 25 підйомниками і має 58 спусків (20% легких, 45% звичайних і 35% складних).

38. Найважливіші туристичні центри США

Сполучені Штати Америки є світовим політичним і економічним лідером. За загальним обсягом внутрішнього валового продукту зі США може зрівнятися лише Європейський Союз. Китай, який займає 2 місце у світі за обсягом ВВП, поступається США майже у 2 рази.

США - федеративна республіка, до складу якої входять 50 штатів та федеральний округ Колумбія. Загальна площа США становить 9,8 млн км2; населення - 307,2 млн осіб (за показниками площі і кількості населення країна займає 3-ті місця у світі); столиця - місто Вашингтон.Геотуристичне положення США надзвичайно вигідне. Основну частину країни формують так звані "суміжні штати", які знаходяться в центрі Північної Америки між Мексикою і Канадою. На ці 48 штатів припадає 83 % площі країни, 49-м штатом є Аляска (площа - 1,5 млн км2), 50-м - Гавайські острови, що знаходяться у центральній частині Тихого океану. Водний шлях між "суміжними штатами" і Аляскою (Сіетл - Анкорідж) становить 2 600 км, а відстань до Гавайських островів (Сан-Франциско - Гонолулу) - понад 3 900 км.

Територія країни поділяється на високу гористу, переважно посушливу західну частину, яка зайнята Кордильєрами, і здебільшого рівнинну вологу східну частину (лише вздовж Атлантичного узбережжя простягнулися давні середньовисокі гори Аппалачі). Центр країни займають обширі Внутрішні рівнини (Центральні і Великі). Кожен із регіонів по-своєму привабливий і цікавий з точки зору організації туристичної діяльності.

50 штатів простягнулись від спекотного до холодного поясів, однак більша їх частина розташована в помірній зоні. Континентальна частина має помірний і субтропічний клімат, лише південь Флориди, як і Гавайські острови, знаходиться в тропіках. На Алясці клімат субарктичний та помірний. Безморозний період триває від півроку на кордоні з Канадою до цілого року на півдні і на Гавайях. Континентальність клімату зростає в центральних і західних районах. Східна половина країни - більш зволожена, середньорічна кількість опадів від 500 до 2 000 мм, тоді як західна - має більш посушливий характер - 200-500 мм, а в пустелях південного заходу - менше 100 мм опадів. Лише тихоокеанський північний захід виділяється надмірністю опадів - до 6 000 мм.

39. Найважливіші туристичні центри Європи

Найважливіші центри туризму:

- у Росії (19,8 млн. туристів) – Москва, Санкт-Петербург, міста „Золотого кільця” і міста на Волзі, об’єкти історії та культури: музеї Ермітаж, Третьяковська галерея, Великий театр, Московський Кремль, Петродворець, Пушкін, Павловські, монастирі Сергієва Посаду та інші;

- в Україні (15,6 млн. туристів) – культурна спадщина Києва, Львова, Одеси, Канева (могила Т.Г.Шевченка) тощо;

- у Польщі (14,3 млн. туристів) – Варшава (Старе місто в стилі ренесанс і бароко, давні палаци), Гданськ, Краків (Вавельський замок ХІІІ ст., собор Св. Станіслава (1359), у якому знаходяться гробниці польських королів Тадеуша Костюшко, Адама Міцкевича, Юзефа Пілсудського) та інші;

- в Угорщині – (12,2 млн. туристів) – Будапешт (будинок парламенту, палацовий комплекс із храмом у готичному стилі в Буді) та ін.;

- у Чехії (6 млн. туристів) – Прага (Старе місто ХІІІ ст., Карлів міст з фігурами святих; Градчанський замок, собор Св. Вітта тощо), Брно, Пльзень (готична церква Св. Варфоломія ХІІІ ст., ратуша ХVI ст.) тощо;

- у Словаччині (1,4 млн. туристів) – Братислава (готичний собор ХІ ст., руїни палацу угорських монархів) тощо.

До списку ЮНЕСКО занесено 69 об’єктів:

- у Білорусі (4) – Біловезька Пуща, Мирський замок, Геодезична дуга Струве (6 пунктів), Несвіжський замок;

- в Естонії (2) – історичний центр Таллінна, Геодезична дуга Струве (3 пункти);

- у Латвії (2) – історичний центр Риги, Геодезична дуга Струве (2 пункти);

-  у Литві (4) – історичний центр Вільнюса, Куршська коса, археологічний заповідник Кернаве, Геодезична дуга Струве (3 пункти);

- у Польщі (13) – історичний центр Кракова, соляні шахти в місті Величка, концентраційний табір в Освенцимі, Біловезький національний парк, історичний центр Варшави, стара частина міста Замосць, замок Тевтонського ордену в місті Мальборк, Середньовічне місто Торунь, місто Кальваря-Зебжидовська, церкви в містах Явір й Свидниця, дерев’яні церкви в Південній Малій Польщі, парк Мужаковський в місті Ленкниця, Зал Століття в місті Вроцлав;

- у Європейській частині Росії (14) – історичний центр Санкт-Петербурга, Московський Кремль й Червона площа, історичні пам’ятки Новгорода, историчний ансамбль „Соловецькі озера”, білокамінні пам’ятники Володимира й Суздалі, церква Вознесіння в Коломенському, архітектурний ансамбль Троїте-Сергіївської лаври, Західний Кавказ, історично-архітектурний комплекс „Казанський Кремль”, Ферапонтів монастир, Куршська коса, Новодівичій монастир, історичний центр Ярославля, Геодезична дуга Струве (2 пункти);

- у Словаччині (7) – історичний центр міста Банська Штьявніца, Спишський Град й місто Левоча, село Влколинець, історичний центр міста Бардейов, гірський масив Словацький Карст, букові ліси Карпат, дерев’яні церкви словацьких Карпат;

- в Угорщині (8) – місто Будапешт, село Холлоке, національний парк Аггтелек, бенедиктинський монастир Паннонхалма, національний парк Хортобадь, ранньохристиянський некрополь міста Печ, Озеро Фертьо (Нойзідлерзеє) і його околиці, виноробний регіон Токай;

40. Найважливіші туристичні центри Америки. Найважливіші туристичні центри Америки.

Американський регіон посідає третє місце у світі за кількістю міжнародних туристичних прибуттів. У межах регіону домінує Північна Америка - майже 70 % туристів приїздить до США, Мексики та Канади. Усі основні потоки в цьому регіоні починаються і закінчуються в США. Між США та Мексикою сформувався найбільш потужний світовий міждержавний туристичний потік - близько 20 млн американців щороку відвідують південного сусіда. Протягом останніх років кількість прибулих туристів до США стабілізувалася на рівні 55-58 млн осіб. Туристів приваблюють унікальні природні об'єкти, національні і тематичні парки, міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші атракції. Канада та Мексика щороку приймають близько 17 і 22 млн туристів відповідно.

У межах Карибського басейну розташована переважна більшість "країн-готелів" світу, які існують за рахунок міжнародного туризму. Головним видом ресурсу, який став основою розвитку туризму в районі є узбережжя теплих морів.

Центральна і Південна Америка нині позиціонуються як райони з потужними природними ресурсами, насамперед лісовими, флоро-фауністичними і ландшафтними, які сприяють інтенсивному використанню екотуристичних технологій. Екологічний туризм в обох районах перетворився на реальну альтернативу сільському господарству і лісозаготівлі. До країн, які реалізують грандіозні екотуристичні проекти належать Бразилія, Перу, Венесуела, Беліз, Гватемала.

Латинська Америка у цілому багата на культурно-історичні ресурси. Особливий інтерес у туристів викликають пам'ятки доколумбових часів на території Перу, Мексики та інших країн регіону.

41. Найважливіші туристичні центри країн Азії,

Все більшу роль в економіці країни грає туризм (9 % ВВП в 2004 р.) — популярністю користуються приморські курортні міста (Моратува, Галле), історичні визначні пам'ятки Канді, Анурадхапури, Полоннаруви, Сигирії, гірський курорт Нувара-Елія. Канді — стародавня столиця Цейлону, саме тут зберігається одна з найшанобливіших буддійських святинь — Зуб Будди. Дамбулла — знаменита своїм найбільшим храмом, побудованим ще в I в. до н.е. усередині печери і прикрашеним безліччю ніш з картинами з буддійського епосу. Анурадхапура — священне місто і ланкийськая столиця буддизму. Тут росте найзнаменитіше і найстаріше на Шрі-Ланці дерево Бо, під яким, за переказами Будда досяг прояснення.Мальдівська Республіка, група 1196 островів у північній частині Індійського океану приблизно в 640 км від Шрі-Ланки, 203 населені; площа 298 кв. км.Мальдіви — це справжній рай для тих, хто полюбляє лагідне море, піщані пляжі, заспокійливий затишок гаїв кокосових пальм, рибалку, підводне полювання. Наприклад, 1997 р. Мальдіви відвідали 325 тис. іноземних туристів.У столиці — Національний музей, Ісламський центр, руїни португальської фортеці (XVI ст.), колишній палац султана (XIX ст.) і парк, велика П'ятнична мечеть (1656 р.) із чудовою різьбою по каменю, мавзолей Абдулли Барахатули Барбари — арабського проповідника, який 1153 р. навернув мальдівців до мусульманства, могила національного героя Мохаммеда Тхакуруфара Аль-Азама, що загинув у боротьбі проти португальських загарбників.Регіон Південної Азії - один із найбільших по чисельності. Тут мешкає більш 1 млрд. чол. Частка прибуття туристів у даний регіон і надходження від них в загальносвітових показниках незначні. Це пов'язано насамперед із політичною нестабільністю в районах Індії, Пакистану, Шрі-Ланки, війною в Афганістані.Самим значним ринком для регіону є Європа. Внутрішньорегіональний туризм складає 28 %.Дві третини гостей приймають Індія і Пакистан, де розвинутий пізнавальний туризм. Витрати одного туриста в цих країнах складає в середньому 760 дол., що перевищує средньорегіональний (590 дол.) і середньосвітовий рівні. Це пояснюється політикою, що проводиться індійським урядом, починаючи з 90-х рр., із метою притягнення іноземних інвестицій у турсектор.Шрі-Ланка і Мальдівська Республіка спеціалізуються на пляжному туризмі. Остання створила ексклюзивний продукт на атолі, коли на однім острові розташований тільки один готель.

42. Найважливіші туристичні центри країн Африки.

45% туристів в Африці приймали в середині 90-х рр. Марокко і Туніс. Ще близько 10% – решта країн Північної Африки. У Східній Африці лідируючі позиції в цьому відношенні посідали Кенія, Мавританія, Танзанія, Сейшельські острови та Зімбабве, які успішно використовували свої природні ресурси. Мавританія і Сейшели, наприклад, спеціалізувалися на пляжному туризмі і створили першокласну готельну індустрію. На півдні Африки важливим туристичним центром була ПАР, завдяки високорозвинутій готельній індустрії та транспортній системі. В 1990-і рр. популярність турів до ПАР зростала.Головним недоліком Африки, який гальмував збільшення до неї рекреаційно-туристичних потоків, був низький загальний рівень розвитку економіки, брак фінансових коштів, нерозвиненість інфраструктури.На півдні континенту основним туристичним центром є ПАР, що разом із Марокко і Тунісом очолює список країн Африки але числу прибуттів і надходжень від міжнародного туризму. Туристська індустрія в ПАР виникла в середині 1980 р. і отримала розвиток, обслуговуючи переважно внутрішній туризм багатого білого населення країни, що зробило цю галузь індустрії розкішною. Преторія. Це прекрасне місто-сад з сучасною архітектурою ділових кварталів. Туристам показують діючу алмазну шахту, де був знайдений найбільший в світі алмаз «Кулінан» (3016 каратів). Навесні тут цвіте дивне дерево - джаккаранда, і місто буквально потопає у фіолетових кольорах. Йоганнесбург. Місто стоїть на місці старих золотих копалень і шахт. Туристам показують найстарішу шахту і неймовірних розмірів кар'єр під назвою «Велика дірка», де довгі роки здобували кімберлітові глину. Далі туристи йдуть в Музей золота, в якому відтворено атмосфера села золотошукачів минулого століття.

Сан-Сіті. Це один із самих фешенебельних курортів світу. Тут багато п'ятизіркових готелів, величезний мармуровий басейн з машиною для відтворення хвиль.

43. Найважливіші туристичні центри країн Австралії та Океанії

. Австралія та Океанія стають все більш привабливими напрямками міжнародного туризму.

Зараз Австралія має високорозвинену економіку, за своїм рівнем яку можна порівняти з економікою західноєвропейських країн. Маючи розвинуту обробну та гірничу промисловість, Австралія є одночасно і найбільшим експортером у світі яловичини і вовни. В останні роки до одного з перспективних секторів економіки можна віднести туризм в Австралії. Розвитку туризму сприяє ідеальний для відпочинку клімат. Тут ніколи не буває холоду і спеки. Середня температура літа - плюс 26 ° С, а зими - плюс 18 ° С. До туристичних центрів Австралії зараховують ділову столицю - місто Сідней, культурну столицю - місто Мельбурн та адміністративну столицю - місто Канберру.

Мельбурн (Австралія).

Найбільш відомим міжнародним курортом Австралії є Золотий Берег, розташований на східному узбережжі. Золотий Берег - це золотисті пляжі, прохолодні евкаліптові ліси, нескінченні піщані дюни. Золотий Берег простягнувся на 80 км уздовж східного узбережжя Австралії. У цьому курортному місці знаходяться тематичні парки «Світ Кіно», «Світ Мрій», «Світ Моря».

Золотий Берег (Австралія).

До туристичних визначних пам'яток відноситься також Великий Бар'єрний риф, що простирається на 2500 км вздовж узбережжя у вигляді коралових рифів і островів, самий великий кораловий риф на планеті. При бажанні туристи можуть зробити круїзи на острови Великого Бар'єрного рифу, зайнятися підводним плаванням, викупатися у водоспадах серед диких джунглів.

44. Характеристика гірських ландшафтів Європи, що придатні для зимового туризму

Франція. Туристам пропонуються розмаїті види активного відпочинку, які ґрунтуються на використанні якісних і різноманітних туристичних ресурсів, традицій, культурних цінностей і соціальних пріоритетів. Найбільш популярним є пляжно-купальний відпочинок на Середземномор'ї й Атлантичному узбережжі та гірський туризм в Альпах і Піренеях. Французькі Альпи – найбільша у світі область для гірськолижного відпочинку, це справжня держава в державі, де прокладено більше 4 000 гірськолижних трас і працює більше 2 500 підйомників. На більшості гірськолижних центрів у Франції підйомники з’єднані у єдину мережу, яка об’єднує від 100 до 200 підйомників, що дозволяє спускатися різноманітними трасами та використовувати всю систему підйомників центру або кількох туристичних центрів, не звертаючись за допомогою до інших видів транспорту. "Три долини" – чи не найбільш привабливий гірськолижний район Французьких Альп, який об’єднує 5 гірськолижних центрів: Куршевель, Мерибель, Валь Торанс, Ле Менюїр і Ла Танья. Район має величезну мережу підготованих гірськолижних трас різних ступенів складності – 120 км широких і плавних "бульварів" для початківців, 210 км трас середньої складності, 180 км технічно цікавих трас для хороших лижників, і 90 км трас підвищеної складності, яка включає найбільш складну в Європі трасу "Bouquetin

Німеччина. Бад-Рейхенхальм.; (Церматг - Давос - Санкт-Моріц), "Золотий перевал" (Цюріх - Люцерн - Монтре - Женева), "Пальмовий експрес" (Санкт-Моріц - Лугано).Австрія - країна гірськолижних курортів, замків, палаців і монастирів. Найбільш популярні гірськолижні курорти розташовані в Тіролі, Зальцбургеленді та Каринтії (Санкт-Антон, Лех, Зеефельд, Нассфельд. Закопане.Найбільший у Польщі центр зимового відпочинку; Болгарія. Гірськолижний курорт Боровець - найбільш популярний гірськолижний курорт Болгарії. Він розташований за 72 км на південний схід від Софії. Курорт знаходиться серед вікового хвойного лісу на схилах Рильських гір. Він був заснований ще у XIX ст. як мисливське угіддя болгарських царів. Пампорово - найпівденніший гірськолижний курорт Болгарії. Він розташований у Родопах, недалеко від Егейського моря.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]