- •Предмет :
- •Пит №5. Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •Пит № 6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •Пит № 7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •Пит № 8. Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •Пит № 9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •Пит № 10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •Методи проспографії широко використовуються у дипломатиці.
- •Пит № 11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •Пит № 12. Формуляр середньовічного документа.
- •Пит № 13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •Пит № 14. Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •Пит № 15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •Пит № 16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •Пит № 17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •Пит № 18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •Пит № 19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •Пит № 20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •Пит № 21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •Пит № 22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •Пит № 23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •Пит № 24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •Пит № 26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •Пит № 27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •Пит № 28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •Пит № 29. Кириличний півустав на українських землях.
- •Пит № 30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •Пит № 31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •Пит № 32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •Пит № 33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •Пит № 34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •Пит № 35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •Пит № 36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •Пит № 37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •Пит № 41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •Пит № 42. Папірологія як сід.
- •Пит № 43 . Історична хронологія як сід.
- •Пит № 44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •Пит № 45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •Пит № 46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •Пит № 47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •Пит № 48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •Пит № 49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •Пит № 50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
Скорочення в латинському середньовічному письмі можна поділити на 3 групи :
спеціальні знаки ( signa specialia );
суспензія ( тобто «обірвані слова», недописані до кінця );
контракції,тобто це « стиснуті» слова,там декілька букв можуть бути пропущеними.
Спеціальні знаки :
Вони заміняють ряд займенників та прийменників.
Більша частина цих знаків прийшла з тіронської системи письма. Вони носять лише умовне значення , є не чисельними і їх лише варто запам’ятати.
Щодо історії формування цих знаків,то система тіронських знаків дожила до Х ст. і застосовувались як примітки внизу дипломів( грамот ) меровінгських і каролінгських королів. В цих примітках були імена писарів і секретарів,що приймали участь у виготовленні грамот. Ці знаки відіграли роль тайнопису і засвідчували автентичність документа.
До спеціальних знаків ми можемо віднести також невелику групу часто вживаних слів.
Суспенсії
Суспенсії – недописані слова – були дуже поширені в римській писемності,особливо в написах. Найбільш повним їх виявом є ініціали особистих імен і одні лише перші букви деяких слів, що часто зустрічаються в тих чи інших текстах. Наприклад :
Interrogatus - int
Respondit – r
Testis – t
Широко застосовувались суспензії для коротких прислівників, дієслів і деяких прикметників.
Контракції
Контракція – стискання слова!
Починаючи з ХІІІ ст. стають найбільш чисельним і популярним типом скорочень.
Щодо його особливостей,то слід сказати такі речі :
1 – у словах зникають не будь-які букви,ці скорочення залежать від правил фонетики і від граматичного оформлення слова.
2- обов’язково зберігалась остання буква ( чи 2 - 3 останні букви ), щоб краще зорієнтуватись в слові.
3 – найчастіше випадали голосні ,тому що не складе труднощів озвучка слова,кістяк якого складається з приголосних.
4 – завжди скорочуються прислівники ,що закінчуються на –le ,і відмінкові форми слова , що закінчуються на –аtio.
Важливе місце у системі контракцій займають «священні імена» . В латинських християнських текстах склалась група з 6 «священних імен». Священні імена – це слова сакрального і релігійного змісту,наприклад : DNS – dominus ( Господь ) ,SNS – sanctus ( святий).
Пит № 39. Брахиграфія у кирилиці: головні особливості та засади скорочень.(Свирида)
Пит № 40. Епіграфіка як СІД: предмет і методи.
Епіграфіка,-допоміжна історична дисципліна, що вивчає написи (переважно стародавні та середньовічні) на твердих матеріалах (камені, металі, глині і т. д.). Виникла в епоху Відродження;
Методика Епіграфіка як науки розроблена в 18-19 ст. Розшифровка єгипетських ієрогліфів, клинопису, мікенської писемності значно розширила в 19-20 ст. область Епіграфіки.Епіграфічні тексти - важливе джерело з політичної, соціальної та економічної історії; написи зазвичай сучасні містяться в них відомостей. Засновниками вважаються німецькі вчені Август Бек і Теодор Момзен.
Епіграфічні тексти- одне з основних джерел політичної,соціальної та економічної історії та історії культу от. Як правило,зміст напису віддзеркалює час,в який віе був створений. До основних завдань епіграфіки належить визначення часу і місця появи написів,реконструкція та дешифрування текстів,технологія письма тощо.
Чимало написів на стінах храмів,гробниць є найдавніші ієрогліфічні написи Єгипту ,(Деякі ідеограми - більш раннього часу): Серед піздньоієрогліфічних написів відомий Розеттський камінь, вивчення якого послужило початком розшифровки ієрогліфів. Ще у 1923 році дослідник о. Большаков писав,що в Єгипті на місці колишньої столиці фараона Ехнатона був винайдений його так званий дипломатичний архів: глиняні дощнчки із клиноподібним письмом.
Усі давні написи за змістом поділяють на 2 групи : офіційні(закони,угоди,договори) та привітні (заповіти,епітафії).
Мабуть,найціннішим епіграфічним матеріалом є написи-графіті на стінах давніх архітектурних памяток. Лідерство у їх дослідженні належить С. Висоцькому,який вивчив графіті церков України. За тематичним спрямуванням ці написи систематизуються на історичні записи,поминальні,побутового характеру,окремі імена тощо.
Однією з найінформативніших епіграфічних памяток є епітафії від грец.— надгробний,надмогильний напис, переважно у віршованій формі. Історіографія епітафії сягає сивої давнини,оскільки дослідження некрополя мають давню історію. Розквіт цього жанру припадає на 18-поч. 19 ст.