Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_opisovi_pitannya_z_SIDu_6.docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
224.52 Кб
Скачать

Пит № 38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.

Скорочення в латинському середньовічному письмі можна поділити на 3 групи :

  1. спеціальні знаки ( signa specialia );

  2. суспензія ( тобто «обірвані слова», недописані до кінця );

  3. контракції,тобто це « стиснуті» слова,там декілька букв можуть бути пропущеними.

Спеціальні знаки :

Вони заміняють ряд займенників та прийменників.

Більша частина цих знаків прийшла з тіронської системи письма. Вони носять лише умовне значення , є не чисельними і їх лише варто запам’ятати.

Щодо історії формування цих знаків,то система тіронських знаків дожила до Х ст. і застосовувались як примітки внизу дипломів( грамот ) меровінгських і каролінгських королів. В цих примітках були імена писарів і секретарів,що приймали участь у виготовленні грамот. Ці знаки відіграли роль тайнопису і засвідчували автентичність документа.

До спеціальних знаків ми можемо віднести також невелику групу часто вживаних слів.

Суспенсії

Суспенсії – недописані слова – були дуже поширені в римській писемності,особливо в написах. Найбільш повним їх виявом є ініціали особистих імен і одні лише перші букви деяких слів, що часто зустрічаються в тих чи інших текстах. Наприклад :

Interrogatus - int

Respondit – r

Testis – t

Широко застосовувались суспензії для коротких прислівників, дієслів і деяких прикметників.

Контракції

Контракція – стискання слова!

Починаючи з ХІІІ ст. стають найбільш чисельним і популярним типом скорочень.

Щодо його особливостей,то слід сказати такі речі :

1 – у словах зникають не будь-які букви,ці скорочення залежать від правил фонетики і від граматичного оформлення слова.

2- обов’язково зберігалась остання буква ( чи 2 - 3 останні букви ), щоб краще зорієнтуватись в слові.

3 – найчастіше випадали голосні ,тому що не складе труднощів озвучка слова,кістяк якого складається з приголосних.

4 – завжди скорочуються прислівники ,що закінчуються на –le ,і відмінкові форми слова , що закінчуються на –аtio.

Важливе місце у системі контракцій займають «священні імена» . В латинських християнських текстах склалась група з 6 «священних імен». Священні імена – це слова сакрального і релігійного змісту,наприклад : DNS – dominus ( Господь ) ,SNS – sanctus ( святий).

Пит № 39. Брахиграфія у кирилиці: головні особливості та засади скорочень.(Свирида)

Пит № 40. Епіграфіка як СІД: предмет і методи.

Епіграфіка,-допоміжна історична дисципліна, що вивчає написи (переважно стародавні та середньовічні) на твердих матеріалах (камені, металі, глині і т. д.). Виникла в епоху Відродження;

Методика Епіграфіка як науки розроблена в 18-19 ст. Розшифровка єгипетських ієрогліфів, клинопису, мікенської писемності значно розширила в 19-20 ст. область Епіграфіки.Епіграфічні тексти - важливе джерело з політичної, соціальної та економічної історії; написи зазвичай сучасні містяться в них відомостей. Засновниками вважаються німецькі вчені Август Бек і Теодор Момзен.

Епіграфічні тексти- одне з основних джерел політичної,соціальної та економічної історії та історії культу от. Як правило,зміст напису віддзеркалює час,в який віе був створений. До основних завдань епіграфіки належить визначення часу і місця появи написів,реконструкція та дешифрування текстів,технологія письма тощо.

Чимало написів на стінах храмів,гробниць є найдавніші ієрогліфічні написи Єгипту ,(Деякі ідеограми - більш раннього часу): Серед піздньоієрогліфічних написів відомий Розеттський камінь, вивчення якого послужило початком розшифровки ієрогліфів. Ще у 1923 році дослідник о. Большаков писав,що в Єгипті на місці колишньої столиці фараона Ехнатона був винайдений його так званий дипломатичний архів: глиняні дощнчки із клиноподібним письмом.

Усі давні написи за змістом поділяють на 2 групи : офіційні(закони,угоди,договори) та привітні (заповіти,епітафії).

Мабуть,найціннішим епіграфічним матеріалом є написи-графіті на стінах давніх архітектурних памяток. Лідерство у їх дослідженні належить С. Висоцькому,який вивчив графіті церков України. За тематичним спрямуванням ці написи систематизуються на історичні записи,поминальні,побутового характеру,окремі імена тощо.

Однією з найінформативніших епіграфічних памяток є епітафії від грец.— надгробний,надмогильний напис, переважно у віршованій формі. Історіографія епітафії сягає сивої давнини,оскільки дослідження некрополя мають давню історію. Розквіт цього жанру припадає на 18-поч. 19 ст.