Пит № 35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.

У ХІІІ – ХІV ст. готичне письмо повністю домінувало на території всієї Західної Європи. Однак, попри свої естетичні якості, воно вже не відповідало потребам часу. Вчені – гуманісти висунули нові вимоги до письма: легкість написання і легкість прочитання. Першим з ідеєю нового письма виступив італійський гуманіст Франческо Петрарка. На його думку витончене готичне письмо ( в той час в Італії була поширена готична ротунда) доводилося практично не писати, а вимальовувати; воно також втомлювало очі. Подібної думки були також інші італійські гуманісти. Вони створили нове (гуманістичне письмо), яке прийшло на зміну готичному і стало останнім типом латинського письма, яким писали книги.

Термін “гуманістичне письмо” був введений у ІІ пол. ХІХ ст. вченими – палеографами, а самі гуманісти називали його “lettera antica formata” (з італ. “античне книжне письмо”). В основу гуманістичного письма був покладений каролінзький мінускул І пол. ХІ ст., тобто у часи його розквіту. Вчені – гуманісти навіть не припускали, що в ХІ ст. могло використовуватись таке письмо, а тому відносили його до античних часів, від чого і походить їхня назва гуманістичного письма.

Гуманістична реформа латинського письма проходила у Європі дуже нерівномірно. Спочатку його використовувала тільки невелика група високоосвічених людей в Італії. Перший рукопис, написаний гуманістичним письмом належить Франческо Петрарці і датується 1370 роком. Раннє гуманістичне письмо було ще досить подібним до готичного, зокрема, і через те, що для його написання використовували досить широкі пера (характерні для готичного письма). Згодом пера почали загострювати і лінії стали тоншими. Гуманістичне письмо було чітким, красивим, з вільно поставленими буквами квадратних пропорцій з відстанню між рядками не менше двох корпусів. Відмінними від каролінзького були також такі риси гуманістичного письма: невелика відстань між словами, точки або штрихи над “і”, готичні лігатури “St” і “et”, кругле “S” в кінці слова та менша кількість скорочень в порівнянні з рукописами ІХ – ХІ ст. Гуманістичне письмо є чітким і легким для читання. Цікаво, що гуманістичне письмо кін. ХІV – поч. ХV ст. майже повністю копіює графіку каролінзького мінускулу, в тому числі й нерівності в буквах. Паралельно з гуманістичним письмом при написанні особистих листів і записів гуманісти використовували нахилений вправо гуманістичний курсив, для якого характерне зв’язане написання букв у слові і відсутність петель. Паралельно з гуманістичним письмом в Італії використовували:

• Ротунду (літургійні книги, юридичні трактати);

• Готичний курсив (комерційні книги, фінансова документація, судові протоколи);

• Канцелярське письмо (грамоти);

• Звичайне бігле письмо (листи і записи всіх, крім гуманістів);

Над створенням та поширенням гуманістичного письма працювали Колюччо Салютаті, Поджо Браччоліні та Амброджо Траверсарі. На поч. ХV ст. гуманістичне письмо вийшло за межі кабінетів вчених і поширилось серед канцеляристів, у Флоренції була заснована школа каліграфів. Гуманістичним письмом здебільшого писались тексти античних авторів, які користувалися в цей час великим попитом в Італії. Книгодрукування повністю витіснило гуманістичне книжне, а згодом гуманістичний курсив, при цьому повністю запозичивши їхню графіку.

Отже, гуманістична реформа латинського письма була штучною. Гуманістичне письмо не виникло в широкому колі писців – канцеляристів. Воно стало винаходом нечисленної групи вчених – гуманістів і фактично було вдосконаленим каролінзьким мінускулом. Через свою зручність гуманістичне письмо поширилось з кабінетів вчених по всій Італії, а згодом і Європі, на його основі був створений перший латинський друкований шрифт – антиква.