Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_opisovi_pitannya_z_SIDu_6.docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
224.52 Кб
Скачать

Пит № 28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.

Устав – уніфікований стиль письма кириличних рукописів. Вважається,що він прибув до нас з візантійських документів,хоча є різні версії його походження. Був характерний для періоду Х|-Х||| століття. Ним переважно писалися церковні рукописні книги і книги дидактичного змісту (документи світських чи духовних осіб). Устав має деякі спільні риси,за якими його можна класифікувати в різних документах. Літери переважно наближені до квадратної форми тобто ширина і висота букв майже ідентична. За ці межі виходить написання  д, з, р, у, х, ц, щ . Ступінь стиснення є неоднаковий,через що в рядках різна кількість літер. Переходи від товстих до тонких літер не кидалися в очі,верхня і нижня частина приблизно однакова. Букви писалися прямо,перпендикулярно до рядка,з правильними лініями і заокругленнями, рівним натиском. Літери писалися окремо одна від одної на більш-менш рівній відстані,але слова ще не писалися окремо. Знаки ,що важко писалися (Ж,юс великий) робилися в декілька прийомів,писар відривав перо від пергаменту.  Скорочень (абревіатур) було мало. Виносні букви переважно писалися під титлом,але і їх у великій кількості не було. Переважно скорочувалися священні імена (Бог,Господь,дух). Головні принципи скорочення : а) контракція (стягнення) – деякі букви,переважно голосні викидалися з слова,і воно покривалося спеціальним титлом; б)з допомогою виносних букв. Нема багато наголосів і придихів. Слід сказати,що деякі букви в різних словах могли писатися по-різному – це залежало від того,як легше було написати їх. Нахилу букв як такого ще не спостерігається,але деякі літери можуть схилятися вправо. Через те,що написання букв було уніфікованим,то складається враження одного автора,одного почерку. Устав розвивався в декілька етапів : 1)Давній устав  поч. і сер. 11 століття характеризувався великим каліграфічним почерком,трохи стисненим по бокам (Остромирове Євангеліє). У 70-ті рр. розмір букв зменшується (Ізборник Святослава). 2)Діловий устав. Його основними рисами був простий дрібний з деякими геометричними рисами почерк. Його розвитку сприяло поширення феодалізму і створення багатьох канцелярій при княжих дворах. Основні пам’ятки уставу на українських землях – це вищезгадані Остромирове Євангеліє(1056-1057 рр.) і Ізборник Святослава (1073 і 1076 рр.). До них можна додати Крилоське Євангеліє (1144 р.),Пандекти Антгоха (11- 12 століття).

Пит № 29. Кириличний півустав на українських землях.

Півустав.

Півустав – різновид письма давніх кириличних рукописів, що виник на основі уставу, як його спрощений варіант.

У діловому письмі пізній устав переходить у новий тип письма – півустав, який був поширений у ділових паперах з другої половини XIV-XV ст.

Основні властивості півуставу: менше написання букв, у порівнянні з уставом; поява нахилу букв; порушення геометричності їх графіки; поява лігатур; розділення фраз на слова; виноски букв; велика кількість скорочень – над скороченим словом ставилось «титло» - скорочувались зазвичай відомі всім слова, які часто повторювались в тексті.

Вживався півустав спочатку в ділових документах (грамоти Ольгерда і Кейспута), а потім поширився на літературу всіх стилів ( Лаврентіївський літопис, Крехівський апостол).

Від давнішого уставу півустав відрізняється меншими стрункістю письма та каліграфічністю, послабленням уваги до виписування окремих деталей літер, зменшенням їхнього розміру, більшою розкутістю руху пера. У півуставі втрачається обов’язковий характер уставного письма: прямі лінії допускають кривизну, заокруглені не є правильними дугами; написання літер, які втрачають пропорційність, допускає значну варіантність; проміжки між ними стають неоднаковими; кількість скорочень і надрядкових знаків значно зростає. За характером письма розрізняють півустав старший і молодший, що розвинувся під впливом так званого другого південнослов’янського впливу.

У півуставі робляться перші спроби зв’язного написання букв, які стоять поруч. Таким чином, у півуставі можна знайти більш ніж десять варіантів лігатур. А у півуставі XV ст. з’являється розділовий знак «кома», яка була поширена завдяки болгарських книжників.