Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_opisovi_pitannya_z_SIDu_6.docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
19.09.2019
Размер:
224.52 Кб
Скачать

Пит № 31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.

Латинське письмо, пройшло через два головних етапи розвитку. Спочатку до ІІІ ст. н.е. воно складалось з прописних літер – маюскул, а з ІІІ-ІV ст. і до нашого часу з ( рос. «строчных») літер – мінускул. У графічному відношенні різниця між маюскулом і мінускулом полягає в наступному: маюскул – усі літери займають проміжок між двома умовно проведеними рядками, мінускул – між чотирма.

Отже, найбільш давньою формою письма є маюскул. З мірою розвитку писемності та появою потреби писати швидше і більше починає формуватися мінускульне письмо.

Латинський алфавіт І ст. н.е. був наслідком тривалого розвитку грецького та етруського письма на території Італії та перетворення його в римське. Алфавіт спочатку складався з 23 знаків. Писали з ліва на право. До ІІІ ст. писемність була мало розвинута.

Основні види латинського письма.

Найдавнішою формою латинського письма є капітальне письмо – написи на камені, металі. Капітальне письмо існувало у двох видах: капітальне квадратне (capitalis quadrata) або «красиве» (elegans) – «урочисте» і капітальне рустичне (capitalis rustika) – більш просте.

До нас дійшли фрагменти 4 кодексів, написаних капітальним квадратним письмом, три з них складають «Енеїду» Вергілія. Для цього письма характерні такі ознаки: більшість букв мають майже квадратні пропорції, вертикалі дуже рівні, літери е і f трохи піднімаються над рядком. Букви написані вільно, відокремлені одна від одної чіткими проміжками, проміжки між рядками дорівнюють одному корпусу. Майже усі букви складені з поєднання жирних і волосяних (тонших) ліній; Дукт більшості букв полягає в струм, що спершу проводиться жирна лінія, потім до неї приєднується волосяна. Знаряддями письма могли служити калам і перо.

Капітальне рустичне письмо збереглось в 23 книгах (Вергілій, Цицерон). Для цього виду письма притаманні видовжені пропорції літер (5:3) і дуже тонкі вертикалі. Різниця між двома варіантами капітального письма полягає у різних пропорціях літер та різному проміжку між рядками. В рустичному письмі проміжки дорівнюють половині корпуса.

Капітальне письмо є маюскульним. Проміжки між словами відсутні, письмо суцільне, інколи в пам’ятках рустичного письма слова можуть бути відділені одне від одного крапками.

Наступним видом латинського письма є унціал, книжне письмо IV-VIII ст. Це, переважно, твори античних авторів, античні юридичні пам’ятки та християнська література.

Римське ділове письмо дійшло до нас у двох варіантах: старий римський курсив воскових табличок І-ІІ ст. та новий римський курсив папірусних документів ІІІ-VIII ст. Деякі палеографи виділяють ще середній римський курсив IV-V ст. в імператорській канцелярії, однак, даний тип письма – скоріше за все пережиток і стилізація письма І-ІІ ст.

Старий римський курсив воскових табличок складається майже цілком з вертикальних або трохи зігнутих дуг. Букви ніби розпадаються на окремі вертикалі: а - на дві, n - на три. Зазвичай вважалося, що ця ознака письма викликана характером матеріалу (віск допускав округлення букв), але тепер можна визнавати доведеним, що курсив воскових табличок наближається до архаїчних форм букв, а чотиричленна буква т повторює етруську форму.

Новий римський курсив був поширений в усій Італії і застосовувався в документах, головним чином для записів на папірусі. Для нового римського курсиву характерні нахилені управо великі букви минускульного типу, з довгими виносними вверх або вниз. Завдяки цим формам, письмо укладається не в дві, а в чотири уявні рядки. Іншою рисою є зв'язаність букв між собою. Іноді декілька букв написані разом одним рухом руки, при цьому інколи окремі елементи літер не були написані. Такі поєднання букв називаються лігатурами. У новому римському курсиві букви накреслені з однаковим натиском калама (перо не застосовувалося). Відстані між рядками дуже великі. Розділення слів відсутнє, але невеликі проміжки між групами пов'язаних літер створюють в деяких випадках ілюзію розпаду рядка на окремі частини.

Теорія Жана Маллона: розвиток письма здійснюється у сфері «простого (повсякденного) письма» – щось середнє між каліграфічним та курсивним варіантами. Ж. Маллон не підтримує поділ письма на капітальне та рустичне, на книжне та ділове.

Значення латинського письма для формування писемності у кельтських та германських народів.