- •1.Суспільно-політичний устрій Скіфської держави.
- •3. Держава антів. Її суспільно-політичний лад.
- •7. Державний лад Київської держави
- •12. Суд і судочинство у Київській державі.
- •15.Центральні органи влади і управління Галицько-Волинської держави.
- •16. Місцеві органи управління у Галицько-Волинській державі.
- •17. Судові органи і особливості правової системи Галицько-Волинської держави.
- •19. Захоплення Галичини Польщею у 1349 році та його наслідки
- •22. Утворення Речі Посполитої: причини і умови
- •1 Липня 1569р. – Люблінська унія Польщі та Литви
- •24. Центральні органи влади і управління Речі Посполитої та їх діяльність на українських
- •27. Характеристика цивільного права за Литовськими статутами.
- •31. Судові органи і процесуальне право за Литовськими статутами
- •36. Рішення Переяславської Ради 1654 року та її політико-правові наслідки.
- •39.Діяльність центральних органів Російської держави у Гетьманщині та їх антиукраїнський характер.
- •40. Організація і діяльність Малоросійських колегій в Україні.
- •41. Правління гетьманського уряду та його діяльність у Гетьманщині.
- •43.Місцеві органи влади і управління в Гетьманщині.
- •48. Кодифікація права Гетьманщини.
- •49. Причини ліквідації Запорізької Січі і створення Задунайської Січі.
- •51. Причини і наслідки складення Кодексу Гетьманщини 1743 року “Права, за якими судиться малоросійський народ”.
- •55. Характер та особливості судового процесу Гетьманщини
- •60. Галицький становий сейм 1775 р.: порядок формування, компетенція та діяльність.
- •63.Органи крайового і місцевого самоврядування у складі Австро-Угорщини.
- •64. Галицьке намісництво: склад, компетенція і діяльність.
- •65. Галицький крайовий сейм: структура, компетенція і діяльність.
- •72. Місцеві судові установи за Статутами 1864 року.
- •73. Загальні судові установи за Статутами 1864 року.
- •75. Реорганізація прокуратури та заснування адвокатури за Статутами 1864 року.
- •76. Передумови відродження української державності після і світової війни
- •77. Проголошення Укранської Народної Республіки за Третім Універсалом Центральної Ради.
- •78. Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність.
- •79. Державний лад і законодавство Гетьманату
- •79. Державний лад і законодавство Гетьманату
- •80. Українська держава за Директорії
- •81. Утворення урср та її юридичне оформлення.
- •82. Утворення Галицької срр та її державний апарат.
- •83.Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.
- •84. Центральні і місцеві органи влади та управління зунр.
- •84. Центральні і місцеві органи влади та управління зунр.
- •85. Судові органи зунр
- •87. Перша кодифікація законодавства урср 1922-1927 рр. Та її характеристика
- •87.Перша кодифікація законодавства урср 1922-1927рр. Та їх характеристика.
- •88.Друга кодифікація законодавства урср 1958-1984рр.
- •89. Конституція унр: структура та основні положення
- •90. Утворення урср та прийняття її першої конституції 1919 року
- •91. Утворення срср і зміни в конституційному законодавстві України
- •91.Утворення срср і зміни в конституційному законодавстві України
- •92. Характеристика конституції урср 1929 року.
- •93.Перебудова держ. Апарату і демократиз. Виборчої сист. За Конституцією урср 1937р
- •94. Конституція урср 1978 року. Її зміни та доповнення
- •94. Конституція урср 1978 року. Її зміни та доповнення.
- •95. Соціально-політичне становище Західної України в складі Польщі (1921-1939 рр.).
- •96. Соціально-політичне становище Північної Буковини у складі Румунії (1919-1940 рр.).
- •99. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України.
- •103 . Звільнення Північної Буковини і створення тимчасових органів влади і управління
- •108. Перебудова державного апарату урср на воєнний лад у період Другої світової війни.
- •111.Кримінальне право в роки Другої світової війни.
- •112. Загарбання Закарпаття Чехословаччиною та його юридичне оформлення.
- •113. Соціально-політичне становище Закарпаття у складі Чехословаччини.
- •115.Звільнення Закарпаття від фашистських загарбників і створення органів народної влади
- •120. Прийняття, зміст і значення Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року.
- •121.Акт проголошення незалежності України. Його характеристика історичне значення.
- •122. Основні положення і значення конституції України від 1996р.
1.Суспільно-політичний устрій Скіфської держави.
У VII - VI ст. до н. е. більшість скіф. племен вже знаходилася на останній сходинці первіснообщинного ладу. Родові зв'язки ще були сильні. Осн. суспільною одиницею була родова община, що скл. з кількох патріархальних сімей. Рід, родова община володіли землею, виділяючи кожній патріархальній сім'ї ділянку землі за жеребом. Приват. власності на землю не існувало. У скіфів-кочівників кожна сім'я мала свою отару, стадо корів, але земля, як і у землеробів, належала общині, племені.
Ознаки суспільства, що свідчать про розклад родового ладу: З середовища вільних общинників - кочових скотарів і осілих землеробів - виділялася родоплемінна знать (родові старійшини, племінні вожді та ін.). Савала все більш помітною майнова диференціація. З'являються раби (добували у війнах, походах), але роль їх праці незначна . Досягнутій скіфами сходинці розвитку відповідала й організація управління у формі військової демократії. Найважливіші питання розгляд на народ. зборах воїнів. Значним впливом користувалися ради родових старійшин, і перш за все союзна рада. Але особлива роль у союзі належала військовим вождям - «царям», які очолювали скіфське військо під час походів. Влада «царів» передавалась у спадщину, але кандидатури «царя» та його спадкоємця все ще затверджувалися народними зборами. Розвиток виробництва, зростаюча майнова й соціальна диференціація, процес класоутворення, що розпочався, сприяли посиленню влади скіфських військових керівників, розвитку зародків спадкової знаті та дійсної царської влади. Прискорила зміни війна з перським царем Дарієм І у 514-513 рр. до н. е. За Геродотом скіф. Племена у війні скл. з 3 осн частин. Кожну очолював свій військ. вождь - «цар». Один був головним, йому підкорялися інші вожді. Б-ба закінч перемогою скіфів і сприяла зміцненню скіфського союзу племен, піднесла авторитет Скіфії. У б-бі кочові племена, особливо царські скіфи, виступили на захист всього союзу, чим забезпечили собі панівне становище. Це надало їм можливості експлуатувати землеробські племена, вимагати від них данину. Зміцнилася влада «царів» і військово-дружинної знаті. На рубежі VI-IV ст. до н. е. відбуваються становлення класового суспільства та виникнення рабовласницької держави. Саме у цей час скіф цар Атей усунув інших «царів» і узурпував усю владу. Атей прожив довге життя і в 340 р. до н. е. зумів об'єднати під своєю владою майже всю країну - від Азовського моря до Дунаю, перетворивши Скіфію на могутнє царство. Однак сутичка скіфів у 339 р. до н. е. з македонським царем Філіппом II закінчилася поразкою і смертю Атея. Незважаючи на загибель Атея, Скіфське царство збереглося, хоч розміри його значно зменшилися. Скіфія залиш все ще сильною в економічному і воєнному відношеннях. Як свідчать писемні й археологічні джерела, царство, створене Атеєм, існувало з IV до III ст. до н. е. Більш міцною була Скіфська держава з центром у Криму, що скл. близько III ст. до н. е. Столиця - Неаполь скіфський (неподалік Сімферополя) - з міцними мурами, великими зерносховищами, багатими гробницями. Свого розквіту Скіфське царство у Криму досягає у II ст. до н. е. Воно проіснувало аж до другої половини III ст. н. е. і було знищено готами. Рівень господар життя населення був досить високим. Займалися орним землеробством і скотарством. Вирощували культури рослин. Скіфи-орачі сіяли хліб не тільки для власних потреб, але й на продаж. Орання землі здійснювалося за допомогою запряженого волами плуга, врожай збирався залізними серпами, зерно молотили. Скіфи-кочівники володіли вел стадами худоби і табунами коней. Існ. виробництво шкіри, ткацтво... Розв. торгівля з прибережними грецькими містами. Доставляли хліб, худобу, хутро, рабів та інші товари. Одержували вино, дорогу кераміку, ювелірні вироби. Між скіфами і греками встановилися міцні й широкі торгові зв'язки. Успіхи в економічному розвитку стали основою для росту майнової нерівності й соціальної диференціації. Основи родоплемінної структури у скіфському суспільстві підривалися зростанням приватної власності, майновою нерівністю, розвитком рабства. У руках імущих опинялися кращі ділянки землі, пасовища, величезні стада худоби, табуни коней, раби. Ще Геродот повідомляв про скіфських багачів, які вважалися «найблагороднішими, що користувалися найбільшим майном», і про скіфську бідноту, яка належала до «найнижчого походження». Унаслідок виділилася пануюча верхівка, до якої належали царська сім'я, військова аристократія, дружинники, родоплемінна знать, що зливалася з оточенням правителя, багаті торговці. Вони зосередж. осн багатства. З часом усе більшого значення набувала експлуатація вільних общинників, данників і рабів. Істотний прибуток приносила й торгівля, особливо хлібом, з грецькими містами Північного Причорномор'я. У скіфів було багато жерців, котрі являли собою відособлену соціальну групу, окремі категорії якої займали досить високе становище. Найчисленніші - вільні общинники (відбували військову службу, платили данину, виконували повинності)
У Скіф царстві з центром у Криму осн маса міськ населення - вільні ремісники і торговці. Найнижчимі - раби. Джерело рабства - полон, підкорення сусідніх народів. Раби використовувалися у домашньому господарстві, для охорони худоби і т. ін. Дуже часто вони виступали як товар у торгівлі з грецькими містами. Наочне уявлення про соціальне розшарування і класову структуру суспільства скіфів дають розкопки поховань, особливо грандіозних курганів скіфської знаті, що відомі в літературі під назвою «царські», де археологи виявили багато золота, дорогоцінностей, дорогу кераміку, багату зброю і т. ін. Різкий контраст з «царськими» курганами складають поховання простих скіфів під невисокими земляними насипами із скромним набором речей або взагалі без інвентаря.