99. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України.

- тимчасовий орган влади, утворений з метою правового оформлення нового статусу Західної України після вступу на її територію Червоної армії у вересні 1939 р. 26 жовтня 1939 р. відкрились Народні Збори Західної України і був затверджений порядок денний: 1. про державну в ладу в Західній Україні; 2. про входження Західної України до складу УРСР; 3. про конфіскацію поміщицьких земель; 4. про націоналізацію банків і великої промисловості. 27 жовтня Народні Збори затвердили Декларацію про передачу влади в Західній Україні Радам депутатів трудящих і про звернення до Верховної Ради СРСР з проханням про прийняття Західної України до складу СРСР і включення її до складу УРСР. 28 жовтня Народні Збори прийняли Декларацію про конфіскацію земель поміщицьких, монастирських і великих державних урядовців – уся земля з її надрами, всі ліси і ріки оголошувались всенародним добром, тобто державною власністю; а також про націоналізацію банків і великої промисловості – усі цінності банків, усі великі фабрики, заводи, усі копальні і залізниці оголошувались всенародним добром, тобто державною власністю. На заключному засіданні депутати обрали Повноважну комісію, якій доручили від імені Народних Зборів вручити ці Декларації Верховним Радам СРСР і УРСР і просити увести Західну Україну до складу СРСР з входженням її до УРСР.

На позачерговій 5-ій сесії ВР СРСР 31 жовтня було заслухано заяву Повноважної комісії і 1 листопада ВР СРСР ухвалила задовольнити прохання Народних Зборів, і Верховній Раді УРСР було запропоновано прийняти Західну Україну до складу УРСР. Відтак, на позачерговій 3-ій сесії ВР УРСР 13-15 листопада 1939 р. було розглянуто заяву Повноважної комісії і постановлено прийняти Західну Україну до складу УРСР. Указом Президії ВР СРСР 4 грудня 1939 р. було створено Волинську, Дрогобицьку, Львівську, Рівненську, Станіславівську і Тернопільську області у складі УРСР. Указом Президії ВР УРСР 17 січня 1940 р. повністю було скасовано старий адміністративно-територіальний поділ на повіти і волості, а натомість створено райони.

103 . Звільнення Північної Буковини і створення тимчасових органів влади і управління

Встановлення у Румунії 1938р. королівської диктатури, а у вересні 1940р. фашистського режиму, очоленого генералом Антонеску, тяжко позначилося на становищі українського населення Північної Буковини. Арешти, побої, масові звільнення з роботи стало повсякденним явищем. Приєднання у вересні 1939р. значної частини західноукраїнських земель – Східної Галичини – до України викликало серед населення Північної Буковини нове піднесення, надії на возз’єднання з усім українським народом. У Європі тривала Друга світова війна, відбувався переділ сфер впливу, загарбання сильними державами нових земель, нових територій. Згідно х договорами між Радянським Союзом і Німеччиною, проблеми Прибалтики, Західної України, Білорусії та інших територій «належали» до компетенції Радянського Союзу. Польська держава опинилась під фашистською окупацією. Західна Білорусь, Прибалтика, Східна Галичина були приєднані до Радянського Союзу. Залишалася проблема Буковини та Бессарабії. Радянський уряд, як відомо, свого часу оголосив про невизнання Сен – Жерменської угоди, що «узаконила» загарбання Буковини Румунією. Радянський уряд 26 червня 1940р. надіслав Румунії ноту з вимогою повернути Бесарабію та Північну Буковину. Радянський уряд думав про нові території, природні ресурси. Доля ж людей сталінський режим мало цікавила. У зв’язку з неясною відповіддю Румунії радянський уряд 27 червня ультимативно запропонував їй звільнити Бессарабію і Північну Буковину. Наступного дня уряд Румунії прийняв ці пропозиції і почав виводити свої війська з цих земель. Населення радо вітало Червону армію,надіялось на краще життя. 28 – 30 червня Червона армія зайняла всю Бессарабію та Північну Буковину. Владу тимчасово взяли робітничі та селянські комітети, що почали створюватись у населених пунктах, бойові загони, штаби. Організували цей процес політоргани Червоної армії та спеціально прислані агітатори й організатори. Контролювались дії фабрикантів і заводчиків, встановлювався 8 – годинний робочий день, були взяті під охорону посіви, худоба й реманент поміщиків і багатих селян. 2 серпня 1940 року Верховна Рада СРСР прийняла закон «Про включення північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бесарабії до складу УРСР». Решта території Бесарабії відійшла до складу Молдавської РСР. 7 серпня 1940р. серпня на приєднаних землях було створено дві області: Чер­нівецьку та Ізмаїльська області, замість повітів і волостей створені – райони. Отже, у Чернівецькій області діяли 1 обласна, 3 міські, 4 районних, 2 селещні та 333 сільські ради депутатів трудящих. Президія Верховної Ради СРСР 15 серпня видала укази «Про націоналізацію землі на території північної частини Буковини» та «Про націоналізацію банків, промислових і торгових підприємств, залізничного і водного транспорту та засобів зв’язку північної частини Буковини». Цими указами була ліквідована приватна власність на знаряддя і засоби виробництва: землю, ліси, пасовища, води, фабрики, заводи. Отже, у перший довоєнний рік в соціально – економічних питаннях у Північній Буковині відбулися значні позитивні зрушення. З іншого боку, хвиля безпідставних політичних репресій, як і всюди, не оминула і цей край, але меншою мірою, ніж Галичину. Коли у 1941р. фашистська Німеччина напала на СРСР, Буковина була окупована румунськими та німецькими військами. Антонеску видав 19 липня 1941р. «Маніфест про приєднання Північної Буковини до королівської Румунії» та утворення з Північної й Південної Буковини так званої провінції Буковини, яку очолив румунський губернатор, наділений необмеженими повноваженнями. На Буковині знову запанував фашистський режим кривавого терору і масових репресій. Для його підтримки був створений великий військово – поліцейський адміністративний апарат. За період фашистської окупації в області було заарештовано 64330 осіб, від рук фашистів загинуло 16280. У середині жовтня 1944р. внаслідок наступу радянських військ у Північній Буковині знову відновилася радянська влада. Україна почала відбудову народного господарства.