51. Причини і наслідки складення Кодексу Гетьманщини 1743 року “Права, за якими судиться малоросійський народ”.

«Права….»-найвідоміша кодифікація права 18ст.Причини: соц-економічний розвиток суспільних відносин 2 пол.17-1пол.18ст, потребував правового врегулювання;чинність різних правових норм,які мали різне походження і суперечили одна одній. Ініціатива-рос.уряд,який у «Решетильних пунктах» запропонував Д.Апостолу укласти збірку чинного в Укр. права. Комісія:І.Борозна, Стефанович, Луковський, Лизогуб, Д.Апостол. Робота тривала 15р. використані першоджерела: ІІІ ЛС;правові книги магдеб. І хелмінського права;гетьман.універсали;окремі рос.законодавчі акти;реальна практика коз.судів;укр. звичаєве право. Складався з передмови і 30розділів →531артикул→1716пунктів. До нього були додані «Інструкція кодифікаційній комісії» та «Степенний малоросійського військового звання порядок після гетьмана», тобто перелік службових військових і цивільних чинів Гетьманщини. +алфавітний реєстр — покажчик, а також заголовки із зазначенням розділів і поданням короткого змісту артикулів. Провідна ідея збірника-захист феодального ладу та розширення можливостей для кріпосної експлуатації селян. Обґрунтовувалося право Лівобережної Укр.на автономію.Проте, це заперечувало рос. Політиці.Мабуть, тому кодекс не був вчасно затверджений. Питома вага приділялася:поземельним відносинам;кодекс розкривав судову систему-систему «коз.судів»;норми адмін.права; кримінальне; цивільне. За формою та внутрішньою структурою ця пам'ятка права відрізнялася від усіх інших джерел, якими користувалася комісія та які діяли тоді на теренах Російської імперії. На жаль, він так і не був прийнятий офіційно, проте на практиці його реально використовували.

55. Характер та особливості судового процесу Гетьманщини

Територія поділялась на 20 повітів, у кожному повіті були:

- Суди для розгляду цивільних справ (земські суди)

- Суди для розгляду земельних справ (підкоморні суди)

- Суди для розгляду кримінальних справ (гродські суди)

До земських обирали (представники козацтва, старшини які давали присягу)

Складався з – судді, писаря, підсудка, розглядали спадкові справи, майнові суперечки.

Підкоморний - складався з підкоморного та комірника, займався земельними справами.

Гродські суди – складався з полковника, міського судді, представника полкової старшини, писаря, займався розглядом кримінальних справ.

Найвищою судовою інстанцією був Генеральний Суд, до його складу входили – два генеральні судді і 10 вибраних депутатів від полків.

На Запорізькій Січі судова система була своєрідною. Суд користувався козацьким звичаєвим правом.

В Україні існували дві форми процесу:

- обвинувачувально - змагальний

- слідчий (інквізиційний)

Не було чіткого поділу процесу на кримінальний та цивільний, намітились тенденції розглядати цивільні справи в межах обвинувачувально – змагального, а кримінальні – в межах слідчого процесу.

На початку XVIIIст. процес був переважно гласним і відкритим. Могли брати участь сторонні особи, висловлювали свою думку щодо справи. Згодом поширення набувають закриті процеси, особливо кримінальні.

Населення вважалось правоздатним, неправоздатними вважалися (невільники, безчесні, діти, психічно хворі, німі)

Недієздатні особи мали представника в суді .

Позов,позовна скарга подавалась усно, як у цивільних так і в кримінальних справах.

Після розпорядження Апостола скарги стали прийматися у письмовому вигляді.

Попереднє слідство здійснював позивач, а в кримінальних справах , що зачіпали інтерес держави – адміністративно – судові органи.

При правопорушенні потерпілий має звернутись до найближчої державної установи, аж потім звертатись до суду. Повідомлення реєструвалось в спеціальних книгах. Потерпілий мав право сам захопити злочинця , і привести до суду.

Суди вживали заходи до злочинця, брали під варту, накладали арешт на майно.

В суді здебільшого вживалась українська мова. Ведення протоколів було обов’язковим, підписувалась усіма членами суду. При неявці відповідача, позов був задоволений на користь позивача. Існував допит, доказами вважалось власна заява, показання свідків, речові докази, висновки експертів.

Звичайні свідки – приватні особи, заінтересовані у справі, свідчили про факти.

Офіційні свідки – заінтересовані особи, які перебували при суді (розшукував, возний)

Важливу роль мала присяга (не виконання присяги призводила до програшу)

У кримінальних справах застосовували катування ( катуванню не підлягало урядовці, духовенство, вагітні жінки)

При апеляції існувало два шляхи

• Звичайні засоби

• Надзвичайний

Звичайний – скарга на суддів, апеляція, застосовувалась коли постанова ще не набрала чинності.

Надзвичайний – відновлення розгляду справи, можна застосовувати лише після набрання постановою чинності.

Скарги подавалися до вищого суду (судді винесли неправомірне рішення, зловживання становищем)

Якщо рішення судді скасовувалось, то суддя мусить відшкодувати усі витрати. Апеляція подавалась у 10 – денний строк. Судові рішення виконували місцеві уряди чи самі суди. З 18ст. з’явилась посада «возний» виконувач рішення.

У середині XVIIIст. на Правобережній Україні процес перетворився на інквізиційний. Судочинство характеризувалось формалізмом.