27. Характеристика цивільного права за Литовськими статутами.

Найбільш повну правоздатність мали держава, церква, монастирі, магнати. Вони могли вільно розпоряджатися майном,що їм належить. Деякі обмеження у правоздатності стосувалися шляхтичів. Міщани могли здійснювати всі види цив.-правових відносин, окрім купівлі феодальних маєтків,що оброблялися залежними людьми. Найбільш обмежені у правоздатності-залежні селяни. Лит.Статути вперше визначили вік повноліття.Чол.-18р.; жін.-15р за ІІ статутом і з 13р.-за ІІІ статутом. Основу регулювання цивільно-правових відносин становили норми речового та зобов’язального права, сімейне та спадкове право. Право власності на майно могло бути індивідуальним і колективним. Суб’єкти права власності-феодали. Серед об’єктів головне значення надавалося земельним ділянкам, які оброблялися залежними селянами. Обсяг правоздатності власника рухомого майна не мав обмежень. Щодо нерухомого-неоднакове, залежно від: 1. способу набуття прав на майно;2.правового режиму,в якому перебувало майно у попереднього власника. Способи набуття:первинний(заволодіння вільною землею,захоплення і присвоєння селянських земель).Обсяг правоздатності -необмежений; похідний(перехід майнових прав від однієї особи до іншої).Обсяг правоздатності-зумовлювався правами попереднього власника. Земельні володіння федалів:1.вотчини(до 1566р.заборонялосябез згоди родичів продавати більше тритини маєтку);2.маєтки, вислужені або отримані в користування(міг розпоряджатися лише з дозволу пана);3.куплені маєтки. Володіння, як і власність, підлягало судовому захисту. Застава нерухомого майна здійснювалася у формах:1.переданя закладено маєтку разом із залежними людьми кредиторові;2.застава у формі запису боргів щодо маєтку у судових книгах,без передання його кредиторові. Діяли також сервітути,як умовне право користування чужими речами. Зобов’язальне право. Головні підстави:угоди та делікти. Для феодально-залежних людей могли виникнути також згідно з волею їхнього пана. Всі угоди в присутності свідків і з дотриманням визначених символічних дій. Угоди про землю –лише в письмовій формі. +письмова форма для договорів позики на суму 10коп. грошей. Припинення зобов’язання-внаслідок його виконання чи закінчення терміну дії, внаслідок смерті зобов’язаної особи та за неможливості його виконання. Спадкове врегульовувало перехід майна від померлого до інших осіб. Спадкування згідно з законом та заповітом. За законом:1ша черга-діти та їхні нащадки,лише ті,що народилися в законному шлюбі та не були позбавлені права на спадок;2га черга-брати й сестри спадкодавця.згодом до спадкоємців було віднесено батьків та інших родичів спадкодавця. Дочки, якщо були брати не успадковували нерухомого майна, а лише отримували ¼ від його вартості. Материнський маєток спадкували всі порівну. Дружина отримувала частину майна чоловіка(не більше 1/3) у довічне володіння. Посаг дружини, якщо не було дітей повертався до її родичів. Не мали права заповідати:1.неповнолітні;2.ті,що втратили волю відповідно до вироку суду;3.ченці;4.полонені;5.психічно хворі;6.вигнанці;7.позбавлені честі. Феодально-залежні могли заповідати лише 1/3 майна чужим людям, решту повинні були лишити дітям. За відсутності дітей-це відходило пану. Сімейне право. Укладання шлюбу в декілька етапів:1.сватання; 2.оглядини;3.заручини;4.вінчання;5.весілля. 1 і 2 не мали ніяких правових наслідків. Вони наступали лише після заручин. Сторона,яка відмовилася одружитися після заручин,повинна була виплатити недотримку,яка передбачалася угодою. Після сватання і заручин представники нареченої та нареченого укладали шлюбний договір.У ньому визначалися посаг нареченої та віно.Шлюбний вік(статут1566р)-дівч.-15р;чол.-18р.Перешкоди:1.перебування в іншому шлюбі;2.різне віросповідання;3.особам,які раніше перебували в 3шлюбах. Укладення шлюбу-за згодою молодих та їх батьків. Розірвання шлюбу:1.нездатність чоловіка до подружнього життя;2.певний ступінь кровної спорідненості;3.вчинення тяжкого злочину одним із подружжя;4.зради дружини;4.тяжка хвороба. Опікунська право. Опіка над неповнолітніми юнаками до 18р. і дівчатами до 13р.(за статутом 1566р.-до 15р.)Якщо дівчина після досягнення повноліття не виходила заміж,то вона з-під опіки не звільнялася.Опікун призначався з того стану,до якого належав опікуваний.Опікун:уродженець ВКЛ;мав доглянутий власний маєток і особисте господарство.