9. Кримінологічна характеристика злочинів проти правосуддя та осіб, які їх вчинили

Найбільшу питому вагу в структурізлочинностіпротиправосуд¬дяскладаютьзлочини, пов'язані з порушенням правил адміністратив¬ногонагляду (ст. 395 КК України) – 1 889 злочинів, ухиленнявідпокарання, не пов'язаного з позбавленнямволі (ст. 389 КК України) – 1 197 злочинів, завідомонеправдивепоказання (ст. 384 КК України) – 277 злочинів, завідомонеправдивеповідомлення про вчиненнязлочину(ст. 383 КК України) – 362 злочини та приховуваннязлочину(ст. 396 КК України) – 233 злочини. У сукупності у 2008 роцівонисклали 3 958 злочинів, або 82%.

Кримінологічнеструктуруваннязлочинностівзагалітаструктуруванняїїокремихрізновидівповинновідповідатиосновнійметіцієїнауки — запобіганнюзлочинності.Ефективності при досягненні цієї мети може сприяти розробка запобіжних заходів з урахуванням особливостей тих, хто вчиняє такі злочини. За критерієм особливостей особи злочинців, які вчиняють злочини проти правосуддя, можна виділити чотири групи осіб.

Перша група – це злочинці, які посягають на конституційні принципи діяльності судових та правоохоронних органів. Ці особи можуть вчиняти такі діяння, як завідомо незаконне затримання, привід або арешт; притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, примушування давати показання, порушення права на захист; постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови; розголошення даних досудового слідства, дізнання, відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, невжиття заходів безпеки стосовно такої особи. Це здебільшого посадовці середнього віку (35-55 р.), їм притаманні достатньо високий рівень інтелекту, емоційна збалансованість та розвинені вольові якості. Соціально-рольова складова структури таких осіб має багато спільного з тими, хто вчиняють посадові злочини, корупційні діяння.

Друга група осіб – це злочинці, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, власність учасників судочинства. Ця група характеризується яскраво вираженими рисами насильницького та корисливо-насильницького типів. Вона є більш широкою і різноманітною як за віковим складом, так і за соціальним статусом. Цими особами вчиняються такі злочини, як посягання на життя, погроза або насильство щодо суддів, народного засідателя або присяжного, захисника або представника особи, умисне знищення або пошкодження їх майна.

Третя група осіб – це злочинці, для яких притаманний яскраво виражений правовий нігілізм. Ці особи, як правило, вводять правоохоронні органи в оману, даючи неправдиве повідомлення про вчинення злочину, дають завідомо неправдиві показання, будучи свідком, або беручи участь у кримінальному провадженні як експерт чи перекладач, відмовляються від виконання покладених на них обов'язків, перешкоджають своєчасному розкриттю та припиненню злочинів.

Четвертагрупа – цезлісні та особливо зліснізлочинці. Відмінноюрисоючетвертоїгрупиосіб є наявністьстосовно них чинного обвинувальноговироку.Ці особи вчинюютьзлочини у виглядіухиленнявідпокарання, не пов'язаного з позбавленнямволі, покарання у виглядіобмеженняволі та у виглядіпозбавленняволі. Під час відбуванняпокарання у виглядіпозбавленняволі вони вчинили суспільнонебезпечнідії у виглядізлісноїнепокоривимогамадміністраціївиправної установи, дії, щодезорганізують роботу виправнихустанов, втечі з місцяпозбавленняволіабо з-підварти, втечіізспеціалізованоголікувального закладу, порушують правила адміністративногонагляду. Найбільшсхильними до втеч є неодноразовосудимі за тяжкізлочини особи, якимпризначенотривалі строки відбуттяпокарання у виглядіпозбавленняволі (понад 5 років). Цягрупаосібскладаєнайбільшупитому вагу середосіб, які вчинили злочинипротиправосудд

БІЛЕТ 4