БІЛЕТ 1

1.Поняття і зміст діяльності щодо протидії злочинності.

У вітчизняній і зарубіжній законодавчій практиці та юридичній літературі діяльність щодо протистояння злочинності, вжиття заходів, спрямованих на її зменшення, використовуються різні терміни: „попередження”, „профілактика”, „боротьба”, „контроль”, „протидія”, „війна”, „запобігання”, „припинення” тощо. Кожний із термінів викликає наукові дискусії і не оцінюється як достатньо визначений. Ми вважаємо, що за кожним із цих термінів стоїть різний зміст, але найбільш вживаним в сучасній українській кримінологічній літературі, для визначення такої діяльності, є терміни „запобігання” та „протидія”. Але цим термінам надається різне смислове навантаження. Так О.М. Бандурка та Л.М. Давиденко вважають, що термін „протидія” у широкому контексті охоплює й запобігання і слугує для визначення загального впливу на злочинність. А.П. Закалюк дотримується іншої точки зору і вважає, що поняття „боротьба”, „протидія” належать до класу узагальнених, які відтворюють загальну сутність, що полягає у чиненні супротиву і не розкриває сутності запобігання. Ряд авторів вживають в україномовних виданнях такий узагальнюючий російський термін як „попередження” і зазначають, що ці терміни за своєю сутністю є синонімами.

Голіна В.В. дає більш вузьке визначення терміну „запобігання”, під яким розуміє специфічний напрям спеціально-кримінологічного попередження, що складається із сукупності заходів, спрямованих на окремі групи та конкретних осіб, які виконують злочинні наміри, замислюють вчинення злочинів і позитивно сприймають злочинний спосіб життя, з метою дискредитування злочинної поведінки, відмови від злочинної мотивації та наміру, або продовження злочинної діяльності. Іншими словами – це робота по виявленню осіб, які мають намір учинити злочин, з метою недопущення реалізації цих намірів у кримінальні дії.

Таким чином, термін „протидія злочинності” являє собою складне, збірне поняття, в якому відображається теорія і практика специфічної державно-управлінської діяльності і приватних ініціатив, спрямованих на недопущення вчинення злочинів, усунення їх причини і умов, переривання злочинної діяльності на різних стадіях її розвитку і здійснення, притягнення винних до кримінальної відповідальності і покарання. Запобігання злочинності – це один із напрямків протидії, що безпосередньо спрямований на усунення причин і умов вчинення конкретних злочинів.

Таким чином, протидія та запобігання злочинності у буквальному розумінні означають діяльність, що перешкоджає вчиненню злочинів. Це така діяльність, функціональний зміст та мета якої полягає у перешкоджанні дії детермінантів злочинності та її проявів, передусім причин і умов останніх через обмеження, нейтралізацію, а за можливістю – усунення їхньої дії. В залежності від стадії застосування запобіжних заходів вони поділяються на заходи: 1) профілактики; 2) відвернення; 3) припинення.

Що стосується терміну „профілактика”, то під цим терміном в кримінологічній літературі і на практиці розуміється цілеспрямована діяльність щодо своєчасного запобігання порушенням будь-яких суспільних норм, усунення причин, що породжують ці порушення. Існують різноманітні напрями соціальної профілактики: санітарна, технічна, медична, ветеринарна, правова (профілактики правопорушень і злочинів) тощо. До правової профілактики відносяться: профілактика дисциплінарних, адміністративних, цивільно-правових правопорушень і профілактика злочинів (кримінологічна, кримінально-правова, криміналістична, пенітенціарна).

Відвернення злочинів – це сукупність заходів, спрямованих на окремі групи або конкретних осіб, які виношують злочинні наміри, замислюють вчинення злочину; усунення криміногенних факторів, які обумовлюють формування злочинного мотиву до початку виконання злочину.

Припинення злочинних проявів визначається як сукупність заходів, спрямованих на недопущення завершення розпочатого злочину.