46.Протидія та запобігання злочинам засобами прокурорського нагляду.

Здійснення прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів є однією з основних функцій прокуратури. Відповідно до статті 1 та 5 Закону України „Про прокуратуру” на неї покладається обов’язок здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів: органами влади і управління, громадськими організаціями; органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство при виконанні судових рішень.

Нагляд за виконанням законів у сфері попередження злочинності здійснюється Генеральним прокурором України й уповноваженими ним прокурорами (ст. 1 Закону України “Про прокуратуру”). А відповідно до п. 5 ст. 29 Закону України „Про прокуратуру” предметом нагляду є також здійснення заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. Згідно ст.20 п. 5 цього ж закону прокурор зобов’язаний вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов що їм сприяли.

Важлива роль у вирішенні зазначених завдань належить прокурорському нагляду за дотриманням законодавства учасниками досудового слідства. Предметом нагляду в рамках розглянутого напрямку прокурорської діяльності є дотримання вимог ст.ст. 23, 23-1 й інших норм КПК України, що регламентують діяльність органа дізнання і слідства щодо виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів. Завданням прокурорського нагляду щодо цього є сприяння органу дізнання і слідства у підвищенні ефективності їх роботи з виконання й усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів. Це означає, що кримінологічний нагляд прокурора на стадії досудового слідства повинен сприяти тому, щоб стосовно кожної кримінальної справи глибоко та всебічно досліджувалися причина і умови скоєного злочину, приймалися дійові заходи до їх усунення, максимально використалася допомога громадськості в роботі слідчого щодо профілактики злочинів.

Органи прокуратури здійснюють також нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю, дізнання та досудового слідства, за додержанням законів щодо запобігання та протидії злочинності. У системі ОРД слід виділяти певні напрямки, які в її теорії прийнято називати організаційно-тактичними формами. Одним з найважливіших напрямків ОРД є оперативно-розшукова профілактика. Даним поняттям охоплюється процес здійснення оперативно-розшукових і профілактичних заходів стосовно осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, з метою запобігання їм. Суть загально профілактичних заходів полягає у впливі на конкретні групи осіб, схильних до вчинення злочинів, на оточуюче їх середовище, в якому й виникають конфліктні ситуації, на умови й причини злочинів, чинники, що сприяють формуванню особистості злочинця, нарешті, на самого індивіда та його поведінку.

Одним із перспективних напрямків роботи органів прокуратури є здійснення перевірок із залученням контролюючих органів і здійсненні безпосереднього нагляду за діяльністю останніх. Але слід зазначити, що взаємодія з контролюючими органами, на жаль, знаходиться на невисокому рівні. Прокурори не завжди ефективно реагують на дії органів державного контролю, які продовжують направляти до прокуратури неякісні акти перевірок, ревізій та матеріалів за дріб’язковими фактами порушень. Як наслідок, із отриманих органами прокуратури у 2008 році 3200 матеріалів ревізій порушено лише 310 кримінальних справ.

Необхідно також відзначити, що у науково-методичній літературі та на практиці розглянутий документ не має єдиної назви. Одні автори називають його «поданням», інші - «інформацією», треті - «узагальненим поданням» і т.п. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне: по-перше, уніфікувати назву цього документа, відповідно до вимог пункту 5 ст. 6 Закону України „Про прокуратуру”, назвавши його, наприклад, «Інформаційний лист прокуратури про стан законності в районі (місті) та заходи щодо її зміцнення»; і по-друге, розглянути особливості, притаманні цьому документу.

При підготовці інформаційних листів прокуратури можуть не застосовуватися матеріали наглядових перевірок прокуратури. Однак такі матеріали можуть мати, на наш погляд, і допоміжне значення. Основний зміст цього документа становлять дані, отримані прокуратурою в ході аналітичної роботи і, насамперед роботи, пов'язаної з вивченням злочинності та її причин.

47. Поняття злочинів у сфері службової діяльності та суміжні поняття

Чинний Кримінальний кодекс України безпосередньо до службових відносить дев’ять складів злочинів: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службову недбалість, одержання хабара, пропозиція або давання хабара, провокація хабара, незаконне збагачення і зловживання впливом (розділ ХVІІ, статті 364-370 КК України). Але з використанням службового становища можуть вчинюватися і злочини, передбачені іншими розділами КК України, такими, як: „Злочини проти правосуддя”, „Злочини у сфері господарської діяльності”, „Військові злочини”, „Злочини у сфері службової діяльності юридичних осіб приватного права та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг” тощо. Наприклад, вчинення злочину службовою особою передбачено у 16 із 37 статей розділу VII КК України „Злочини у сфері господарської діяльності”. Тому під "злочинами у сфері службової діяльності" у широкому значенні розуміється уся сукупність злочинів, вчинених службовими особами у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків і, у вузькому – сукупність суспільно небезпечних діянь, що вчинюються службовими та іншими особами у сфері реалізації службових повноважень.

Інакше кажучи, суспільно небезпечне діяння тут завжди зумовлене службовим становищем особи, яка або: а) використовує його для вчинення злочину у межах своїх повноважень; б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; в) не виконує, або виконує не належним чином покладені на неї службові обов’язки. При цьому діяння завжди вчиняються всупереч інтересам служби. З кримінологічної точки зору, вчинення цих злочинів обумовлюється єдиним детермінаційним комплексом і мотивацією. У зв’язку з цим, вони потребують єдиного підходу до розробки заходів щодо їх запобігання.

Значна група службових злочинів може вчинюватися як з корисливою, так і з іншою метою, і як умисно, так і з необережності (перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, провокація хабара, службова недбалість).

Таким чином усі службові злочини можуть бути класифіковані на безумовно корупційні, умовно корупційні і злочини пов’язані з корупцією. До безумовно корупційних злочинів відносяться суспільно небезпечні діяння, всі ознаки яки вказують на їх корупційний характер. Наприклад, одержання хабара. До умовно корупційних злочинів відносяться злочини, вчинення яких не завжди супроводжується ознакою корупційності. В одних випадках вони мають корупційний характер, в інших – ні. Наприклад, порушення законодавства про бюджетну систему України. Третя група злочинів – це така група злочинів, яка може здійснюватися при наявності корупційних зв’язків. Наприклад, легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Службові злочини можуть бути вчинені як в державних органах влади і управління, так і в юридичних особах приватного права та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. До злочинів, які вчинюються в юридичних особах приватного права відносяться злочини передбачені розділом VII-А КК України: зловживання повноваженнями (ст. 235-1), перевищення повноважень (ст. 235-2), зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 235-3), корупційний підкуп (235-4), підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 235-5).

За мотивами вчинення усі службові злочини можуть бути класифіковані на: службові злочини, які вчинюються переважно з корисливих мотивів (одержання хабара, незаконне збагачення), в інших особистих інтересах (службове підроблення) і в інтересах третіх осіб (провокація хабара). Серед них найбільшу суспільну небезпеку мають корисливі або корупційні службові злочини.

48. Причини і умови злочинів, учинених особами, засудженими до кримінальних покарань та особами, щодо яких обрано інші заходи примусового характеру

Причини і умови злочинів, учинених засудженими, можуть відрізнятися в залежності від виду учиненого злочину, але певні чинники є спільними для всіх злочинів. Зокрема, це загальносоціальні причини і умови злочинності в цілому та специфічні причини і умови злочинів у сфері виконання кримінальних покарань та застосування примусових заходів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи людини.

В першу чергу слід назвати:

• недосконалість або відсутність законодавчого регулювання притягнення винних до кримінальної відповідальності, виконання і відбування покарання;

• прогалини в профілактичній та виховній діяльності персоналу органів і установ виконання покарань, зокрема, неефективність соціально-виховної роботи із засудженими, недоліки в реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених, морального, правового, трудового та інших видів виховання засуджених; збільшення кількості непрацюючих засуджених;

• недоліки в устаткуванні інженерно-технічних засобів охорони об’єктів установ виконання покарань, недосконалість технічних засобів цілодобового стеження за засудженими, відсутність або застарілість апаратури для перевірки посилок і передач, автомобілів тощо;

• корупція та зловживання службовим становищем працівниками органів та установ виконання покарань (при проведенні тендерних закупівель; при вирішенні питань переведення засуджених з однієї області в іншу, ближче до попереднього місця проживання; звільнення за хворобою; вирішенні питань умовно-дострокового звільнення; пом’якшення умов утримання; незаконне занесення в установу наркотиків, спиртного, грошей та валюти);

• невиконання вимог кримінально-виконавчого законодавства щодо заборони передачі засудженим алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших заборонених предметів. Так, у 2008 рік було вилучено близько 213 тис. гривень, понад 8 тис. доларів США, понад 800 євро, близько 1 тис. літрів спиртних напоїв, 7,5 кг наркотичних речовин та майже 1,5 тис. мобільних телефонів;

• незадовільне медико-санітарне та матеріально-побутове забезпечення засуджених, невідповідність умов тримання засуджених міжнародним стандартам, насамперед обумовлена недостатнім рівнем фінансування та матеріально-технічного забезпечення. У 2008 році до прокуратури України надійшло 192 заяви засуджених про ненадання медичної допомоги. Прокуратурою України виявлено факти порушення у медичних установах Державного департаменту України з питань виконання покарань прав засуджених, хворих СНІД. Із понад 200 таких хворих, 90 протягом 2007 року взагалі не отримали антиретровірусних препаратів;

• організаційно-управлінські недоліки в діяльності кримінально-виконавчої служби; призначення на керівні посади осіб, які не мають досвіду роботи у Кримінально-виконавчій службі України, низький рівень правосвідомості та професіоналізму певних працівників;

• незадовільна робота органів державної влади і місцевого самоврядування щодо надання допомоги установам виконання покарань з забезпечення засуджених роботою, недостатня активність роботи громадських організацій, спостережних комісій щодо відвідування установ виконання покарань, надання допомоги засудженим з матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення, поліпшення умов їх праці та навчання, підвищення стану організації соціально-виховної роботи в установах ДДУПВП;

• негативний вплив мікросередовища, найближчого побутового оточення, в якому знаходиться засуджений або особа, щодо якої обрано інші заходи примусового характеру, поширення системи традицій і звичаїв злочинного світу, кримінальної субкультури.

Але головною безпосередньою причиною вчинення конкретниї злочинів виступають внутрішні детермінанти, які пов’язані з самою особистістю суб’єкта злочину. Глибока морально-психологічна деформація особистості, наявність психопатій та інших патологій психічної діяльності, дефекти правової свідомості, наявність асоціальних та антисоціальних звичок, установок та навичок, які разом із зовнішніми чинниками і призводять до формування мотиву і вчинення конкретного злочину. На скоення цих злочинів безпосередній вплив чинить конкретна життєва ситуація, яка може виступати опосередкованою умовою, поводом для вчинення злочину. Виникнення конфліктів, як провокуючого до агресивних дій фактору, є передумовою вчинення більшості насильницьких злочинів в установах виконання покарань.

БІЛЕТ 17