38. Основні кримінологічні риси особи, яка вчинила злочин у сфері господарської діяльності

У структурі осіб, що вчинили господарські корисливі злочини слід відзначити приблизно рівне їх співвідношення за статтю (50,6% - жінки і 49,4% - чоловіки), що відповідає загальному співвідношенню розподілу населення країни. Рівновага статевого співвідношення обумовлена тим, що жінки традиційно частіше займають посади, пов'язані з виконанням обліково-бухгалтерських функцій, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, у торгівлі, сфері побутового обслуговування.

За даними кримінологічних досліджень, кожні двоє із трьох засуджених мали середню, середню спеціальну та вищу освіту. Цей показник набагато вищий від загальної злочинності. Певно, це обумовлено тією обставиною, що для зайняття господарською діяльністю потрібна відповідна спеціальність і кваліфікація.

По соціальному становищу, за даними вибіркового дослідження, переважають робітники (62,8%), службовці склали 11,2%, інші категорії склали 26%. При цьому слід відзначити, що ці показники значно відрізняються в залежності від виду злочину. Так, серед засуджених за контрабанду найбільший відсоток склали особи, які не працювали (54,1%). Серед засуджених за порушення правил про валютні операції непрацюючих було 49.5%.

Для господарських злочинів не характерна рецидивна злочинність, лише 5-7% осіб, за результатами вибіркового дослідження, раніше були судимі, 82,9% засуджених були притягнуті до кримінальної відповідальності лише за один злочинний епізод; 97,8% мали позитивні характеристики за місцем роботи і мешкання. Таким чином, злочини у сфері господарської діяльності вчиняються не закоренілими злочинцями, а, як правило, громадянами, для яких скрутне матеріальне становище виступає мотивоутворюючим фактором злочинної поведінки. Серед викрадачів 18,1% мали судимість, як правило, погашену. Більшість з них - 58,5% - раніше відбували покарання за вчинення корисливих злочинів, головним чином, викрадання.

39. Органи прокуратури, як суб’єкти протидії та запобігання організованій злочинності.

Діяльність органів прокуратури щодо протидії та запобігання організованій злочинності визначається Кримінально – процесуальним кодексом України, Законами України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та „Про оперативно – розшукову діяльність” та Наказами Генерального прокурора України № 4/1 гн „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність”, Наказом № 4/2 гн „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю” від 19.09.2005 року. В цих наказах наголошується, що органи прокуратури особливу увагу мають звертати на додержання вимог законів щодо запобігання виникненню організованих злочинних угруповань; встановленню ними корумпованих зв’язків з державними службовцями, посадовими особами органів влади та управлуння; легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом; використанню організованою злочиннісю у своїх інтересах суб’єктів підприємницької діяльності, організацій, установ, засобіб масової інформації, громадських обєднань; забезпечити належну організацію нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності; заходів щодо своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів.

Органи прокуратури відповідно приписів Конституції України, Законів України "Про прокуратуру", "Про оперативно-розшукову діяльність, "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" уповноважені здійснювати нагляд за органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність і оперативно-розшукову профілактику.

Додержання закону у кримінально процесуальній діяльності, що здійснюється у формі дізнання також є предметом прокурорського нагляду. Важливою складовою у кримінально-процесуальній діяльності органів дізнання, слідчого, прокурора є виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину організованими злочинними угрупованнями (ст.. 23, 23-1, 23-2 КПК України). Відповідно до ст. 23-2 КПК суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів організованими злочинними угрупованнями і вимагають вжиття відповідних заходів.

Серед суб'єктів протидії організованій злочинності можна виділити дві групи: 1) органи, для яки здійснення діяльності по боротьбі з організованою злочинністю є однією з основних функцій; 2) органи, які здійснюють таку діяльність лише у процесі виконання ними основних функцій, що безпосередньо не пов'язані з боротьбою з організованою злочинністю. До першої групи суб'єктів відносяться Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України; Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ України. У Генеральній прокуратурі України діє Управління з нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією.

Постійна поява нових форм суспільно-небезпечної діяльності організованих злочинних угруповань вимагає постійного розширення системи запобіжних заходів, які б знижували можливості вчинення злочинів. Разом з тим недостатність правових, фінансових, кадрових та інших умов здійснення запобіжної діяльності вимагає пошуків різноманітних шляхів підвищення компетентності в управлінні процесами протидії організованої злочинності, прийняття зважених та продуманих рішень. Саме тому зростає значення науково-обґрунтованих, високоефективних методів управління процесами запобігання злочинам організованих злочинних угруповань.

До контролюючих органів слід віднести різні державні інспекції та служби, основним завданням яких є здійснення державного контролю в тій чи іншій, досить вузькій сфері діяльності. Особливість цього контролю полягає у спеціалізованому предметі контролю, а також у відсутності відомчої заінтересованості в його результатах.

Важливе значення для протидії організованій злочинності є чітка взаємодія контролюючих органів та органів прокуратури щодо виявлення та розслідування злочинів вчинених організованими злочинними угрупованнями.

Координація діяльності по боротьбі з організованою злочинністю покладається на Генерального прокурора та підпорядкованих йому прокурорів.

БІЛЕТ 14