14.Основні напрямки діяльності органів дізнання та досудового слідства щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину

Стаття 23-1 КПК покладає на орган дізнання, слідчого й прокурора вжити заходів до усунення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину. При цьому вказується, що із цією метою названі органи й особи вносять у відповідні установи, організації, підприємства або посадових осіб подання. На практиці, однак, використовуються для цих цілей й інші засоби наприклад, доповіді слідчих матеріалів кримінальної справи в частині причин й умов, що сприяли вчиненню злочину в трудових колективах, запрошення представників трудових колективів для ознайомлення з даними про виявлені причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, і прийняття надалі відповідних заходів для їх усунення; виступ слідчих і прокурорів по радіо, у пресі, по телебаченню з аналізом криміногенних факторів, що обумовили вчинення злочину для їх усунення.

Згідно з чинним законодавством у профілактичній роботі слідчого при розслідуванні конкретних кримінальних справ можна виділити такі основні напрямки: 1) запобігання вірогідній і припинення розпочатої злочинної діяльності; 2) встановлення причин і умов конкретного злочину і вжиття заходів щодо їх усунення; 3) узагальнення криміногенних чинників за однорідними кримінальними справами і подання пропозицій щодо їх усунення; 4) вирішення питання щодо притягнення, згідно зі ст. 185–6 КУпАП, до адміністративної відповідальності осіб, які не виконують подання слідчого; 5) запобігання злочину на стадії готування до нього (ст. 14 КК України), здійснення замаху на злочин (ст. 15 КК України); 6) застосування запобіжних заходів згідно ст.ст. 148–150, 165–2 КПК України; 7) накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (ст. 187 КПК України); 8) накладення арешту на грошовий вклад з метою запобігання легалізації грошей, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України), вилучення майна на яке накладено арешт (ст. 388 КК України); 9) відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК України); 10) надання клопотання до суду або прокурора щодо заборони виїзду за межі України (ст. 98–1 КПК України); 11) складання протоколу про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією і надіслання його у триденний строк до суду.

15.Фактори, причини та умови злочинів проти правосуддя

Факториекономічного характеру є домінуючими у системі факторів детермінації злочинів протии правосуддя. Деструктивні процеси у сфері економіки, її нестабільність і розбалансованість здійснилис уттєвий вплив на стан законності та правопорядку в державі. Скорочення фінансування правоохоронних і судових органів автоматично потягло за собою такі негативні наслідки як систематична затримка у виплатізаробітної плати, скорочення обсягу соціального захисту правоохоронців, відміна пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, проїзду в громадському транспорті, незабезпеченість житлом. Погіршення матеріального забезпечення правоохоронних органів і судів призвело до різкого збільшення кількості фактів хабарництва, корупції та службове підроблення, перевищення владиабо службових повноважень при здійсненні правосуддя. За данимиантикорупційноїорганізації GRECO найбільшкорумпованими органами в Україні є міліція, прокуратура, податковіоргани і суди.

Серед соціально-психологічних факторів, які обумовлюють вчинення злочинів проти правосуддя всіма суб’єктами слід зазначити відсутність чіткої системи моральних критеріїв і глибокий правовий нігілізм, які більшою чи меншою мірою об'єктивізуються у формі тих чи інших суспільно небезпечних діянь. Негативне ставлення до права, діяльності органів правосуддя і антисуспільна спрямованість особи в цілому виступають у якості безпосередньої причини злочинів проти правосуддя. Але із врахуванням особливостей детермінації злочинної поведінки кожної із зазначених чотирьох груп злочинців, можна виділити і специфічні причини, які притаманні кожній із цих груп.

Фактори організаційно-управлінського плану, перш за все, пов’язані з тим, що існуюча сьогодні система судових і правоохоронних органів являється не досконалою як за своєю структурою, так і функціонально. Вона створювалась ще за часів СРСР і не була пристосована до діяльності в умовах ринкових перетворень. Недолуге реформування цих органів, яке відбувається і на сьогодні не тільки не покращило ситуацію, а навпаки, призвело до зниження рівня законності і якості роботи органів правопорядку. Порушена система розумної організації і планування оперативно-слідчої роботи. Хронічне перевантаження правоохоронних та судових органів кримінальними справами, недоліки в організаційно-управлінській сфері, створюють не нормальну робочу атмосферу для професійної діяльності, сприяють проявам службової недбалості і порушенням законності.

Правові фактори, пов’язані з недоліками правового забезпечення діяльності судових та правоохоронних органів, прав учасників кримінального судочинства, змагальності сторін, прав потерпілих, можливостей оскарження рішень органу дізнання, слідчого та прокурора. Багато в чому це пов’язано з відсутністю нового Кримінально-процесуального кодексу і неналежним забезпеченням виконання чинного законодавства. Все це в сукупності не дає змоги забезпечити додержання принципу верховенства права в діяльності органів кримінальної юстиції.

БІЛЕТ 6