4. Структура та загальна характеристика діяльності щодо протидії та запобігання злочинності

Протидія злочинності полягає в активному впливі на причини і умови злочинності на різних рівнях соціального життя. В кримінології розрізняють три рівні протидії та запобігання злочинності: загально соціальний, спеціально-кримінологічний та індивідуальний.

Загально соціальний рівень протидії злочинності – це сукупність економічних, культурно-виховних, ідеологічних, організаційно-управлінських, правових, технічних заходів, як правило, довготривалого характеру, які забезпечують належне функціонування і розвиток існуючої системи суспільних відносин і опосередковано спрямовані на протидію злочинності.

Ці заходи розробляються і здійснюються органами державної влади і управління не з метою безпосередньої протидії злочинам, а з метою вирішення поточних і перспективних завдань соціально-економічного розвитку держави, усунення протиріч суспільного життя. Але опосередковано вони спрямовані і на усунення негативних явищ і процесів у різних сферах суспільного життя, які детермінують злочинність як свій наслідок. Зі злочинністю вони мають переважно кореляційні зв’язки. Загальнонаціональна протидія злочинності базується на положенні про те, що необхідно своєчасно розв’язати загострені соціальні протиріччя, оскільки не можна ліквідувати другорядні явища не усунувши головних негативних явищ, з якими вони нерозривно пов’язані. І це чітко проявляється у світі економічної і соціальної реформи, яка проходить з її непослідовністю і глобальним загостренням соціальних протиріч у всіх сферах суспільного життя.

Спеціально-кримінологічнийрівень протидії злочинності – це сукупність самостійних заходів протидії злочинності, які доповнюють один одного, змістом яких є діяльність державних органів, громадських організацій і громадян по розробці і реалізації заходів спеціально спрямованих на виявлення, усунення і нейтралізацію негативних обставин, що обумовлюють вчинення злочинів і недопущення вчинення злочину на різних стадіях розвитку злочинної діяльності. Спеціально-кримінологічна протидія злочинності – це вже професійна діяльність, яка потребує використання спеціальних знань і методів кримінології, спеціальних заходів планування, прогнозування і управління. Вона складається із наступних самостійних напрямків: усунення або нейтралізація причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів (кримінологічної профілактики); припинення правопорушень і злочинів; виправлення осіб, які вчинили злочин; профілактика рецидиву; медико-психіатрична профілактика.

Спеціально-кримінологічний напрямок протидії злочинам – складний цільовий напрямок, який тісним чином пов’язаний з соціальною профілактикою в широкому розумінні. В широкому плані соціальна профілактика включає в себе застосування різноманітних заходів, які перешкоджають розвитку анти суспільних форм поведінки. Вона заснована на рекомендаціях більшості суспільних, природних і технічних наук, і за своєю сутністю тотожна загальносоціальному запобіганню злочинності та

включає сукупність заходів виховання, спостереження, правового впливу і лікування.

Індивідуальні – це заходи у відношенні конкретних осіб, схильних до вчинення правопорушень і злочинів. Вони застосовуються до осіб, відносно яких є обґрунтоване припущення, прогноз і правова підстава, що та чи інша особа потенційно може вчинити злочин. Індивідуальне запобігання злочинам – це запобіжна діяльність державних і недержавних органів по недопущенню вчинення злочину з боку конкретної особи, від якої з великою імовірністю можна очікувати вчинення злочину.

Отже об’єктом цієї діяльності є: поведінка та спосіб життя окремих осіб з високою імовірністю вчинення злочину; анти суспільна спрямованість; психофізичні особливості індивідів; несприятливі умови оточуючого середовища; інші довготриваючі негативні обставини, які визначають криміногенну ситуацію.

Напрямами індивідуальної профілактики злочинів є: заходи переконання, соціальної допомоги і примусу.