- •1.Поняття управлінської діяльності
- •2. Види управлінської діяльності
- •3.Законність та дисципліна в державному управлінні
- •4. 5. Поняття та зміст державного управління
- •6.7. Поняття та система принципів державного управління
- •8.Поняття та зміст методів адміністративно-правового регулювання
- •9. Види методів адміністративно-правового регулювання
- •10.Предмет адміністративного права
- •Види дефектних актів управління
- •Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •Джерела адміністративного права.
- •Адміністративне право як наука.
- •Адміністративне право як навчальна дисципліна.
- •Історія виникнення і розвитку адміністративного права.
- •Поняття адміністративно-правових норм.
- •Структура адміністративно-правових норм.
- •21. Склад суду та відводи
- •22. Види адміністративно-правових норм.
- •23. Імперативність адміністративно-правових норм.
- •24. Диспозитивність адміністративно-правових норм.
- •25. Розкрити метод приписів.
- •26. Розкрити метод дозволів.
- •27. Розкрити метод заборон.
- •28. Дія адміністративно-правових норм
- •30. Зміст адміністративно-правових відносин.
- •31.Види адміністративно-правових відносин
- •32. Державний контроль у сфері юстиції
- •33. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики
- •34. Повноваження Президента України в сфері діяльності законодавчої влади.
- •35. Повноваження Президента України в сфері діяльності виконавчої влади.
- •36. Повноваження Президента України в сфері діяльності судової влади.
- •37. Правовий статус Адміністрації Президента України.
- •38. Поняття органів виконавчої влади.
- •39. Види органів виконавчої влади.
- •40.Органи виконавчої влади загальної, галузевої і міжгалузевої компетенції
- •41.Правовий статус Кабінету Міністрів України.
- •42Правовий статус центральних органів виконавчої влади.
- •43Правовий статус місцевих державних адміністрацій.
- •44Поняття та принципи державної служби.
- •45Проходження державної служби.
- •46. Підстави припинення державної служби.
- •47Конкурс на посаду державного службовця.
- •48Атестація державних службовців.
- •49Види державних службовців та різниця між ними.
- •60. Види об‘єднань громадян.
- •61. Легалізація об’єднань громадян.
- •62. Правосуб’єктність об’єднань громадян.
- •63. Правовий статус політичних партій.
- •64. Вимоги до засновників та членів політичних партій.
- •65. Правовий статус громадських організацій.
- •66. Вимоги до засновників та членів громадських організацій.
- •69. Система органів місцевого самоврядування.
- •73. Адміністративна правосуб’єктність громадян України.
- •74.Особливості адміністративної правоздатності громадян України.
- •76. Види звернень громадян.
- •77. Адміністративно-правовий статус іноземних громадян.
- •78.Особливості правового статусу біженця.
- •81. Квота імміграції в Україні Стаття 4. Квота імміграції (зу про іміграцію)
- •82. Поняття функцій державного управління Поняття функції державного управління
- •83. Види функцій державного управління
- •84. Поняття форм державного управління
- •85. Види форм державного управління
- •86. Державний контроль у сфері підприємництва
- •87. Поняття методів державного управління.
- •88. Адміністративний та економічний методи державного управління
- •89. Методи державного управління переконання та примусу
- •90Класифікація заходів адміністративного примусу.
- •91.Поняття та юридичне значення актів державного управління.
- •92Види актів державного управління.
- •93Вимоги, що ставляться до правових актів управління.
- •94Презумпція правильності акта державного управління.
- •95Порядок зміни актів державного управління.
- •96Порядок зупинення актів державного управління.
- •97Порядок скасування актів державного управління.
- •98Підстави припинення дії актів управління.
- •99Поняття дефектних актів управління.
- •100 Види дефектних актів управління
- •101. Поняття адміністративної відповідальності
- •102. Назвіть основні відмінності адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності
- •103. Поняття адміністративного правопорушення
- •104. Склад адміністративного правопорушення.
- •105. Поняття адміністративних стягнень
- •106. Види адміністративних стягнень
- •107. Назвіть обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •108. Назвіть обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •109. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
- •110. Необхідна оборона
- •111. Крайня необхідність.
- •112. Неосудність.
- •113. Інститут звільнення від адміністративної відповідальності.
- •114. Інститут обмеження адміністративної відповідальності.
- •115. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх (16-18 років).
- •116. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців.
- •117. Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб.
- •119. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
- •120. Поняття адміністративного процесу.
- •121. Особливості адміністративного процесу
- •122. Принципи адміністративного процесу
- •123. Суб’єкти адміністративного процесу
- •124. Види проваджень
- •125. Поняття реєстраційного провадження та його стадії.
- •126. Поняття дозвільного провадження та його стадії.
- •127. Поняття контрольного провадження та його стадії
- •128. Стадія адміністративного розслідування провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •129. Стадія розгляду справи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •130. Стадія перегляду постанови провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •132Поняття і суть адміністративної юстиції.
- •133.Завдання та принципи адміністративного судочинства
- •134.Публічно-правові спори, що підвідомчі адміністративним судам.
- •135.Предметна підсудність адміністративних справ
- •136.Територіальна підсудність адміністративних справ.
- •137.Інстанцій на підсудність адміністративних справ
- •138. Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог.
- •Склад суду та відводи.
- •140. Учасники адміністративного процесу.
- •141. Докази в адміністративному судочинстві.
- •142.Строки звернення до адміністративного суду.
- •143. Відкриття провадження в адміністративній справі в суді і-ї інстанції.
- •144. Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ в суді і-ї інстанції.
- •145. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах.
- •146. Законність та дисципліна в державному управлінні.
- •147. Контроль в державному управлінні, його суть.
- •148. Види контролю в державному управлінні.
- •149. Поняття та сутність нагляду в державному управлінні.
- •150. Види нагляду в державному управлінні.
- •151. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •152.Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки.
- •153. Державний контроль у сфері економіки.
- •Загальна характеристика банківської системи як об’єкта державного управління.
- •Національний банк України як суб’єкт державного управління.
- •156.Система банківського нагляду.
- •157.Організація державного управління у сфері фінансів.
- •158.Контроль з боку державної контрольно-ревізійної служби.
- •159.Загальна характеристика державної політики у сфері підприємництва.
- •160. Організація державного управління у сфері підприємництва.
- •161. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері підприємництва.
- •162.Державний контроль у сфері підприємництва
- •163. Загальна характеристика митної політики України
- •164. Система митних органів.
- •165. Особливості державної служби в митних органах.
- •166. Види митних режимів.
- •167. Загальна характеристика державної політики у сфері економічної конкуренції.
- •168. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики.
- •169. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •170. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.
- •Організація державного управління у сферах транспорту і зв’язку.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах транспорту і зв’язку.
- •Державний контроль та нагляд у сферах транспорту і зв’язку.
- •Організація державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Державний контроль у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Організація державного управління у сфері освіти.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері освіти.
- •181 Державний контроль у сфері освіти.
- •182. Організація державного управління у сфері науки.
- •183. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики.
- •184. Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики.
- •185. Організація державного управління у сфері охорони здоров’я.
- •187Державний контроль та нагляд у сфері охорони здоров’я.
- •188. Загальна характеристика сфери юстиції.
- •189. Організація державного управління у сфері юстиції.
- •Органи реєстрації актів громадянського стану.
- •193. Державний кордон України становить собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також повітряний простір над нею.
- •194. Організація державного управління у сфері внутрішніх справ.
- •195. Міліція: організація, види діяльності і адміністративні повноваження
- •196. Організація державного управління у сфері закордонних справ
- •197. Адміністративно-правовий статус Міністерства закордонних справ України
- •198. Закордонні органи Міністерства закордонних справ: структура, завдання та повноваження
- •199. 200. Функціональний зміст міжгалузевого управління
198. Закордонні органи Міністерства закордонних справ: структура, завдання та повноваження
199. 200. Функціональний зміст міжгалузевого управління
Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу й розпорядчу діяльність, яку здійснюють органи державного управління, наділені надвідомчими повноваженнями, в тому числі щодо організаційно не підпорядкованих їм об'єктів, під час якої забезпечуються злагодженість і єдність дій при вирішенні загальнодержавних і міжгалузевих завдань.
На відміну від галузевого (лінійного) управління, яке становить сукупність вертикальних правовідносин, за міжгалузевого (функціонального) управління мають місце й горизонтальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підпорядкованих один одному. Міжгалузеву виконавчу й розпорядчу діяльність покладено в основному на державні комітети, служби, адміністрації та інспекції України, в деяких випадках — на міністерства. Ці органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, що належать до їх компетенції, а також функціональне регулювання в певній сфері діяльності. Державний комітет (службу, адміністрацію) очолює Голова комітету (служби, адміністрації).
Наприклад, Державна митна служба України згідно з Положенням про неї від 24 серпня 2000 р. є центральним органом виконавчої влади, який здійснює безпосереднє керівництво митною службою України. В процесі реалізації митного законодавства в неї можуть виникати відносини з іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями лише в зв'язку з переміщенням вантажів, товарів і предметів через митний кордон, оформленням документів, справлянням мита тощо. Вертикальної підпорядкованості, тобто вертикальних відносин між Державною митною службою, з одного боку, й цими органами управління, підприємствами й організаціями — з іншого, немає. Організаційні відносини в Державній митній службі наявні з регіональними митницями, митницями, митними постами й підпорядкованими підприємствами, установами, навчальними закладами.
Межі дії (сфера управління) органів міжгалузевого управління значно ширші, ніж органів галузевого управління, оскільки їх діяльність є функціональною й поширюється на всі чи декілька галузей управління. При цьому в сучасних умовах коло питань, щодо яких потрібна координація (погодження) діяльності галузевих органів, постійно розширюється. Це пояснюється, по-перше, тим, що поряд із державним сектором економіки розвивається недержавний, який обумовив появу значної кількості нових об'єктів управління, а по-друге, — тим, що інтереси розвитку ринкових відносин вимагають утворення структур, уповноважених здійснювати міждержавні економічні, політичні, культурні зв'язки.
Надвідомчість повноважень органів міжгалузевого управління виявляється в тому, що акти, видані в межах їх компетенції, є обов'язковими для всіх органів державного управління та органів місцевого самоврядування, не підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Органи міжгалузевого управління несуть відповідальність за стан і розвиток дорученої їм сфери (кола питань) управління. Сфера міжгалузевого управління відображається в найменуванні цих органів: Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація, Контрольна ревізійна служба тощо.
Методам управління, які використовують органи міжгалузевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні під час виконання загальнодержавних чи міжгалузевих завдань.
Міжгалузеву координацію діяльності в межах країни, крім уряду, державних комітетів, служб, адміністрацій України, здійснюють і міністерства з питань, віднесених до їх компетенції. Такі функції, як уже було зазначено, здійснюють Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство фінансів України та деякі інші.
Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особливості. Вони стосуються не тільки системи органів державного управління, а й об'єктів управління, характеру прав і обов'язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжгалузевого управління, а також юридичної відповідальності.
У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і мікрорівень.
На макрорівні визначають загальнодержавну економічну політику, встановлюють податки й гарантії, визначають їх граничні величини, сферу діяльності. Тут розв'язують завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційного клімату, фінансування експорту та імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника. Іншими словами, об'єкт державного міжгалузевого регулювання на цьому рівні — ринок у цілому.
Об'єктом державного міжгалузевого регулювання на мікрорівні (рівень конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислові, сільськогосподарські, сфера послуг тощо. Саме тут вирішують завдання державної підтримки економіки ефективних підприємств, ліквідації чи реорганізації малоефективних господарських об'єктів, організації попереджувального процесу з метою гальмування зростання цін. Державне міжгалузеве регулювання на мікрорівні здійснюють органи, які управляють конкретними галузями економіки, соціально-культурної сфери й адміністративно-політичної діяльності.
Зміст управління державним обліком і статистикою може слугувати прикладом міжгалузевого державного управління.
Здійснення державного обліку й статистики, створення централізованої системи обліку й статистики в Україні є суттєвим важелем управління соціально-економічними та політичними процесами в державі й суспільстві.
Засади організації статистики та інформатики відповідно до Конституції України визначають виключно закони України. Управління в галузі державного обліку й статистики здійснюють на основі Закону України від 17 вересня 1992 р. «Про державну статистику в Україні» в редакції від 13 липня 2000 р.
Державну політику в галузі обліку й статистики проводить Кабінет Міністрів України. Її спрямовано на створення єдиної (уніфікованої) системи обліку й статистики, визначення змісту та пріоритетів статистично-управлінської діяльності на всій території України.
Управління обліком і статистикою в Україні покликано забезпечити реалізацію державної політики в цій галузі, збирання, розроблення, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в соціально-економічному, політичному житті держави та її регіонах. Змістом загальнодержавної статистики як функції управління є також розроблення й впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах і рекомендаціях, забезпечення достовірності, стабільності та цілісності статистичної інформації. Облік і статистика мають інформувати про наявність і використання природних, трудових і матеріальних ресурсів у економіці, національний прибуток, прибутки й витрати суб'єктів господарювання, населення та інші економічні, соціальні, адміністративно-політичні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві.
Виходячи з наведеного, слід відзначити, що загальнодержавна статистика й облік мають міжгалузеве призначення, оскільки вони обслуговують потреби всіх державних органів, у тому числі галузевих органів управління. Проте управління статистикою загальнодержавного характеру доповнюється галузевим управлінням, що виражається в наявності окремих видів статистики, наприклад, фінансово-валютної статистики, судової статистики, митної статистики тощо. Обсяги відомчої (галузевої) статистичної звітності визначають міністерства й відомства самостійно за погодженням з органами державної статистики.
В основу організації державного обліку й статистики покладено загальні принципи державного управління. Крім цього, статистична діяльність у своєму підґрунті має спеціальні принципи. Серед них чільне місце посідає принцип подання в обов'язковому порядку всіма юридичними особами й особами, що займаються підприємницькою діяльністю, даних, необхідних для проведення державних статистичних спостережень. Ці статистичні дані повинні бути достовірними й подаватися в повному обсязі в установлені строки та за певними адресами. Порядок подання статистичних даних визначено у формах державної звітності, затверджених органами Державного комітету статистики України (далі — Держкомстат України). Наведений принцип реалізується і в тому, що органи державної статистики після аналізу одержаних даних, у свою чергу, зобов'язані подавати власну «продукцію» — статистичну інформацію органам законодавчої і виконавчої влади, Адміністрації Президента України, органам місцевого самоврядування, громадським організаціям і громадянам у порядку, передбаченому законодавством.
У процесі розбудови й становлення статистичних інституцій України особливе значення належить також принципу знеособленого використання статистичних даних, відповідно до якого всі зібрані відомості щодо громадян, юридичних осіб можуть використовуватися лише в зведеному вигляді, з обов'язковим збереженням державної та комерційної таємниці.
Державне управління в галузі обліку й статистики здійснюється спеціальною системою органів, яку очолює Держкомстат України. Згідно з Положенням про Державний комітет статистики України від 19 січня 2004 р. він є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковано органи державної статистики в АРК, областях, районах і містах, а також підприємства, установи, організації, що належать до сфери його управління.
Органам статистики України надано право перевіряти достовірність даних, вимагати від юридичних осіб і громадян пояснень та інші матеріали з приводу виявлення порушень у обліку й звітності. Посадові особи органів статистики мають право згідно з установленим порядком відвідувати об'єкти, що перевіряють, вносити пропозиції про притягнення посадових осіб і осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, винних у порушенні законодавства, до відповідальності, розглядати справи про адміністративні правопорушення в сфері обліку й статистики. Про результати контрольної діяльності Держкомстат України може доповідати Президентові України, Кабінету Міністрів України, повідомляти відповідним міністерствам, комітетам, відомствам України про стан справ управління обліком і статистикою.
Державні органи статистики взаємодіють з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також міжнародними статистичними організаціями, проте неправомірне втручання в їх діяльність будь-яких суб'єктів не допускається.
Посадові особи та громадяни, які використовують статистичні дані в засобах масової інформації, наукових працях тощо без посилання на їх джерело, несуть відповідальність згідно із законодавством України.
201. Організація державного управління в окремих міжгалузевих сферах
Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особливості. Вони стосуються не тільки системи органів державного управління, а й об'єктів управління, характеру прав і обов'язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжгалузевого управління, а також юридичної відповідальності.
У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і мікрорівень.
На макрорівні визначається загальнодержавна економічна політика, встановлюються податки і гарантії, визначаються їх граничні величини, сфера діяльності. Тут вирішуються завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційного клімату, фінансування експорту та імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника. Іншими словами, об'єкт державного міжгалузевого регулювання на цьому рівні -- ринок у цілому.
Об'єктом державного міжгалузевого регулювання на мікрорівні (рівень конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислові, сільськогосподарські, сфера послуг тощо. Саме тут вирішується завдання державної підтримки економіки ефективних підприємств, ліквідації чи реорганізації малоефективних господарських об'єктів, організації попереджувального процесу з метою гальмування зростання цін. У ході цієї роботи важливо виділити її господарських суб'єктів, в яких центральний пакет акцій повинен бути закріплений за державою, щоб впливати на рішення, що приймаються цими суб'єктами, в тому числі з метою економічної безпеки країни. З макрорівня на мікрорівень делегуються права користування податками, їх справляння у встановлених межах. Державне міжгалузеве регулювання на мікрорівні здійснюється органами, які управляють конкретними галузями економіки і сферою надання послуг.
3міст управління державним обліком і статистикою може слугувати яскравим прикладом міжгалузевого державного управління. Здійснення державного обліку і статистики, створення централізованої системи обліку і статистики в Україні є важливим важелем управління соціально-економічними і політичними процесами в державі та суспільстві.