170. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.

ПЕК в організаційно-структурному аспекті представлений підприємствами, підвідомчими Міністерству палива та енергетики, Міністерству вугільної промисловості і Державній акціонерній компанії (ДАК) «Нафтогаз України», окремі приватизовані підприємства з виробництва та розподілу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Правове регулювання за основними галузями енергетики ґрунтується на ряді законодавчих актів.

В електроенергетиці для врегулювання ключових питань функціонування галузі в ринкових умовах прийнято Закон України «Про електроенергетику» (1997 p.), який визначає основні положення комплексного реформування електроенергетичної галузі. У нафтогазовій промисловості діє Кодекс України про надра (1994 p.), який регулює гірничі відносин в країні, охорони надр, а також забезпечення прав і інтересів відповідних підприємств і громадян. Закон України «Про трубопровідний транспорт» (1996 р.) визначив правові, економічні та організаційні засади функціонування трубопровідного транспорту. Закон України «Про угоди про розподіл продукції» (1999 p.), спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах. Гірничий Закон України (1999 р.) у вугільній промисловості врегульовує правові та організаційні засади гірничих робіт і поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств (установ, організацій, гірничих об'єктів). У нафтогазовій промисловості Закон України «Про нафту і газ» (2001 р.) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини у даній сфері.

Згідно із Комплексною державною програмою енергозбереження України, яка була схвалена Кабінетом Міністрів України в 1997 p., основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є: створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб; здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно- технічних заходів управління; пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності.

170. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері.

Загальне керівництво у паливно-енергетичній сфері здійснює Кабінет Міністрів України. Державне управління у паливно-енергетичній сфері здійснюється центральними і місцевими органами управління.

Мінпаливенерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах (далі — паливно-енергетичний комплекс). На Мінпаливенерго покладені такі основні завдання, як: • державне управління паливно-енергетичним комплексом; • забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі; • забезпечення енергетичної безпеки держави; • розроблення пропозицій щодо вдосконалення економічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу; • участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів.

Мінвуглепром є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. Положення про нього затверджене постановою Кабінету Міністрів України 2 листопада 2006 р. Основними завданнями Мінвуглепрому є: • участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у вугільній галузі; • здійснення структурної перебудови вугільної галузі та підвищення ефективності управління нею; • створення сприятливих умов для здійснення приватизації підприємств вугільної галузі; • формування балансу вугілля та вугільної продукції; • вивчення поточної і перспективної потреби у вугіллі; • участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку вугільної продукції; • проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони праці на підприємствах вугільної галузі.

На місцевому рівні державне управління у паливно-енергетичній сфері здійснюється відповідними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій. До повноважень місцевих органів виконавчої влади (та органів місцевого самоврядування) у відносинах, зокрема, із суб'єктами електроенергетики належить: • погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об'єктів електроенергетики, виходячи з інтересів територіальної громади; • участь у розробці комплексних планів постачання енергії споживачам на підпорядкованій їм території; • участь у розробці і реалізації системи заходів щодо роботи об'єктів електроенергетики у надзвичайних умовах; • регулювання тарифів на теплову енергію відповідно до закону; • сприяння розвитку енергетики в регіоні.