4. 5. Поняття та зміст державного управління

Державне управління являє собою владне, здійснюване від імені держави виконання організаційних функцій, що відбуваєть­ся в масштабах усього суспільства і спрямоване на досягнення певних результатів.

Суб'єктом державного управління є система органів виконав­чої влади, їх посадові особи, а у передбачених законом випадках — громадські організації.

Об'єкт державного управління — люди та їх колективи.

Державне управління проводиться від імені держави і тому носить, владний характер. Суб'єкти державного управління з ме­тою реалізації покладених на них завдань і функцій наділяються державно-владними повноваженнями.

Державне управління обов'язково повинно проходити три етапи: прийняття рішення, його виконання та контроль за реалізацією.

Державне управління являє собою один з видів державної діяль­ності, специфіка якого полягає у виконавчо-розпорядчому ха­рактері.

Державне управління має бути безперервним і повсякденним. Ця умова забезпечується саме широко розгалуженою системою органів виконавчої влади, яка нараховує три рівня — вищий, центральний і місцевий — і охоплює своєю діяльністю різнома­нітні сфери життя суспільства (соціально-культурну, економічну та адміністративно-політичну). Крім того, діяльність у межах державного управління регулюється переважно нормами адмініс­тративного права.

Ураховуючи викладене вище, державне управління можна було б визначити як безперервну та повсякденну, врегульовану нормами адміністративного права виконавчу й розпорядчу діяль­ність держави, яка здійснюється системою органів виконавчої влади, з керівництва людьми, а також їх колективами.

6.7. Поняття та система принципів державного управління

Принципи державного управління — це керівні теоретичні ідеї, покладені в основу формування і функціонування органів виконавчої влади. Найбільш поширеним є такий поділ на групи принципів державного управління:

соціально-політичні — група принципів, якій притаманне по­ширення на всі сфери управлінської діяльності, а самі принципи закріплюються, як правило, в Конституції та законах України. Це принципи демократизму, участі населення в управлінській діяль­ності держави, рівноправність осіб різних національностей, рів­ність усіх перед законом, законність, гласність та ін.;

організаційні принципи побудови апарату державного управ­ління — база для визначення і розподілу компетенції між органа­ми державного управління. Це принципи: галузевий, функціо­нальний, територіальний;

організаційні принципи функціонування (діяльності) апарату державного управління — група принципів, спрямована на ви­значення змісту діяльності конкретних органів державного управ­ління, забезпечення дієвості управлінських процедур і ефектив­ності управлінських рішень. Такі принципи: нормативність діяль­ності, єдиноначальність, колегіальність, оперативна самостій­ність та ін.

8.Поняття та зміст методів адміністративно-правового регулювання

Адміністративно-правовий метод - це сукупність правових засобів і способів (прийомів), які застосовують органи управління для забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини.

Метод адміністративно-правового регулювання відрізняється від інших методів владним, імперативним характером. Практичне значення цього методу, як і предмета адміністративно-правового регулювання, полягає в тому, що з їх допомогою здійснюється розмежування різних правових галузей.

Особливість методу адміністративного права полягає в тому, що його норми орієнтовані на задоволення не приватних та особистих, а публічних інтересів - інтересів людей, держави і суспільства, вони передбачають пряме застосування адміністративних санкцій.

Крім того, суспільні відносини, що регулюються нормами адміністративного права, завжди передбачають нерівність учасників, жорстке підпорядкування волі, яка скерована єдиною управлінською волею.