- •1.Поняття управлінської діяльності
- •2. Види управлінської діяльності
- •3.Законність та дисципліна в державному управлінні
- •4. 5. Поняття та зміст державного управління
- •6.7. Поняття та система принципів державного управління
- •8.Поняття та зміст методів адміністративно-правового регулювання
- •9. Види методів адміністративно-правового регулювання
- •10.Предмет адміністративного права
- •Види дефектних актів управління
- •Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •Джерела адміністративного права.
- •Адміністративне право як наука.
- •Адміністративне право як навчальна дисципліна.
- •Історія виникнення і розвитку адміністративного права.
- •Поняття адміністративно-правових норм.
- •Структура адміністративно-правових норм.
- •21. Склад суду та відводи
- •22. Види адміністративно-правових норм.
- •23. Імперативність адміністративно-правових норм.
- •24. Диспозитивність адміністративно-правових норм.
- •25. Розкрити метод приписів.
- •26. Розкрити метод дозволів.
- •27. Розкрити метод заборон.
- •28. Дія адміністративно-правових норм
- •30. Зміст адміністративно-правових відносин.
- •31.Види адміністративно-правових відносин
- •32. Державний контроль у сфері юстиції
- •33. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики
- •34. Повноваження Президента України в сфері діяльності законодавчої влади.
- •35. Повноваження Президента України в сфері діяльності виконавчої влади.
- •36. Повноваження Президента України в сфері діяльності судової влади.
- •37. Правовий статус Адміністрації Президента України.
- •38. Поняття органів виконавчої влади.
- •39. Види органів виконавчої влади.
- •40.Органи виконавчої влади загальної, галузевої і міжгалузевої компетенції
- •41.Правовий статус Кабінету Міністрів України.
- •42Правовий статус центральних органів виконавчої влади.
- •43Правовий статус місцевих державних адміністрацій.
- •44Поняття та принципи державної служби.
- •45Проходження державної служби.
- •46. Підстави припинення державної служби.
- •47Конкурс на посаду державного службовця.
- •48Атестація державних службовців.
- •49Види державних службовців та різниця між ними.
- •60. Види об‘єднань громадян.
- •61. Легалізація об’єднань громадян.
- •62. Правосуб’єктність об’єднань громадян.
- •63. Правовий статус політичних партій.
- •64. Вимоги до засновників та членів політичних партій.
- •65. Правовий статус громадських організацій.
- •66. Вимоги до засновників та членів громадських організацій.
- •69. Система органів місцевого самоврядування.
- •73. Адміністративна правосуб’єктність громадян України.
- •74.Особливості адміністративної правоздатності громадян України.
- •76. Види звернень громадян.
- •77. Адміністративно-правовий статус іноземних громадян.
- •78.Особливості правового статусу біженця.
- •81. Квота імміграції в Україні Стаття 4. Квота імміграції (зу про іміграцію)
- •82. Поняття функцій державного управління Поняття функції державного управління
- •83. Види функцій державного управління
- •84. Поняття форм державного управління
- •85. Види форм державного управління
- •86. Державний контроль у сфері підприємництва
- •87. Поняття методів державного управління.
- •88. Адміністративний та економічний методи державного управління
- •89. Методи державного управління переконання та примусу
- •90Класифікація заходів адміністративного примусу.
- •91.Поняття та юридичне значення актів державного управління.
- •92Види актів державного управління.
- •93Вимоги, що ставляться до правових актів управління.
- •94Презумпція правильності акта державного управління.
- •95Порядок зміни актів державного управління.
- •96Порядок зупинення актів державного управління.
- •97Порядок скасування актів державного управління.
- •98Підстави припинення дії актів управління.
- •99Поняття дефектних актів управління.
- •100 Види дефектних актів управління
- •101. Поняття адміністративної відповідальності
- •102. Назвіть основні відмінності адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності
- •103. Поняття адміністративного правопорушення
- •104. Склад адміністративного правопорушення.
- •105. Поняття адміністративних стягнень
- •106. Види адміністративних стягнень
- •107. Назвіть обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •108. Назвіть обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •109. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
- •110. Необхідна оборона
- •111. Крайня необхідність.
- •112. Неосудність.
- •113. Інститут звільнення від адміністративної відповідальності.
- •114. Інститут обмеження адміністративної відповідальності.
- •115. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх (16-18 років).
- •116. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців.
- •117. Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб.
- •119. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
- •120. Поняття адміністративного процесу.
- •121. Особливості адміністративного процесу
- •122. Принципи адміністративного процесу
- •123. Суб’єкти адміністративного процесу
- •124. Види проваджень
- •125. Поняття реєстраційного провадження та його стадії.
- •126. Поняття дозвільного провадження та його стадії.
- •127. Поняття контрольного провадження та його стадії
- •128. Стадія адміністративного розслідування провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •129. Стадія розгляду справи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •130. Стадія перегляду постанови провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •132Поняття і суть адміністративної юстиції.
- •133.Завдання та принципи адміністративного судочинства
- •134.Публічно-правові спори, що підвідомчі адміністративним судам.
- •135.Предметна підсудність адміністративних справ
- •136.Територіальна підсудність адміністративних справ.
- •137.Інстанцій на підсудність адміністративних справ
- •138. Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог.
- •Склад суду та відводи.
- •140. Учасники адміністративного процесу.
- •141. Докази в адміністративному судочинстві.
- •142.Строки звернення до адміністративного суду.
- •143. Відкриття провадження в адміністративній справі в суді і-ї інстанції.
- •144. Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ в суді і-ї інстанції.
- •145. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах.
- •146. Законність та дисципліна в державному управлінні.
- •147. Контроль в державному управлінні, його суть.
- •148. Види контролю в державному управлінні.
- •149. Поняття та сутність нагляду в державному управлінні.
- •150. Види нагляду в державному управлінні.
- •151. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •152.Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки.
- •153. Державний контроль у сфері економіки.
- •Загальна характеристика банківської системи як об’єкта державного управління.
- •Національний банк України як суб’єкт державного управління.
- •156.Система банківського нагляду.
- •157.Організація державного управління у сфері фінансів.
- •158.Контроль з боку державної контрольно-ревізійної служби.
- •159.Загальна характеристика державної політики у сфері підприємництва.
- •160. Організація державного управління у сфері підприємництва.
- •161. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері підприємництва.
- •162.Державний контроль у сфері підприємництва
- •163. Загальна характеристика митної політики України
- •164. Система митних органів.
- •165. Особливості державної служби в митних органах.
- •166. Види митних режимів.
- •167. Загальна характеристика державної політики у сфері економічної конкуренції.
- •168. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики.
- •169. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •170. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.
- •Організація державного управління у сферах транспорту і зв’язку.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах транспорту і зв’язку.
- •Державний контроль та нагляд у сферах транспорту і зв’язку.
- •Організація державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Державний контроль у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Організація державного управління у сфері освіти.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері освіти.
- •181 Державний контроль у сфері освіти.
- •182. Організація державного управління у сфері науки.
- •183. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики.
- •184. Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики.
- •185. Організація державного управління у сфері охорони здоров’я.
- •187Державний контроль та нагляд у сфері охорони здоров’я.
- •188. Загальна характеристика сфери юстиції.
- •189. Організація державного управління у сфері юстиції.
- •Органи реєстрації актів громадянського стану.
- •193. Державний кордон України становить собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також повітряний простір над нею.
- •194. Організація державного управління у сфері внутрішніх справ.
- •195. Міліція: організація, види діяльності і адміністративні повноваження
- •196. Організація державного управління у сфері закордонних справ
- •197. Адміністративно-правовий статус Міністерства закордонних справ України
- •198. Закордонні органи Міністерства закордонних справ: структура, завдання та повноваження
- •199. 200. Функціональний зміст міжгалузевого управління
38. Поняття органів виконавчої влади.
Виконавча влада — влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву — Ради або Кабінети міністрів. У Швейцарії, наприклад, — це Федеративна Рада, в Італії — Рада Міністрів, у Японії — Кабінет. Очолює уряд його глава. Як правило, це прем'єр-міністр (наприклад, у Франції). Або — голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (ФРН), державний міністр (Норвегія).
У президентських республіках (США), де ця посада відсутня, главою уряду є безпосередньо президент. Разом із главою уряду до його складу входять заступник (віце-прем'єр), міністри, що очолюють окремі міністерства.
Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Проте виконавча влада не вичерпується одним лише «виконанням законів». Вона покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядничу діяльність. У цих цілях з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (укази, розпорядження та ін.), що мають підзаконний характер.
Таким чином, призначення органів виконавчої влади — управління, що охоплює:
• виконавчу діяльність — здійснення тих рішень, що прийняті органами законодавчої влади;
• розпорядчу діяльність — здійснення управління шляхом видання підзаконних актів і виконання організаційних дій.
Виконавча влада діє безупинно і скрізь на території держави (на відміну від законодавчої і судової), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо. Це створює основу для можливої узурпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органами. Тут важливі діючі механізми «стримувань і противаг» як із боку законодавчої (через розвинуте законодавство і контроль), так і з боку судової влади (через судовий контроль і конституційний нагляд).
39. Види органів виконавчої влади.
Органи виконавчої влади є численними та різноманітними, що обумовлено безпосередньою спрямованістю виконавчо-розпорядчої діяльності. Для кращого вивчення особливостей організації і діяльності органів державного управління, а також виявлення закономірностей у взаємозв'язках окремих органів здійснюють їх класифікацію, в основу якої кладуть різні критерії. Найважливішими з них є територіальний масштаб діяльності, обсяг і характер компетенції, порядок розв'язання підвідомчих питань, предмет спрямованості компетенції, становище та місце в системі органів.
Залежно від територіального масштабу діяльності, органи виконавчої влади поділяють на чотири групи: центральні, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим (далі — АРК), міжтериторіальні, місцеві.
- Центральними є ті органи виконавчої влади, діяльність яких поширюється на всю територію України. Такі органи реалізують державну політику, здійснюють загальне або галузеве управління, спеціальний (функціональний) вплив на об'єкти, незалежно від їх місцезнаходження на території України. До них належать: Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
- До органів виконавчої влади АРК належать: Рада міністрів АРК, міністерства, республіканські комітети та інші органи виконавчої влади АРК. Вони здійснюють загальне або галузеве управління чи виконують спеціальні функції державного управління об'єктами, які розташовані на території АРК, у межах компетенції, визначеної Конституцією та законами України, Конституцією АРК.
- Міжтериторіальні органи охоплюють своєю діяльністю певну частину території України, територію декількох адміністративно-територіальних одиниць або територію, межі якої взагалі не залежать від адміністративно-територіального поділу України. Такі органи забезпечують галузеве управління чи здійснення спеціальних функцій на відповідній частині території України (наприклад, військові напрями, митниці, управління залізниць тощо).
- До місцевих органів виконавчої влади належать ті, повноваження яких поширюються на територію певної адміністративно-територіальної одиниці (області, міста (Київ, Севастополь), району). Вони виконують завдання загального управління й координації чи функції відповідних центральних органів виконавчої влади на території певної області, району, міста. Це місцеві державні адміністрації, місцеві органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, наприклад, Харківська обласна державна адміністрація, Управління Міністерства внутрішніх справ по Харківській області, районний відділ освіти тощо.
- Від того, який обсяг і характер компетенції мають органи виконавчої влади, їх поділяють на: органи загальної компетенції, органи галузевої компетенції органи спеціальної (функціональної) компетенції органи предметної компетенції.
- Органи загальної компетенції — це органи, які в межах підвідомчої їм території здійснюють державне управління та координацію всіх або більшості підпорядкованих чи підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції. Вони несуть відповідальність за стан справ на відповідній території (на всій території України, території АРК, області, району, міста). Тому вони здійснюють загальне керівництво й координацію діяльності органів галузевої і функціональної компетенції, підприємств, установ, організацій та інших об'єктів. До органів загальної компетенції належать: Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації.
- Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі. Галузь — це поєднання об'єктів управління під керівництвом відповідного органу виконавчої влади за ознаками виробничої єдності незалежно від їх географічного розташування. Органами галузевої компетенції є: міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні підприємства, установи, інші структури й тим самим керують певною галуззю (Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки, Державний комітет України по водному господарству тощо), а також місцеві органи цих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
- Адміністративну реформу спрямовано на зміни в побудові системи міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади. Вона передбачає перехід до використання функціонального принципу утворення міністерств у поєднанні з галузевим принципом у тому разі, коли це обумовлено специфікою відповідних секторів державного управління та поточним станом соціально-економічного розвитку держави. Окремі міністерства можуть бути багатогалузевими або над галузевими (наприклад, охоплювати такі галузі, як промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, енергетика).
- Органи спеціальної (функціональної) компетенції забезпечують реалізацію державної політики в певній сфері, здійснюють керівництво з питань, які мають загальний характер для всіх чи багатьох галузей господарства, соціально-культурного будівництва.
- Органами предметної компетенції є адміністрації державних підприємств, установ, які керують діяльністю відповідних підприємств, установ.
- Залежно від порядку розв'язання підвідомчих питань, органи виконавчої влади поділяють на єдиноначальні та колегіальні.
- На чолі єдиноначального органу стоїть одна особа — керівник, який Має право особисто приймати рішення з усіх основних питань компетенції цього органу. Єдиноначальність забезпечує оперативність керівництва, використання індивідуальних здібностей та досвіду керівників і водночас підвищує їх персональну відповідальність, оскільки на особу керівника лягає відповідальність за діяльність усього органу державного управління. До єдиноначальних належить більшість органів виконавчої влади: міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади.
- Проте і в єдиноначальних органах для вирішення найважливіших питань створюють колегіальні органи (колегії, науково-технічні, техніко-економічні ради тощо). Вони виконують допоміжні, консультативні функції, оскільки їх рішення затверджуються рішенням керівника або втілюються в життя через рішення керівника.
- На чолі колегіального органу стоїть група осіб, які входять до складу цього органу, тобто є організаційно та юридично оформленими. Основні питання, які віднесено до компетенції такого органу, обговорюють і розв'язують на засіданнях колективно. Для винесення рішення з обговорюваного питання необхідно мати кворум. Рішення в колегіальних органах найчастіше приймаються абсолютною більшістю голосів, тобто коли за дане рішення проголосувало більше половини присутніх членів органу. Як правило, це пов'язано з великим обсягом їх компетенції та широкими завданнями керівництва, які стосуються багатьох галузей і функцій державного управління. Колегіальність дозволяє правильно вирішувати найскладніші питання керівництва за участю фахівців, із використанням їх досвіду. Тому до колегіальних органів насамперед належать: Кабінет Міністрів України та Рада міністрів АРК, а також деякі інші органи. Але й у цих органах колегіальність доповнюється єдиноначальністю керівників, які особисто розв'язують деякі оперативні організаційні питання діяльності очолюваного ними органу.
Залежно від предмета спрямованості компетенції, органи виконавчої влади поділяють на:
а) органи управління господарським виробництвом, економікою та сферою соціального обслуговування: промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв'язком, внутрішньою торгівлею, житлово-комунальним господарством і побутовим обслуговуванням населення;
б) органи управління соціальним розвитком і культурою:освітою, охороною здоров'я, фізичною культурою та спортом, розвитком науки, культури, соціальним забезпеченням;
в) органи управління в адміністративно-політичній сфері:обороною, державною безпекою, внутрішніми справами, юристицією, зовнішніми стосунками;
г) органи міжгалузевого управління, які здійснюють функції: ціноутворення, статистики, фінансового регулювання, стандартизації, сертифікації тощо.
Якщо брати за критерій класифікації становище та місце в системі органів виконавчої влади, то їх поділяють на вищі та нижчі. Так, обласна державна адміністрація буде нижчою відносно Кабінету Міністрів України, але вищою відносно районної державної адміністрації. Звідси — підпорядкованість, підконтрольність, підзвітність нижчих органів перед вищими, обов'язковість рішень вищих органів до виконання нижчими.