- •1.Поняття управлінської діяльності
- •2. Види управлінської діяльності
- •3.Законність та дисципліна в державному управлінні
- •4. 5. Поняття та зміст державного управління
- •6.7. Поняття та система принципів державного управління
- •8.Поняття та зміст методів адміністративно-правового регулювання
- •9. Види методів адміністративно-правового регулювання
- •10.Предмет адміністративного права
- •Види дефектних актів управління
- •Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •Джерела адміністративного права.
- •Адміністративне право як наука.
- •Адміністративне право як навчальна дисципліна.
- •Історія виникнення і розвитку адміністративного права.
- •Поняття адміністративно-правових норм.
- •Структура адміністративно-правових норм.
- •21. Склад суду та відводи
- •22. Види адміністративно-правових норм.
- •23. Імперативність адміністративно-правових норм.
- •24. Диспозитивність адміністративно-правових норм.
- •25. Розкрити метод приписів.
- •26. Розкрити метод дозволів.
- •27. Розкрити метод заборон.
- •28. Дія адміністративно-правових норм
- •30. Зміст адміністративно-правових відносин.
- •31.Види адміністративно-правових відносин
- •32. Державний контроль у сфері юстиції
- •33. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики
- •34. Повноваження Президента України в сфері діяльності законодавчої влади.
- •35. Повноваження Президента України в сфері діяльності виконавчої влади.
- •36. Повноваження Президента України в сфері діяльності судової влади.
- •37. Правовий статус Адміністрації Президента України.
- •38. Поняття органів виконавчої влади.
- •39. Види органів виконавчої влади.
- •40.Органи виконавчої влади загальної, галузевої і міжгалузевої компетенції
- •41.Правовий статус Кабінету Міністрів України.
- •42Правовий статус центральних органів виконавчої влади.
- •43Правовий статус місцевих державних адміністрацій.
- •44Поняття та принципи державної служби.
- •45Проходження державної служби.
- •46. Підстави припинення державної служби.
- •47Конкурс на посаду державного службовця.
- •48Атестація державних службовців.
- •49Види державних службовців та різниця між ними.
- •60. Види об‘єднань громадян.
- •61. Легалізація об’єднань громадян.
- •62. Правосуб’єктність об’єднань громадян.
- •63. Правовий статус політичних партій.
- •64. Вимоги до засновників та членів політичних партій.
- •65. Правовий статус громадських організацій.
- •66. Вимоги до засновників та членів громадських організацій.
- •69. Система органів місцевого самоврядування.
- •73. Адміністративна правосуб’єктність громадян України.
- •74.Особливості адміністративної правоздатності громадян України.
- •76. Види звернень громадян.
- •77. Адміністративно-правовий статус іноземних громадян.
- •78.Особливості правового статусу біженця.
- •81. Квота імміграції в Україні Стаття 4. Квота імміграції (зу про іміграцію)
- •82. Поняття функцій державного управління Поняття функції державного управління
- •83. Види функцій державного управління
- •84. Поняття форм державного управління
- •85. Види форм державного управління
- •86. Державний контроль у сфері підприємництва
- •87. Поняття методів державного управління.
- •88. Адміністративний та економічний методи державного управління
- •89. Методи державного управління переконання та примусу
- •90Класифікація заходів адміністративного примусу.
- •91.Поняття та юридичне значення актів державного управління.
- •92Види актів державного управління.
- •93Вимоги, що ставляться до правових актів управління.
- •94Презумпція правильності акта державного управління.
- •95Порядок зміни актів державного управління.
- •96Порядок зупинення актів державного управління.
- •97Порядок скасування актів державного управління.
- •98Підстави припинення дії актів управління.
- •99Поняття дефектних актів управління.
- •100 Види дефектних актів управління
- •101. Поняття адміністративної відповідальності
- •102. Назвіть основні відмінності адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності
- •103. Поняття адміністративного правопорушення
- •104. Склад адміністративного правопорушення.
- •105. Поняття адміністративних стягнень
- •106. Види адміністративних стягнень
- •107. Назвіть обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •108. Назвіть обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •109. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
- •110. Необхідна оборона
- •111. Крайня необхідність.
- •112. Неосудність.
- •113. Інститут звільнення від адміністративної відповідальності.
- •114. Інститут обмеження адміністративної відповідальності.
- •115. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх (16-18 років).
- •116. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців.
- •117. Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб.
- •119. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
- •120. Поняття адміністративного процесу.
- •121. Особливості адміністративного процесу
- •122. Принципи адміністративного процесу
- •123. Суб’єкти адміністративного процесу
- •124. Види проваджень
- •125. Поняття реєстраційного провадження та його стадії.
- •126. Поняття дозвільного провадження та його стадії.
- •127. Поняття контрольного провадження та його стадії
- •128. Стадія адміністративного розслідування провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •129. Стадія розгляду справи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •130. Стадія перегляду постанови провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •132Поняття і суть адміністративної юстиції.
- •133.Завдання та принципи адміністративного судочинства
- •134.Публічно-правові спори, що підвідомчі адміністративним судам.
- •135.Предметна підсудність адміністративних справ
- •136.Територіальна підсудність адміністративних справ.
- •137.Інстанцій на підсудність адміністративних справ
- •138. Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог.
- •Склад суду та відводи.
- •140. Учасники адміністративного процесу.
- •141. Докази в адміністративному судочинстві.
- •142.Строки звернення до адміністративного суду.
- •143. Відкриття провадження в адміністративній справі в суді і-ї інстанції.
- •144. Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ в суді і-ї інстанції.
- •145. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах.
- •146. Законність та дисципліна в державному управлінні.
- •147. Контроль в державному управлінні, його суть.
- •148. Види контролю в державному управлінні.
- •149. Поняття та сутність нагляду в державному управлінні.
- •150. Види нагляду в державному управлінні.
- •151. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •152.Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки.
- •153. Державний контроль у сфері економіки.
- •Загальна характеристика банківської системи як об’єкта державного управління.
- •Національний банк України як суб’єкт державного управління.
- •156.Система банківського нагляду.
- •157.Організація державного управління у сфері фінансів.
- •158.Контроль з боку державної контрольно-ревізійної служби.
- •159.Загальна характеристика державної політики у сфері підприємництва.
- •160. Організація державного управління у сфері підприємництва.
- •161. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері підприємництва.
- •162.Державний контроль у сфері підприємництва
- •163. Загальна характеристика митної політики України
- •164. Система митних органів.
- •165. Особливості державної служби в митних органах.
- •166. Види митних режимів.
- •167. Загальна характеристика державної політики у сфері економічної конкуренції.
- •168. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики.
- •169. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •170. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.
- •Організація державного управління у сферах транспорту і зв’язку.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах транспорту і зв’язку.
- •Державний контроль та нагляд у сферах транспорту і зв’язку.
- •Організація державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Державний контроль у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Організація державного управління у сфері освіти.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері освіти.
- •181 Державний контроль у сфері освіти.
- •182. Організація державного управління у сфері науки.
- •183. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики.
- •184. Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики.
- •185. Організація державного управління у сфері охорони здоров’я.
- •187Державний контроль та нагляд у сфері охорони здоров’я.
- •188. Загальна характеристика сфери юстиції.
- •189. Організація державного управління у сфері юстиції.
- •Органи реєстрації актів громадянського стану.
- •193. Державний кордон України становить собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також повітряний простір над нею.
- •194. Організація державного управління у сфері внутрішніх справ.
- •195. Міліція: організація, види діяльності і адміністративні повноваження
- •196. Організація державного управління у сфері закордонних справ
- •197. Адміністративно-правовий статус Міністерства закордонних справ України
- •198. Закордонні органи Міністерства закордонних справ: структура, завдання та повноваження
- •199. 200. Функціональний зміст міжгалузевого управління
122. Принципи адміністративного процесу
Принцип законності становить найважливіший принцип адміністративного процесу й характеризується як режим відповідності суспільних відносин, що виникають у цій сфері, законам і підзаконним актам держави, атмосфера взаємодії та взаємостосунків держави й громадян.
Реалізація принципу законності в адміністративно-процесуальній сфері спирається на низку умов, до яких слід віднести єдність законності, верховенство права, гарантованість прав і свобод громадян, недопустимість протиставлення законності та доцільності, невідворотність стягнення за порушення закону.
Принцип правової рівності ґрунтується на конституційних положеннях про рівність громадян перед законом. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права й свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Наведене повною мірою стосується й інших суб'єктів адміністративного процесу, тобто вимоги закону однаково поширюються на всі без винятку державні органи та їх посадових осіб, що здійснюють адміністративно-процесуальну діяльність. Своє конкретне втілення принцип правової рівності знаходить у формуванні правового статусу суб'єктів адміністративного процесу.
Принцип охорони інтересів особи та держави. Найважливішим завданням діяльності державних органів є охорона конституційного ладу нашої держави, встановленого порядку управління, державного та суспільного порядку. Це завдання реалізують з метою охорони інтересів держави, однак при цьому в демократичному, правовому суспільстві забезпечення охорони інтересів держави слугує підставою додержання інтересів усіх законослухняних членів цього суспільства. Ось чому забезпечення охорони інтересів держави тісно пов'язано із забезпеченням охорони інтересів особи взагалі та громадян держави зокрема. Тут наявний зворотний зв'язок. Охорона інтересів особи, громадянина — найважливіший чинник стабільності цивільного суспільства і, отже, належного функціонування державного апарату та держави в цілому.
Принцип офіційності адміністративного процесу виражається в закріпленні обов'язку державних органів, їх посадових осіб здійснювати розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ і пов'язані з цим дії (збирання необхідних матеріалів і доказів) від імені держави й переважно за державний рахунок.
Принцип об'єктивної істини спрямований на повне виключення з процесу проявів суб'єктивізму, однобічності в аналізі дій суб'єктів процесу, покликаний забезпечити встановлення та оцінку реальних фактів, які мають значення для прийняття обґрунтованого рішення у конкретній адміністративній справі. Не випадково, наприклад, законодавець як основне завдання в справі про адміністративне порушення закріпив необхідність своєчасного, всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її точно відповідно до законодавства. З такою необхідністю законодавець пов'язує оцінку досліджуваних у ході розгляду справи доказів.
Принцип гласності. Втілення в життя цього принципу обумовлено потребою широкої поінформованості суспільства про діяльність державних органів, їх посадових осіб щодо здійснення адміністративно-процесуальних функцій. Поряд із правом громадян на одержання інформації про діяльність органів держави, закріпленим у ст. 43 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., законодавець прямо зобов'язує відповідні органи повідомляти громадян про прийняті ними рішення. Так, ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян» вказує на необхідність для легалізуючого органу повідомляти про офіційне визнання об'єднання громадян у засобах масової інформації. Окремі урядові постанови майже повністю присвячено питанням інформування громадян.
Принцип здійснення процесу державною мовою й забезпечення права користуватися рідною мовою відбиває найважливіший аспект діяльності всіх державних органів, їх посадових осіб — повагу національної гідності всіх громадян України. Розгляд конкретних справ ведуть державною мовою України, проте громадянин, який не володіє українською мовою, може брати участь у процесі, користуючись своєю рідною мовою. При цьому йому повною мірою забезпечують одержання всієї необхідної інформації і можливість донести власну інформацію до відома органу або посадової особи, що розглядає конкретну адміністративну справу. На це спрямовано участь у процесі такої процесуальної фігури, як перекладач.
Принцип презумпції невинуватості та правомірності дій громадян. Додержання цього принципу має слугувати основною передумовою для ходу й результатів юрисдикційного адміністративного процесу. Основні риси презумпції невинуватості громадян полягають у тому, що вони відбивають об'єктивне правове становище, що виражає думку держави стосовно винуватості особи або правомірності її дій, а не думку конкретних суб'єктів процесу. Доказування невинуватості або правомірності дій особи є її правом, а не обов'язком. Особу вважають невинною у вчиненні адміністративного правопорушення або її дії вважають правомірними, доки винність особи або неправомірність її дій не буде доведено в установленому законом порядку, а сама постанова або рішення в конкретній справі не повинні грунтуватися на припущеннях.
Принцип швидкості та економічності процесу обумовлений оперативністю виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів. Визначення конкретних, порівняно невеликих строків розгляду та вирішення адміністративної справи є чинником, який, з одного боку, виключає зволікання, а з іншого — дозволяє впорядкувати рух справ, увести процес у визначені часові рамки. Порівняно з кримінальним і цивільним процесами ведення більшості адміністративних справ з матеріального погляду є менш обтяжливим для держави. Однак це не означає, що певні фінансові витрати й організаційні труднощі мають стати на заваді належному веденню процесу, забезпеченню захисту прав і законних інтересів громадян.
Принцип самостійності в прийнятті рішення насамперед виключає будь-яке втручання інших органів і посадових осіб у адміністративно-процесуальну діяльність суб'єктів, уповноважених вести процес. З іншого боку, це дає змогу підвищити відповідальність за прийняття рішень, сприяє їх законності та обґрунтованості. Неухильне проведення в життя цього принципу не дозволяє органу або посадовій особі перекладати обов'язки щодо вирішення справ, які належать до їх компетенції, на інші, в тому числі, нижчі інстанції.