- •1.Поняття управлінської діяльності
- •2. Види управлінської діяльності
- •3.Законність та дисципліна в державному управлінні
- •4. 5. Поняття та зміст державного управління
- •6.7. Поняття та система принципів державного управління
- •8.Поняття та зміст методів адміністративно-правового регулювання
- •9. Види методів адміністративно-правового регулювання
- •10.Предмет адміністративного права
- •Види дефектних актів управління
- •Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •Джерела адміністративного права.
- •Адміністративне право як наука.
- •Адміністративне право як навчальна дисципліна.
- •Історія виникнення і розвитку адміністративного права.
- •Поняття адміністративно-правових норм.
- •Структура адміністративно-правових норм.
- •21. Склад суду та відводи
- •22. Види адміністративно-правових норм.
- •23. Імперативність адміністративно-правових норм.
- •24. Диспозитивність адміністративно-правових норм.
- •25. Розкрити метод приписів.
- •26. Розкрити метод дозволів.
- •27. Розкрити метод заборон.
- •28. Дія адміністративно-правових норм
- •30. Зміст адміністративно-правових відносин.
- •31.Види адміністративно-правових відносин
- •32. Державний контроль у сфері юстиції
- •33. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики
- •34. Повноваження Президента України в сфері діяльності законодавчої влади.
- •35. Повноваження Президента України в сфері діяльності виконавчої влади.
- •36. Повноваження Президента України в сфері діяльності судової влади.
- •37. Правовий статус Адміністрації Президента України.
- •38. Поняття органів виконавчої влади.
- •39. Види органів виконавчої влади.
- •40.Органи виконавчої влади загальної, галузевої і міжгалузевої компетенції
- •41.Правовий статус Кабінету Міністрів України.
- •42Правовий статус центральних органів виконавчої влади.
- •43Правовий статус місцевих державних адміністрацій.
- •44Поняття та принципи державної служби.
- •45Проходження державної служби.
- •46. Підстави припинення державної служби.
- •47Конкурс на посаду державного службовця.
- •48Атестація державних службовців.
- •49Види державних службовців та різниця між ними.
- •60. Види об‘єднань громадян.
- •61. Легалізація об’єднань громадян.
- •62. Правосуб’єктність об’єднань громадян.
- •63. Правовий статус політичних партій.
- •64. Вимоги до засновників та членів політичних партій.
- •65. Правовий статус громадських організацій.
- •66. Вимоги до засновників та членів громадських організацій.
- •69. Система органів місцевого самоврядування.
- •73. Адміністративна правосуб’єктність громадян України.
- •74.Особливості адміністративної правоздатності громадян України.
- •76. Види звернень громадян.
- •77. Адміністративно-правовий статус іноземних громадян.
- •78.Особливості правового статусу біженця.
- •81. Квота імміграції в Україні Стаття 4. Квота імміграції (зу про іміграцію)
- •82. Поняття функцій державного управління Поняття функції державного управління
- •83. Види функцій державного управління
- •84. Поняття форм державного управління
- •85. Види форм державного управління
- •86. Державний контроль у сфері підприємництва
- •87. Поняття методів державного управління.
- •88. Адміністративний та економічний методи державного управління
- •89. Методи державного управління переконання та примусу
- •90Класифікація заходів адміністративного примусу.
- •91.Поняття та юридичне значення актів державного управління.
- •92Види актів державного управління.
- •93Вимоги, що ставляться до правових актів управління.
- •94Презумпція правильності акта державного управління.
- •95Порядок зміни актів державного управління.
- •96Порядок зупинення актів державного управління.
- •97Порядок скасування актів державного управління.
- •98Підстави припинення дії актів управління.
- •99Поняття дефектних актів управління.
- •100 Види дефектних актів управління
- •101. Поняття адміністративної відповідальності
- •102. Назвіть основні відмінності адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності
- •103. Поняття адміністративного правопорушення
- •104. Склад адміністративного правопорушення.
- •105. Поняття адміністративних стягнень
- •106. Види адміністративних стягнень
- •107. Назвіть обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •108. Назвіть обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.
- •109. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
- •110. Необхідна оборона
- •111. Крайня необхідність.
- •112. Неосудність.
- •113. Інститут звільнення від адміністративної відповідальності.
- •114. Інститут обмеження адміністративної відповідальності.
- •115. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх (16-18 років).
- •116. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців.
- •117. Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб.
- •119. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
- •120. Поняття адміністративного процесу.
- •121. Особливості адміністративного процесу
- •122. Принципи адміністративного процесу
- •123. Суб’єкти адміністративного процесу
- •124. Види проваджень
- •125. Поняття реєстраційного провадження та його стадії.
- •126. Поняття дозвільного провадження та його стадії.
- •127. Поняття контрольного провадження та його стадії
- •128. Стадія адміністративного розслідування провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •129. Стадія розгляду справи провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •130. Стадія перегляду постанови провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •132Поняття і суть адміністративної юстиції.
- •133.Завдання та принципи адміністративного судочинства
- •134.Публічно-правові спори, що підвідомчі адміністративним судам.
- •135.Предметна підсудність адміністративних справ
- •136.Територіальна підсудність адміністративних справ.
- •137.Інстанцій на підсудність адміністративних справ
- •138. Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог.
- •Склад суду та відводи.
- •140. Учасники адміністративного процесу.
- •141. Докази в адміністративному судочинстві.
- •142.Строки звернення до адміністративного суду.
- •143. Відкриття провадження в адміністративній справі в суді і-ї інстанції.
- •144. Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ в суді і-ї інстанції.
- •145. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах.
- •146. Законність та дисципліна в державному управлінні.
- •147. Контроль в державному управлінні, його суть.
- •148. Види контролю в державному управлінні.
- •149. Поняття та сутність нагляду в державному управлінні.
- •150. Види нагляду в державному управлінні.
- •151. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
- •152.Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки.
- •153. Державний контроль у сфері економіки.
- •Загальна характеристика банківської системи як об’єкта державного управління.
- •Національний банк України як суб’єкт державного управління.
- •156.Система банківського нагляду.
- •157.Організація державного управління у сфері фінансів.
- •158.Контроль з боку державної контрольно-ревізійної служби.
- •159.Загальна характеристика державної політики у сфері підприємництва.
- •160. Організація державного управління у сфері підприємництва.
- •161. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері підприємництва.
- •162.Державний контроль у сфері підприємництва
- •163. Загальна характеристика митної політики України
- •164. Система митних органів.
- •165. Особливості державної служби в митних органах.
- •166. Види митних режимів.
- •167. Загальна характеристика державної політики у сфері економічної конкуренції.
- •168. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики.
- •169. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •170. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері.
- •Організація державного управління у сферах транспорту і зв’язку.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах транспорту і зв’язку.
- •Державний контроль та нагляд у сферах транспорту і зв’язку.
- •Організація державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Державний контроль у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •Організація державного управління у сфері освіти.
- •Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері освіти.
- •181 Державний контроль у сфері освіти.
- •182. Організація державного управління у сфері науки.
- •183. Організація державного управління у сфері праці та соціальної політики.
- •184. Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики.
- •185. Організація державного управління у сфері охорони здоров’я.
- •187Державний контроль та нагляд у сфері охорони здоров’я.
- •188. Загальна характеристика сфери юстиції.
- •189. Організація державного управління у сфері юстиції.
- •Органи реєстрації актів громадянського стану.
- •193. Державний кордон України становить собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також повітряний простір над нею.
- •194. Організація державного управління у сфері внутрішніх справ.
- •195. Міліція: організація, види діяльності і адміністративні повноваження
- •196. Організація державного управління у сфері закордонних справ
- •197. Адміністративно-правовий статус Міністерства закордонних справ України
- •198. Закордонні органи Міністерства закордонних справ: структура, завдання та повноваження
- •199. 200. Функціональний зміст міжгалузевого управління
78.Особливості правового статусу біженця.
Термін "біженець" означає, що іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань змушений залишити територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань і щодо якого в порядку та за умов, визначених законодавством, прийнято рішення про надання йому статусу біженця. Центральним органом державної виконавчої влади, який координує взаємодію інших органів державної виконавчої влади при вирішенні всіх питань, що стосуються проблем біженців, є Державний комітет України у справах національностей та міграції. Він займається підготовкою для розгляду урядом України пропозицій щодо встановлення регіонів тимчасового розселення біженців; визначення обсягів фінансування на утримання біженців і розподілу коштів за регіонами їх компактного проживання. Крім цього, до його відання належить: встановлення порядку оформлення надання статусу біженця за наявності умов і позбавлення цього статусу; утримання пунктів тимчасового розміщення біженців; розгляд скарг на рішення про надання і позбавлення статусу біженця, що приймаються органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;ведення централізованого обліку осіб, які подали заяву про надання статусу біженця, та біженців; контроль за виконанням Закону "Про біженців".Особа, яка набула статусу біженця, має право на вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, установлених для іноземців; працю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців; охорону здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України; одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання; навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців; користування надбаннями культури; свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів; недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень; судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав; вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).Біженець зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, виконувати рішення і розпорядження органів державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування; виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб.
79. За яких умов статус біженця в Україні не надається.Це питання регулюється ЗУ «Про біженців». Статус біженця не надається особі: 1)яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; 2)яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;3)яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй; 4)стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні; 5)яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні; 6)яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків)
80.Особливості правового статусу іммігранта. Питання, пов'язані з правовим статусом іммігрантів в Україні, регулюються Конституцією України, законами України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про імміграцію", іншими нормативно-правовими актами, у тому числі підзаконними актами, прийнятими на основі та згідно із законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.Іноземці у встановленому порядку можуть імігрувати в україну .Імміграція-прибуття в україну чи залищення в у-ні у встановл.законом порядку іноземців та осіб без г-ва на постійне проживання . Іноземці,які іммігрували в у-ні отримують посвідки на проживання – це документ , який стверджує право іноземця чи особи без г-ва на постійне проживання в у-ні . У статті 26 Конституції України закріплюється: "Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути наданий притулок у порядку, встановленому законом.Таким чином , на права, свободи й обов'язки іммігрантів поширюється національний правовий режим, який передбачає для них певні юридичні обмеження: надання їм прав, свобод та обов'язків, які не можуть урівняти їх із правовим статусом громадян України.Принцип недискримінації іммігрантів: вони є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Іноземною державою може бути встановлене обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України.Конституцією, законами та міжнародними договорами України іммігрантам нарівні з громадянами України гарантуються особисті (громадянські) права, які за своєю природою є природними правами людини. Конституція України визнає іммігрантів, їх життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, тобто саме їх фізичне існування, найвищою соціальною цінністю.Іммігранти можуть укладати й розривати шлюби із громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України.