188. Загальна характеристика сфери юстиції.

Міністерство юстиції є центральним органом виконавчої влади, який утворює Президент України з метою організації здійснення державної правової політики

Завдання

- надання правничих послуг

організація та забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції

забезпечення функціонування та розвитку системи правничих послуг

ведення відповідних державних реєстрів

здійснення міжнародно-правової співпраці

Функції

- надання правничих послуг

в організації та забезпеченні діяльності судів

- у забезпеченні функціонування та розвитку системи правничих послуг

- у веденні відповідних держ реєстрів

- у міжнародно-правовій співпраці

- здійснює на основі та на виконання Конституції України, законів України, актів Президента і Кабміну. Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції

Відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь.

Районні, міські відділи держ. виконавчої служби.

189. Організація державного управління у сфері юстиції.

основною метою державного управління в галузі юстиції є забезпечення законності, організація захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також держави.

Система органів юстиції :

- Міністерство юстиції України

- Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та

Севастопольське міські управління юстиції

- Районні управляння юстиції, районні у містах управління юстиції,

міські управління юстиції

Завданнями Міністерства юстиції України є:

- підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

- забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері; підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань,

- проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів,

- державна реєстрація нормативно-правових актів,

- ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

- планування за пропозиціями інших центральних органів виконавчої

влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу,

- координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за такою діяльністю;

- забезпечення реалізації державної правової політики, державної політики з питань міжнаціональних відносин;

- організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану;

- розвиток правової інформатизації,

- формування в громадян правового світогляду;

- здійснення міжнародно-правового співробітництва.

190. Органи реєстрації актів громадянського стану.

Акти громадянського стану - це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків.

Акти громадянського стану підлягають обов'язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану. Система органів реєстрації актів громадянського стану

Систему органів реєстрації актів громадянського стану складають: відділи реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції;виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. Реєстрацію актів громадянського стану громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи та дипломатичні представництва України.

192. Діяльність органів державного управління у сфері національної безпеки (НБ) носить досить складний характер, який обумовлюється наявністю особливих об'єктів безпеки: особистість   її права й свободи; суспільства   його матеріальні та духовні цінності. Специфічними рисами цих об'єктів обумовлена об'єктивна потреба створення єдиної системи гарантування НБ України.

Загальна система суб'єктів гарантування національної безпеки охоплює:

а) орган законодавчої влади — Верховна Рада і органи державного управління загальної компетенції — Кабінет Міністрів, місцеві державні

адміністрації;

б) органи державного управління спеціальної компетенції — Міністерство внутрішніх справ; Служба безпеки; Міністерство оборони; Державний комітет у справах охорони державного кордону; Міністерство юстиції; Національне бюро розслідувань; спеціалізовані управління і служби Міністерства закордонних справ; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи тощо;

в) правоохоронні органи — органи прокуратури; суди загальної юрисдикції; Конституційний Суд; адвокатура;

г) громадські структури — адвокатура; Товариство сприяння обороні України; пункти охорони громадського порядку.

Координаційним органом з питань національної безпеки є Рада національної безпеки і оборони України.

Таким чином, механізм гарантування національної безпеки України зорієнтований на практичну координацію всіх видів діяльності державних і громадських інститутів з метою відвернення, виявлення й усунення явних і потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз.

Обсяг і складність вирішуваних завдань у системі національної безпеки залежить від оцінки реальних загроз і ступеня їх небезпеки для життєво важливих інтересів України, зроблених на основі об'єктивного аналізу. За результатами цих оцінок завдання НБ слід розділити за часовими параметрами на оперативні, тобто такі, які потребують невідкладного вирішення, тактичні, що передбачають деякий, не дуже значний часовий інтервал для їх вирішення, і стратегічні, тобто такі, вирішення яких здійснюється у віддаленій перспективі.

Гарантування безпеки особистості, суспільства й держави здійснюється на основі розмежування повноважень органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади в цій сфері. Розмежування зазначених повноважень характеризується певною складністю. Оскільки, по-перше, національна безпека як соціально-правова категорія тільки входить в нашу свідомість та діяльність, і, по-друге, Україна ще не має закону з НБ. Проте Верховна Рада прийняла ряд законодавчих актів, які регулюють відносини в сфері національної безпеки, а 16 січня 1997 року — Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. Як політичне оформлений нормативний документ, ця Концепція має забезпечити злагоджену взаємодію різних державних структур та суспільних інститутів у формуванні та проведенні державної політики в сфері безпеки й оборони країни.