11. Види дефектних актів управління

Акти державного управління - це владні, прийняті згідно з вимогами законів, приписи органів виконавчої влади з питань компетенції усіх органів. Акти управління, прийняті з порушенням вимог, вважаються дефектними. Дефектні акти поділяються на нікчемні та оспорюванні. Нікчемні акти – акти, юридична недійсність яких очевидна, недоліки яких скасувати не можна й які не породжують юридичних наслідків. Вони не дійсні з моменту прийняття, за їх невиконання не наступає юридична відповідальність (які містять вказівки щодо порушення законодавства,сприяють вчиненню злочинів тощо). Оспорюванні (заперечні) акти – акти з помилками, дефектність яких не є очевидною, й які можна скасувати, доопрацювати, привести у відповідність до вимог законодавства. Недоліки не позбавляють їх юридичної сили, але можуть бути оскаржені зацікавленими суб’єктами права. Після оскарження або опротестування акт може бути визнаний або правомірним, законним(після усунення недоліків), або нікчемним. За такої ситуації оспорюванні акти підлягають виконанню на відміну від нікчемних актів.

11. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.

Найтісніше АП взаємодіє з констит. правом. Констит. право закріплює основи організації і функціонування суб'єктів викон. влади, їх місце в держ. механізмі, права і свободи людини. АП деталізує і конкретизує норми констит. права, визначає юр. механізм реалізації громадянами своїх прав і свобод, компетенцію структур викон. влади, адміністративно-правові засоби захисту управл. відносин, форми і методи виконавчо-розпорядчої діяльності, основи її галузевої, міжгалузевої, регіон. та місц. організації. АП тісно взаємодіє з цивільним правом, оскільки обидва регулюють відносини майнового характеру. Норми цивільного права регулюють відносини, за яких сторони рівноправні, а норми АП — це відносини, що будуються на підпорядкованості однієї сторони іншій. Взаємозв'язок між адмін. і труд. правом існує у сфері регулювання служб. відносин. Так, норми труд. права визначають статус службовців як учасників труд. процесу. Норми ж АП регулюють державно-службові відносини. Межі норм крим. й АП визначаються характером і спрямованістю відповідних заборон. Найскладніше розмежувати адмін. та зем., природоохоронну, сільськогосподарську, митну й підприємницьку галузі права. Так, КпАП установлює адміністративну відповідальність посадових осіб, а норми карного законодавства - їхню кримінальну відповідальність.

11. Джерела адміністративного права.

Джерелами адміністративного права є прийняті уповноваженими органами акти правотворчості, які цілком складаються з адміністративно - правових норм чи містять хоча б одну з таких норм. Система джерел адміністративного права складається з таких актів правотворчості. 1. Конституція України. 2.Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України 3. Акти України, що мають силу закону. Це: а) закони України; б) кодекси, а також інші кодифіковані акти (наприклад, Кодекс України про адміністративні правопорушення); 4. Постанови Верховної Ради України 5. Укази та розпорядження Президента України 6. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України 7. Нормативні накази керівників центральних органів виконавчої влади 8. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій. 9.Рішення органів місцевого самоврядування, що містять адміністративно-правові норми. До джерел адміністративного права можуть бути віднесені рішення Конституційного Суду України, Щодо законів України як джерел адміністративного права, виходячи зі змісту ст. 92 Конституції, виключно такими актами можуть визначатися права й обов'язки громадян, гарантії зазначених прав, засади утворення об'єднань громадян, організація та діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, засади місцевого самоврядування тощо. Таким чином, у системі джерел адміністративного права Конституція та закони України відіграють провідну роль, оскільки, маючи вищу юридичну силу, вони є базою для появи нових джерел зазначеної галузі права.