Пднм. 37. Порівняйте Белл-ланкастерську форму організації навчання з Маннгеймською системою.

Белл-ланкастерська система взаємного навчання. У XVIII ст. ідея Яна-Амоса Коменського про можливість залучення кращих учнів до навчання інших була поширена у Західній Європі. Вона була названа белл-ланкастерською системою взаємного навчання від прізвищ англійського священика Ендрю Белла і вчителя Джозефа Ланкастера, котрі одночасно застосували її в Англії та Індії. Сутність її в тому, що через гостру нестачу вчителів один учитель навчав 200—300 учнів різного віку. До обіду він займався з групою старших учнів, після обіду кращі учні займались із молодшими, передаючи їм одержані знання. Замість підручників застосовувались унаочнення, здебільшого саморобні таблиці. Свого часу цю систему подекуди запроваджували у вітчизняній школі: вона виправдовувала себе там, де не вистачало вчителів, але значного поширення не набула, оскільки не забезпечувала необхідної підготовки дітей. Здебільшого застосовувалася в сільських малокомплектних школах, де вчитель навчав два-три класи одночасно.

Белл-ланкастерська форма навчання — така форма організації навчання, при якій вчитель керує навчальним процесом великої групи учнів (від 250 до 300 чоловік), залучаючи при цьому до цієї роботи старших учнів, які називаються моніторами. Спочатку вчитель вчив моніторів, а потім ті навчали молодших учнів у невеликих групах. Така форма навчання отримала назву "взаємне навчання".

Мангеймська форма вибіркового навчання. Виникла наприкінці XIX ст. як спроба відмовитися від класно-урочної системи. Вперше була застосована в німецькому місті Мангейм доктором Йозефом-Антоном Зіккінгером. Суть її полягає в тому, що учнів, залежно від їх здібностей та успішності, розподіляли по класах на слабких, середніх і сильних. Відбір здійснювався на основі спостережень, результатів психометричних обстежень, характеристик учителів та екзаменів. Елементи цієї системи збереглися і сьогодні в практиці роботи сучасної школи в Австралії, США та Англії. Так, в Австралії існують класи для більш-менш здібних учнів; в США практикуються класи для учнів, що повільно навчаються, і для здібних учнів; в Англії маннгеймська система служить основою для створення шкіл, в яких контингент учнів комплектується на основі тестування випускників початкових класів. Вона стала основою для створення шкіл різного типу в Англії, куди набирають учнів за результатами тестових іспитів після закінчення початкових класів.

Єдиним елементом цієї системи, прийнятним для особливостей сучасного розвитку психолого-педагогічної науки і практики роботи передових шкіл, являється так зване спеціалізоване навчання. В реальній педагогічній дійсності воно втілюється у вигляді спеціалізованих шкіл виключно для обдарованих дітей, які виявляють здібності до поглибленого вивчення предметів певних галузей знань - гуманітарних, математичних і т.п.

Пднм. 38. Порівняйте поняття «оцінка» і «відмітка». Вкажіть спільне та відмінне між ними (не менш, ніж 3 ознаки).

Контроль включає у себе ПЕРЕВІРКУ, тобто виявлення знань, умінь, навичок; ОЦІНКУ - вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень; ОБЛІК - фіксацію результатів оцінювання у вигляді відміток.

Часто " оцінка " і "відмітка" вживаються як рівнозначні поняття . Можна погодитися з Ш.О.Амонашвілі, що уподібнення понять " оцінка " й "відмітка" рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі і його результату.

Поняття " оцінка " більш широке, ніж поняття "відмітка".

ВІДМІТКА - кількісне відображення оцінки.

Оцінка не завжди знаходить своє відбиття у відмітці. Так, вона може виявитися у похвалі словом, жесті, міміці вчителя, короткому судженні, догані, оціночному вислові. В історії освіти найдавнішою є словесна оцінка. У Київській духовній академії першої половини XVII століття використовувались такі оцінки: "добре", "надійно бадьоре", "охочеретельно", "всенадійне", "навчання підле", "прекепське", "малонадійне".

Цифрова система оцінювання пов'язана з єзуїтськими школами, в яких учні поділялись на розряди залежно від їхньої успішності, старанності і поведінки. До першого розряду входили кращі учні. І сьогодні у школах Угорщини, Німеччини зберігається при оцінюванні відрахуванні балів від одиниці - вищого балу. У школах дореволюційної Росії в основному існувала п'ятибальна система оцінювання, але у кадетських корпусах, окремих жіночих гімназіях застосовувалась 12-бальна система оцінювання. Оцінка, як і контроль, має освітнє та виховне значення. Оцінка учбово-пізнавальної діяль-тімає вираження в оціночних судженнях і висновках вчителя, які можуть бути зроблені в усній або письмовій формі. Кількісним вираженням оцінки є відмітка. Об’єктивність і точністьвиставлення відміток при оцінюванні учбової діяльностіучнів забезпечуються відповідними критеріями: 5 балів ставиться за знання в повному обсязі вимог, 4 бала - за знання в обсязі вимог програми з невеликими відхиленнями, 3 бала - за знання, які дозволяють працювати з учнем далі по програмі, 2 бала ставиться тоді, коли рівень знань не дозволяє студенту просуватися далі по програмі. В вищіх учбових закладах прийнята така система оцінювання: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно», що відповідає цифровій відмітці.