170. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.

Концептуальні підходи до розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2010 р. передбачають: проведення активної політики ресурсо- і енергозбереження, максимально економічно та екологічно виправдане використання власних енергоресурсів; здійснення структурної перебудови економіки, зменшення енергоємності виробництва та орієнтацію на використання альтернативних видів палива та енергії. Для відродження вугільної промисловості необхідні великі державні капіталовкладення, а також втілення нових високопродуктивних технологій видобутку, збагачення та використання вугілля.

Закриття старих малорентабельних шахт пов'язане з адекватними діями із соціального захисту звільнених робітників, а також із розв'язанням складних екологічних проблем шахтарських регіонів. У нафтогазовій промисловості головними напрямами розвитку передбачається концентрація матеріальних і фінансових ресурсів на збільшення експлуатаційного буріння, ефективне використання діючих і введення в експлуатацію відкритих газових родовищ.

Розвиток електроенергетики передбачається у таких напрямах: технічне переозброєння теплових електростанцій; впровадження екологічно чистих технологій спалювання вугілля з застосуванням високоефективного парогазового обладнання, а також розвитку та реконструкції електричних мереж.

Використання інших відновлюваних джерел енергії також є важливим резервом для вироблення енергії, особливо на регіональному рівні.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в організаційно-структурному аспекті представлений підприємствами, підвідомчими Міністерству палива та енергетики, Міністерству вугільної промисловості і Державній акціонерній компанії (ДАК) «Нафтогаз України», окремі приватизовані підприємства з виробництва та розподілу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).

Правове регулювання за основними галузями енергетики ґрунтується на ряді законодавчих актів.

В електроенергетиці для врегулювання ключових питань функціонування галузі в ринкових умовах прийнято Закон України «Про електроенергетику» (1997 p.), який визначає основні положення комплексного реформування електроенергетичної галузі.

У нафтогазовій промисловості діє Кодекс України про надра (1994 p.), який регулює гірничі відносин в країні метою раціонального комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей та навколишнього середовища, а також забезпечення прав і інтересів відповідних підприємств і громадян.

Гірничий Закон України (1999 р.) у вугільній промисловості врегульовує правові та організаційні засади гірничих робіт і поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств (установ, організацій, гірничих об'єктів), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування.

У нафтогазовій промисловості Закон України «Про гафту і газ» (2001 р.) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, 136 транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки тощо.

Важливою для України є проблема раціонального та економічного використання енергетичних корисних копалин, підвищення енергетичної ефективності в усіх сферах діяльності держави.

Згідно із Комплексною державною програмою енергозбереження України, яка була схвалена Кабінетом Міністрів України в 1997 p., основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є:

а) створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб;

б) здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно- технічних заходів управління;

в) пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів.