154. Загальна характеристика банківської системи як об’єкта державного управління.

Визначення банківської системи міститься у ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою банківська система України складається з Національного банку України (НБУ) та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України.

До банківської системи як об'єкта державного управління слід віднести сферу діяльності таких інституцій, як банки, банківські об'єднання та філії іноземних банків.

Як у спеціальній літературі, так і в чинному законодавстві України про банки і банківську діяльність вживаються як однакові за змістом такі поняття, як «державне регулювання», «державне управління» та «банківське регулювання».

Так, згідно зі ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ здійснює державне регулювання діяльності банків у формі адміністративного та індикативного регулювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» банківське регулювання — одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Водночас згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є, зокрема, особливим центральним органом державного управління.

При цьому слід враховувати спільні риси між: а) державним регулюванням діяльності банків; б) функціями, якими наділяється на підставі закону НБУ; в) банківським регулюванням. Наприклад, формою адміністративного регулювання діяльності банків є реєстрація банків і ліцензування їх діяльності. У свою чергу НБУ виконує таку функцію, як ведення Державного реєстру банків, здійснює ліцензування банківської діяльності.

154. Національний банк України як суб’єкт державного управління.

Конституція України визначає НБУ (водночас НБУ не належить до жодної з гілок державної влади) центральним банком держави (ст. 99), поклавши на нього, як зазначалося вище, основну функцію — забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Подальше закріплення правового статусу НБУ як незалежного державного органу відбулося з прийняттям Закону України «Про Національний банк України», відповідно до якого він визначений особливим незалежним центральним органом державного управління, який не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ.

Методи здійснення управлінських функцій НБУ істотно відрізняються від методів діяльності органів виконавчої влади. І найвиразнішою такою особливістю є те, що НБУ, маючи певну частку владних повноважень, цілеспрямовано впливає на розвиток банків та економічної ситуації через укладання цивільно-правових договорів з банками, надаючи їм кредити, продаючи державні облігації тощо. Тобто НБУ керує грошово-кредитною системою двояко: як керуючий суб'єкт — методом обов'язкових для виконання приписів, і як господарюючий суб'єкт — економічними методами шляхом укладення договорів.

Керівними органами центрального банку держави є Рада та Правління НБУ.

Згідно зі ст. 100 Конституції України Рада НБУ (далі — Рада) розробляє Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. До складу Ради входять сім членів, призначених Президентом України та сім членів, призначених Верховною Радою України, а також Голова НБУ за посадою. Строк повноважень членів Ради становить сім років, за винятком Голови НБУ, який входить до складу Ради на термін здійснення ним повноважень за посадою.

До повноважень Ради належить прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу НБУ, про участь у міжнародних фінансових організаціях, затвердження кошторису доходів та витрат НБУ, затвердження звіту про виконання кошторису НБУ та розподіл його прибутку за звітний бюджетний рік. Для проведення аудиторської перевірки НБУ Рада визначає аудиторську компанію та розглядає аудиторські висновки, затверджує бухгалтерський баланс НБУ та забезпечує його публікацію в офіційних друкованих засобах масової інформації.

Повноваження складу Ради припиняються також у разі оголошення їй недовіри Президентом України або Верховною Радою України у зв'язку з тим, що виконання Основних засад грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільність грошової одиниці України. У цьому разі Президент України та Верховна Рада України зобов'язані звільнити своїх представників та призначити новий склад Ради.

Раду очолює Голова, який обирається з її членів строком на три роки.