57. Ключові зовнішні і внутрішні умови розвитку конкуретоспроможності українських підприємств (організацій).

Есприятливі умови попиту на українську продукцію на внутрішньому ринку, які можна охарактеризувати як інфляційні та невибагливі. Ключовими ознаками внутрішнього ринку залишаються неплатоспроможність підприємств і населення, втрата цінової конкурентоспроможності вітчизняних виробників, втрата ними стимулів для підвищення якості продукції, запровадження нововведень.

Відсутність або слабка внутрішня конкуренція в окремих сферах і галузях економіки через високий рівень монополізму (рівень концентрації у промисловості України в 5 разів вищий, ніж у Західній Європі, в машинобудуванні – в 14 разів, в хімічній – майже в 9 разів).

Порівняно несприятливий інвестиційний клімат, що знижує національну конкурентоспроможність на ринках капіталу.

Відсутність стійких міжгалузевих комплексів, що створюють відтворювальні і технологічні системи, здатні зайняти певну нішу у конкурентному середовищі.

Зазначимо, що Україна практично не має “своїх ніш” на міжнардних ринках . Окремі успіхи на ринках чорної металургії у 1991-1994 рр., наприклад, обернулись антидемпінговим процесами. Найбільш загрозливою є не просто неконкурентоспроможність продукції, підприємств, галузей, економіки в цілому, а вірогідність так званого системного розриву між останньою і групо. Провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій і нововведень, структурно-галузеву, інституційну та соціально-культурну несумісності.

З урахуванням сукупності обєктивних внутрішніх і зовнішніх факторів для України актуальною є проблема забезпечення фактроної конкурентоспроможності національних економік.

58. Характеристика основних підходів до оцінки конкурентоспроможності національної економіки:

1.ресурсний – технологія, наявність капіталу для внутрішнього і зовнішнього інвестувань, чисельністьі кваліфікація людських ресурсів, наділеність природними ресурсами і економіко-географічне положення країни;

2.факторний – це моніторинг змін позицій краіни на міжнародних ринках залежно від рівня розвитку національної економіки, що характеризується реальним використанням факторів економічного зростання;

3.рейтинговий – інтегральне відображення стану економіки за тією чи іншою системою показників.

59. Характеристика відмінностей конкурентного середовища розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідними економіками.

Більшість розвинених країн цілеспрямовано зосереджують свої науково-технологічні і виробничі ресурси лише у нових наукомістких галузях.

60. Основні фактори та показники конкурентоспроможності країни на світовому рівні.

Потрібно формувати економічну політику, що сприяла б і забезпеченню конкурентного економічного порядку, бо лише за умов конкурентної боротьби існує необхідність постійного удосконалення і підвищення ефективності виробництва усіх видів продукції і послуг, що є основою економічного розвитку. У зв'язку з цим економічна політика, метою якої є поліпшення позицій держави на світовому ринку, має бути спрямована на підвищення конкурентоспроможності краї­ни, формування національних конкурентних переваг. Вона також повинна сприяти їх реалізації на світовому ринку шляхом створення вільного зовнішньоекономічного порядку. В цьому полягає головний принцип стратегії просування країни, що торгує, у світову економіку.

Відомий сучасний американський економіст Майкл Портер у своїй фундамен­тальній праці «Міжнародна конкуренція. Конкурентні переваги країн» виділяє такі головні п'ять факторів, що впливають на конкурентоспроможність країни: 1) наука і технологія, 2) капітал, 3) робоча сила, 4) інфраструктура, 5) інформація. Слід розрізняти нестабільні короткотермінові конкурентні переваги, які базу­ються головним чином на цінових перевагах та є дуже підвладними різноманітним протекціоністським заходам з боку інших держав та ціновим зрушенням на світовому ринку, і конкурентні переваги вищого порядку, що базуються на високій якості, яка до. сягається завдяки підвищенню продуктивності та використанню провідних технологій. мо думку автора и про тв, щв голотіота д»т»р<»ч"о"і«->іч, рідноі.ло янаї пивппвп рси-глядатися вплив цих факторів на конкурентоспроможність, виступає ефективність ви­робництва (реальна продуктивність з урахуванням інфляції) + якісні характеристики товарів ². Звідси дійсно випливає визначення продуктивності на рівні країни як ступе­ня ефективного використання наявних ресурсів та досягнення водночас максималь­но можливої якості продукції.

З свого боку наголосимо, що уряд має великий арсенал засобів економічної по­літики, які прямо або опосередковано можуть впливати на підвищення продуктивнос­ті, створення і поліпшення конкурентних переваг та їх реалізацію на світовому ринку. Це зовнішньоторговельна, валютна, грошово-кредитна, фіскальна політика, політика в галузі науки і техніки, освіти тощо.

В цілому стратегія просування національного експорту повинна полягати не в безглуздому нарощуванні його обсягів, а в сприянні створенню довгострокових кон­курентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенні на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концеп­цію економічної політики, яка б сприяла розширенню експорту лише у поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики.

Зрозуміло, що без певних теоретичних принципів розробити таку концепцію не­можливо, так само, як без останньої неможливо забезпечити повноцінну і рівноправ­ну інтеграцію України у світове господарство, ефективну реалізацію її великого екс­портного потенціалу.