33. Елементи і характеристика стадій розвитку конкуренції.

Стадії конкурентної боротьби розрізняють залежно від рівня розвитку країни. Виділяють наступні 4 стадії конкуренції:

1 стадія. Конкуренція на основі факторів виробництва. Економіки країн залежать від наявності природних ресурсів та дешевої робочої сили. Рівень конк/спром. галузей і фірм є невисоким – вони конкурують в основному на базі експорту продукції сировинної спрямованості або з низьким рівнем обробки. Існує в економіці, де конкуренція між фірмами ведеться переважно на основі зниження цін на продукцію в галузях, де застосовуються недорогі та широкодоступні технології. Доступ на зовнішні ринки для такої економіки досить обмежений. На внутрішньому ринку попит на експортну продукцію може бути незначним або відсутнім. Така економіка чутлива до світових економічних криз. Наявність природних ресурсів забезпечує відповідний рівень доходу на душу населення, тобто конкуренція на основі факторів виробництва характерна для країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою. За такої конкуренції рівень конкурентоспроможності галузей та фірм на міжнародних ринках – невисокий та вразливий до змін. Зараз на цій стадії знаходиться Україна.

2 стадія. Конкуренція на основі інвестицій. Економіки країн залежать від інтенсивності і обсягів інвестицій та якісного покращення ресурсів. Рівень конк/спром. суб'єктів господарювання високий як на внутр., так і на зовн. ринках. Експорт має великий обсяг і розвинену структуру. Виникає в високорозвинених країнах. Конкурентні переваги в таких економіках базуються на можливостях національних фірм проводити політику активного інвестування. Стадія розвитку конкуренції на основі інвестицій є характерною для країн, що вже пройшли конкуренцію на основі факторів виробництва. Фірми вкладають кошти (інвестують капітал) в сучасне ефективне устаткування і високі технології, на основі яких можна виробляти продукцію, що є конкурентоспроможною на світовому ринку. Саме спроможність національних фірм або галузей використовувати нові технології є основною умовою досягнення високого рівня конкурентоспроможності на цій стадії. Збільшення обсягів інвестицій призводить до підвищення кваліфікаційних характеристик персоналу. Нац. фірми самостійно виходять на зовн. ринки, але їх продукція сприяє інтенсифікації внутр. конкуренції за рахунок появи нових фірм. Ресурсом конк/спром. як на зовн. так і внутр. ринках залишаються основні фактори виробництва. Продукція, що випускається, відображає потреби внутрішнього ринку. Внутрішній попит невеликий за обсягом, бо галузі, які спроможні всебічно задовольнити споживача, тільки зароджуються. Конк/спром. економік, галузей переважно залежить від величини експорту фірми, куди спрямовані інвестиційні потоки. На цій стадії знаходяться Сінгапур та Південна Корея.

3 стадія. Конкуренція на основі інновацій. Економіка країн залежить від кількості і якості нововведень. Рівень конк/спром. високий, суб'єкти господарювання займають позиції лідерів на світовому рівні. Великий обсяг експорту наукомістких, технологічних виробів. Розвиток економіки країн, у яких виникає конкуренція на основі інновацій, характеризується прискореною модернізацією та оновленням виробництва, збільшенням кількості галузей та фірм, які можуть конкурувати на зовн. ринках. При цьому всі аспекти конкурентної боротьби постійно розвиваються. Фірми прагнуть підвищити репутацію своїх торгових марок. Більшість фірм, задовольнивши внутрішній попит або знайшовши більш вигідні сфери для вкладання капіталу переносять свої виробництва в інші країни, тобто створюють ТНК. Саме ці конк/спром. фірми і випускають кінцеву продукцію, сприяють підвищенню рівня конк/спром. фірм-постачальників сировини та комплектуючих. Зростає диверсифікація виробництва і сфера послуг. Економіка таких країн відрізняється стійкістю щодо світових макроекономічних коливань. Зменшується чутливість галузей і фірм до цінових перепадів, змін валютних курсів та інших факторів, тому що конкуренція ґрунтується на основі технологій та розширенні асортименту продукції. Цю стадію проходить Японія.

4 стадія. Конкуренція на основі багатства. Економіка залежить від накопиченого в минулому капіталу. Конк/спром. фірми на зовн. ринку залежить від іміджу, який склався протягом історично довгого терміну часу. Дані суб'єкти господарювання експортують більш вибіркову, ексклюзивну продукцію. Не створює вагомих стимулів для зростання виробництва. Рушійною силою економіки є вже досягнутий достаток, включаючи нагромаджений капітал і рівень доходів населення. Фірми поступово втрачають свої позиції на світовому ринку. Це явище отримало назву “ейфорія від достатку”. Фірми мають стабільні доходи, тому заспокоюються і зменшують інвестиції в технології і ноу-хау. Частка капіталовкладень в промисловість зменшується, з'являється необхідність злиття фірм з метою посилення позицій на ринку. Таким чином, нац. фірми втрачають свою конк/спром. на зовн. ринках, що призводить до падіння нац. виробництва в експортоорієнтованих галузях. З метою утримання позицій на внутр. ринку фірми звертаються до цінової конкуренції. Виникає ситуація, коли звужується коло галузей, які залишаються конк/спром. і можуть підтримувати свої конкурентні переваги на високому рівні. До них відносяться насамперед ті галузі, попит на продукцію яких залишається високим завдяки спрямуванню їх діяльності на потреби споживачів, що володіють великими капіталами; а також галузі, конкурентні переваги яких є результатом сукупних інвестицій протягом тривалого часу у фундаментальні науки. На цій стадії на даному етапі знаходяться США.

34.Оцінка конкурентного статусу фірми проводиться шляхом аналізу взаємодії 3-х основних факторів:

1.Відносного рівня стратегічних капіталовкладень в стратегічні зони господарювання.

2.Конкурентної стратегії.

3.Мобілізації можливостей фірми.

КСФ=(Кс-Кк)/(Ко-Кк)+(Сс/Со)+(Пс/По), де

Кс – рівень стратегічних капіталовкладень;

Кк – критичний рівень капіталовкладень;

Ко – оптимальний рівень капіталовкладень;

Сс – діюча стратегія;

Со – оптимальна стратегія;

Пс – діючі перспективи росту;

По – оптимальні перспективи росту.

Розрізняють критичний обсяг капіталовкладень на межі прибутків та збитків. Нижче цієї точки капіталовкладення не дають віддачі.

Оптимальний рівень капіталовкладень характеризує такий обсяг, при підвищенні якого віддача від капіталу починає знижуватись. Рівень стратегічних капіталовкладень – це рівень реальних капіталовкладень, які фірма планує здійснити.

Другим кроком для визначення конкурентного статусу фірми є оцінка ефективності діючої ринкової стратегії. Використовується стратегічний норматив, при якому діюча стратегія порівнюється з оптимальною стратегією.

Для компаній всіх типів принципове значення має досягнення переваг у сфері основного бізнесу, так званого стратегічного ядра фірми. Звичайно до його складу входять:

1.Виробництва, на які припадає найбільша частина обігу фірми.

2.Виробництва, з якими фірма пов'язує своє майбутнє.

3.Виробництва, що визначають імідж фірми.

Для оцінки стану стратегічного ядра фірми та розробки рекомендацій по його посиленню використовується матриця Інтерхубера.