- •Конкуренція, її сутність та ознаки. Ринок як спільнота конкуруючих компаній.
- •Системний та процесний підходи як методологічна база управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Сутність та види економічної конкуренції. Об’єкт, суб’єкт та предмет економічної конкуренції.
- •Конкурентоспроможність суб’єкта конкуренції та її основні ознаки.
- •Моделі ринкової поведінки підприємства.
- •Типи ринкових структур та властивий їм характер конкурентних відносин.
- •Класифікація об’єктів, що характеризуються такою властивістю, як конкурентоспроможність.
- •Еволюція поглядів на конкуренцію та засоби управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Конкурентний контекст та конкурентне середовище.
- •Склад та структура конкурентного середовища підприємства. Модель “п’яти сил конкуренції” м.Портера та її елементи.
- •Державне регулювання конкуренції як “шостий” чинник конкурентного середовища. Основні елементи державної політики регулювання конкуренції в Україні.
- •Закони та підзаконні акти, що регулюють конкурентні відносини в Україні.
- •Рушійні сили ринку та причини змін умов конкуренції.
- •Чинники, що впливають на силу конкурентної боротьби.
- •Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції.
- •3 Осн групи методик оцінки інтенс конкур:
- •1) Індкс Герфендаля – Гріш мана;
- •Сутність поняття “галузь”; необхідність та структура аналізу галузі.
- •Сутність поняття “конкурент”; визначення та типологія конкурентів. Інформаційне забезпечення та структура аналізу діяльності конкурентів.
- •2)Характер впливу діяльності конкурента на підприємство
- •3)Цілі аналізу конкурентів
- •4) Характер реакції
- •Методика побудови та інтерпретації конкурентної карти ринку.
- •Методика побудови та інтерпретації карти стратегічних груп.
- •Конкурентна відмінність як основа ринкового успіху підприємства.
- •Ключові чинники успіху: поняття та класифікація.
- •Сутність та співвідношення понять “ринкові чинники успіху”, “ключові компетенції”, “конкурентні переваги”.
- •Ступінь задоволення споживача як головна детермінанта успіху в конкурентній боротьбі.
- •Конкурентна перевага як втілення конкурентної відмінності підприємства.
- •Властивості конкурентних переваг. Життєвий цикл конкурентної переваги.
- •Конкурентна вада як прояв конкурентної відмінності.
- •Концепція „Ланцюгу створення вартості” та її застосування при формуванні конкурентних переваг.
- •Концепція „Стратегічних зон господарювання” та її застосування при реалізації конкурентних переваг.
- •Види та джерела формування конкурентних переваг.
- •Продуктивність, якість, гнучкість та інновації як специфічні стадії еволюції джерел формування конкурентних переваг протягом хх ст.
- •Сутність поняття “конкурентоспроможність підприємства”.
- •Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках.
- •Аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
- •Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •Базове визначення сутності поняття “управління конкурентоспроможністю підприємства”. Мета управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •Система управління конкурентоспроможністю підприємства: основні елементи та їх взаємозв’язок, організаційна побудова.
- •Етапи процесу управління конкурентоспроможністю. Підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі процесного підходу.
- •Конкурентоспроможність продукції та послуг як основа формування конкурентоспроможності підприємства.
- •Критерії конкурентоспроможності товарів. Чинники, що визначають конкурентоспроможність товару на ринку.
- •Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •Оптимізація співвідношення ціни, якості та обслуговування як основна мета управління конкурентоспроможністю товару.
- •Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
- •Структура та підсистеми управління конкурентоспроможністю продукції (послуг). Основні шляхи забезпечення конкурентоспроможності продукції.
- •Сутність поняття “конкурентна стратегія”. Співвідношення та взаємозв’язок конкурентної стратегії з іншими стратегіями організації.
- •Складові конкурентної стратегії підприємства.
- •Стратегія надбання конкурентної переваги (загальні стратегії конкуренції).
- •Стратегія забезпечення конкурентоспроможності як комплексна стратегія.
- •Стратегія конкурентної поведінки підприємства.
- •Принципи та основні етапи процесу розробки стратегії конкуренції.
- •Концепція розробки та основні елементи програми підвищення конкурентоспроможності.
- •Зовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності.
- •Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності. Реалізація програми підвищення конкурентоспроможності та моніторинг її ходу.
- •Програми підвищення продуктивності та якості як складові програм підвищення конкурентоспроможності підприємства.
- •58. Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни
- •59. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
- •60.Міжнародний досвід реалізації програм підвищення конкурентоспроможності.
- •Конкуренція, її сутність та ознаки. Ринок як спільнота конкуруючих компаній.
- •Роль конкуренції (к) в ринковій економіці.
- •2.Економічна природа конкурентної боротьби.
- •3.Основні етапи еволюції теоретичних поглядів на к.
- •7. Видова конк-я.
- •8. Предметна конк-я.
- •9. Основні функції та класифікація конкуренції (к).
- •11. Міжнар ринок і ринк ніші.
- •12. Фундаментальна ринкова ніша.(фн)
- •10. Конкурентоспроможність (к), її сутність та різновиди.
- •18 Основні принципи визначення конкурентосроможності продукції.
- •17 Ключові ха-ки конкурентоспроможності під-тва.
- •25. Порівняльна хар-ка стадій кон-ії.
- •26. Нецінова к-ія, як метод конкурентної боротьби.
- •27. Особливості цінової к-ії як методу конкурентної боротьби.
- •28. Конкурентоспроможність (к-ть) товару як складова пок-ка (хар-ки) к-ті п-ва.
- •29.Оцінка рівня та інтенсивності конкуренції на світових ринках.
- •30.Сутність факторів, що впливають на рівень та інтенсивність конкуренції на міжнародних ринках.
- •31.Стратегічні зони господарювання (сзг): суть і функції.
- •32.Залежность конкурентоспроможності фірми від стадії розвитку конкурентної боротьби.
- •33. Елементи і характеристика стадій розвитку конкуренції.
- •35.Принципи формування та підходи до реалізації стратегії конкурентоспроможності підприємства.
- •40.Поле міжнародних конкурентних стратегій.
- •36. Конкуренція на основі факторів виробництва.
- •37. Конкуренція на основі інвестицій.
- •38. Конкуренція на основі інновацій.
- •39. Конкуренція на основі багатства.
- •48. Чинники диференціації товарів (д.Т.).
- •49. Етапи форм-я страт-ї забезпечення конкур. Спром-ті п-ва.
- •50. Конкурент.Переваги як фактори формув-ня страт-ї забезпеч-я конкур-спром-ті п-ва.
- •51. Цілі та особлив-ті формув-я основн. Страт-й конкур.Боротьби.
- •52. Конкур.Сер-ще та його вплив на формув-я базов.Страт-й конкур-спром-ті п-ва.
- •53. Конкурентоспроможність фірми на світовому рівні.
- •55. Передумови та особливості формування конкур-ті ек-ки України.
- •58. Характеристика основних підходів до оцінки конкурентоспроможності національної економіки:
- •60. Основні фактори та показники конкурентоспроможності країни на світовому рівні.
- •57. Ключові зовнішні і внутрішні умови розвитку конкуретоспроможності українських підприємств (організацій).
- •58. Характеристика основних підходів до оцінки конкурентоспроможності національної економіки:
- •60. Основні фактори та показники конкурентоспроможності країни на світовому рівні.
- •57. Ключові зовнішні і внутрішні умови розвитку конкуретоспроможності українських підприємств (організацій).
59. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки знайшов своє втілення у “Основних напрямах конкурентної політики”, що формулювалися на 1999-2000 роки та на 2002-2004 роки, та затверджувалися указами Президента України. Також втіленням вітчизняного підходу є програми діяльності урядів. Проте результати залишають бажати кращого.
За кількома загальновизнаними методиками визначення конкурентоспроможності Україна протягом останніх років традиційно «пасе задніх». Відсутність ж на даний момент системного розуміння власної неконкурентоспроможності в поєднанні з відсутністю стратегії з її формування створює ризик залишитися інвестиційно непривабливою й нерозвиненою країною і надалі.
Триваюче (з вельми зрозумілих і, напевно, виправданих причин) управління економікою в ручному та часто «пожежному» режимі і перспектива хронічної виборчої кампанії (2006, 2009 роки) не сприяють виробленню передусім самим суспільством стратегії конкурентного виживання та процвітання в умовах глобальних тенденцій, які стрімко підносять розвинені країни в «піднебесну височінь». Тож може сформуватися така структура інвестиційних потоків, що закріпить традиційні, але вже «не модні» акценти на галузях «цегли-й-цементу», а також екологічно «важких» виробництвах, – замість того, аби сприяти формуванню сучасної інфраструктури економіки Знань. У результаті Україна ризикує остаточно втратити деякі з надзвичайно важливих потенційних чинників конкурентоспроможності, успадкованих від СРСР (високий рівень освіти й науки), і, врешті-решт, так і залишитися на задвірках Європи — можливо, лише як усеєвропейська житниця, склад, транзитна територія, сховище відходів, місце розташування важких виробництв тощо.
Мета Програми – перетворення України у провідну світову агропромислову державу до 2010 року. Основні завдання програми до 2010 року: збільшити ВВП у АПК в 2,5 рази, частку продукції АПК на зовнішніх ринках в 2,5 рази, прибутковість виробництва у АПК на 10-12 відсотків, зовнішні та внутрішні інвестиції в АПК в 7 разів, доходи населення зайнятого в АПК в 6 разів, поновлення засобів виробництва в 5 разів, забезпечити 85% зайнятості на селі, підняти рівень забезпечення сільського населення об'єктами соціальної інфраструктури на 50 відсотків, забезпечити ріст доходів селянських господарств у 6 разів, підвищити родючість ґрунтів на 50 відсотків, сформувати екологічний бренд України.
До основних блоків програми входять:
– земля;
– ринки АПК;
– виробництво;
– модельні інвестиційні проекти;
– фінанси та інвестиції;
– наука;
– освіта;
– екологія, безпека та стандартизація;
– заможне село;
– просування та реклама екологічного бренду України;
– інформація ;
– міжнародна інтеграція;
– бюджетне регулювання;
– законодавство.
60.Міжнародний досвід реалізації програм підвищення конкурентоспроможності.
Закордонні компанії та країни вже десятки років активно реалізують різноманітні програми, спрямовані на покращення ринкового положення конкретних підприємств і країн, розв’язання їх внутрішніх проблем та формування стійких конкурентних позицій.
Так звані нові індустріальні країни (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур тощо), застосовуючи цілеспрямований державний вплив на розподіл та використання інвестиційних ресурсів, на пропорції накопичення та споживання, на формування та розвиток факторів виробництва, і в першу чергу інтелектуального й трудового потенціалу, досягли надзвичайних успіхів у розвитку промислової та непромислової сфер, зайняли чільні місця у міжнародному поділі праці та масово реалізують свої товари у багатьох країнах світу. Провідні індустріальні держави задля утримання лідируючих позицій на світових ринках розробляють і впроваджують галузеві та регіональні програми підвищення якості продукції, продуктивності та конкурентоспроможності. Намагаються не відстати від них і наші сусіди, зокрема, найбільший і найпотужніший, – Росія.
Прикладом галузевих програм з держав близького зарубіжжя є Комплексна міжвідомча програма підвищення якості продукції оборонного комплексу Російської Федерації, представлена нижче.
Мета програми – вирішити проблему забезпечення якості продукції ОПК шляхом різкого скорочення втрат часу і засобів в процесах розробки, виробництва і експлуатації продукції ОПК.
Задачею комплексної міжвідомчої програми підвищення якості продукції ОПК є розробка і впровадження в оборонній промисловості комплексу відповідного нормативно-правового, науково-методичного, технологічного і програмно-технічного забезпечення, що дозволить різко скоротити втрати в процесах розробки, виробництва і експлуатації продукції.
Вагомість наведеної програми зумовлена тією роллю, яку відіграє Російська Федерація на світових ринках зброї, займаючи перше місце за обсягами грошових надходжень від реалізації відповідної продукції.
Іншим аспектом підвищення конкурентоспроможності нашого північного сусіда стала національна інноваційна система, створення якої почалося в 1997 році на програмній основі. Програму 1997 року розробили та профінансували Міннауки, Міноборони РФ і два державних інноваційних фонди, до яких приєдналися шляхом внесення коштів зі своїх бюджетів декілька регіональних адміністрацій. Реалізація програми дозволила вже в 1997 році створити у кількох найбільш наукоємних містах (Москва, Санкт-Петербург, Новосибірськ, Казань, Єкатеринбург тощо) перші інноваційно-технологічні центри загальною площею 14482 м2. У них розташувалися 104 малі наукові фірми, що забезпечили 1557 робочих місць. Річний оборот цих фірм склав 116,804 млн. руб., а сума податків, перерахованих у місцеві та федеральний бюджети (12,846 млн. руб.), досягла майже третини усіх вкладених коштів. На 1998-2000 роки ця програма охопила вже 14 міністерств і відомств і передбачала створення ще 20-25 базових інноваційно-технологічних центрів, у яких розташуються 500-600 малих технологічних фірм, а також забезпечення не менше 10 тис. нових робочих місць у сфері інноваційного підприємництва та біля 25 тис. додаткових робочих місць на виробництві. Паралельно з інноваційно-технологічними центрами розвивалася система підготовки спеціалістів з комерціалізації технологій та керуючих для малих інноваційних фірм [145].
Таким чином, як промислово розвинені країни, так і держави, що розвиваються, активно шукають та використовують різноманітні засоби підвищення конкурентоспроможності на макро-, мезо- та мікрорівнях, спрямовуючи власні підприємства та галузі до формування нових конкурентних переваг і захоплення ринкових просторів.