9. Класифікація об’єктів, що характеризуються такою властивістю, як конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається конкурентними перевагами: якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, цінами, встановлюваними продавцями товарів; перевагами в гарантійному і післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва і можливості вигідного продажу.

Разом з тим, конкурентоспроможність товару - це не уміле маневрування в ринковому просторі і в часі, а головне, - максимальне врахування вимог і можливостей конкретних груп покупців. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком ефективнішого управління процесом розробки, реалізації і експлуатації пропонованої продукції.

Конкурентоспроможність галузі визначається наявністю у неї технічних, економічних і організаційних умов для створення, виробництва і збуту (з витратами не вище за інтернаціональні) продукції високої якості, що задовольняє вимогам конкретних груп споживачів Конкурентоспроможність економіки - дуже складне, багатоаспектне поняття, що не має загальновизнаного універсального визначення. Як привило, трактується як концентрований вираз економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових і інших можливостей, що реалізовуються в товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними зарубіжним товарам і послугам як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

10. Еволюція поглядів на конкуренцію та засоби управління конкурентоспроможністю підприємства.

Перші найбільш цілісні теоретичні погляди про рухомі сили К. зявились тільки в сер.18 ст. у класичній політекономії. Вона розглядала К. як явище, що пронизує усі сфери ек-ки і обмеж-ся тільки субєктивними причинами. Осн.увага приділялася ціновій К. А.Сміт вперше довів, що К. урівнює норми прибутку, приводить до оптимального розподілу праці і кап-лу, на основі теорії конкурентної ціни зформулював поняття К. як суперництва, що підвищує ціни при скороченні пропозиції і зменшує ціни при надлишку пропозиції; визначив осн.умови ефективної К, розробив ел-ти моделі досконалої К. Рікардо побудував найбільш «безукоризненую» теор.модель досконалої К. Дж.Мілль зробив суттєвий внесок: розробив рівняння м\н попиту, виділені неконкуруючі групи на ринку, дана клас-ція цінової еласт-ті попиту. Істотні рез-ти, що доп-ть модель досконалої К., але з позиції з-ну вартості, запропонував у «Капіталі» К.Маркс. Неокласична школа (19 ст.) ще більш повно і точно представила вплив досконалої К. на цінову систему. Так А.Маршалл розробив мех-зм автоматичного встановлення рівноваги на ринку за доп.досконалої К. і дії з-нів граничної корисності і граничної продуктивності. Він вперше критикував умовності моделі чистої К.

Кінець 19-поч.20 ст – період, коли змінилося багато поглядів на К. і її роль в ек-ці.Критики моделі досконалої К. вказували на ел-ти монополії, що пронизували ек-ку і не знаходили відображення в існуючій концепції, яка зневажала на динаміку конкур-ної дія-ті, ігнорувала важливість часового фактору і обходилася поверхневою мотивацією активності конкурентів. Тобто мала багато недоліків.

В цілому весь кінець XIX - початок XX ст. є періодом, що змінив багато сталих поглядів на конкуренцію і її роль в економіці. Незадоволеність існуючою моделлю досконалої конкуренції головним чином була викликана надмірною увагою лише одному виду конкуренції - ціновій і неможливістю розкрити за її допомогою суть конкурентної діяльності. Критики моделі досконалої конкуренції (І. Шумпетер, Ф. А. Хайек) вказували на елементи монополії, що пронизали економіку і що не знаходять відображення в існуючій концепції. Головне ж, що викликало заперечення, - економічна концепція досконалої конкуренції була не в змозі відбити глибинне коріння конкуренції, нехтувала динамікою конкурентної діяльності, ігнорувала важливість тимчасового чинника і обходилася поверхневою мотивацією активності конкурентів.

У цілому, до середини XX в. сформувалися загальні уявлення про суть конкуренції і її основних рушійних силах, що виразилися в постулюванні чотирьох класичних моделей: досконалої (чистої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції та чистої монополії. Дані моделі і сьогодні є відправним пунктом у дослідженні конкуренції і конкурентних переваг. Сучасні наукові школи, що досліджують маркетинг і конкуренцію, використовували багатий теоретичний і практичний досвід при вивченні і подальшому розвитку методології конкуренції. Класична ШК. ( Сміт, Д. Рікардо , 18) Принцип доск конкур.- принц абс в-т, - теорія порівн. В-т.

Неоклас ШК.: (19,) – адекв модел мон та оліг К та ЧМ; - А Маршал – рівноага ринку, дії гран корисності та гран прод; - Мон К. – П.Спаффі «Закони отрим дох в умовах К».

ХХст – Наук ШК. США ( М. Портер, А Чандлер): пробл визн Кс тов, комп, галузі. – ШК. Наук центрів Японії (не цін конк); - Європ ШК. Досл-ня К (глобальна К)