Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
konkurentosprom.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
738.82 Кб
Скачать
  1. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності як комплексна стратегія.

Стратегія забезпечення конкурентоспроможності підприємства – це комплексна стратегія підприємства, яка включає довгострокові програми дій по всіх функціональних напрямах його діяльності, спрямовані на формування належного рівня конкурентного потенціалу та конкурентоспроможності.

Складовими є:

  • товарно–ринкова стратегія, яка включає в себе рішення по таких аспектах, як номенклатура й асортимент продукції та ступінь їхнього оновлення, масштаби виробництва, якість продукції, реклама, обслуговування споживача, ціноутворення;

  • ресурсно–ринкова стратегія, яка включає в себе рішення по таких аспектах, як обсяг ресурсних запасів і частота їх поповнення, якість ресурсів, поведінка на ринку ресурсів;

  • технологічна стратегія, яка включає в себе рішення по таких аспектах, як характер технології, ступінь стабільності технології, НДДКР та оновлення технології, технологічні розриви;

  • інтеграційна стратегія, яка включає в себе рішення по таких аспектах, як вертикальна інтеграція, горизонтальна інтеграція, діагональна інтеграція;

  • інвестиційно-фінансова стратегія, яка включає в себе рішення по таких аспектах, як залучення зовнішніх фінансових ресурсів, повернення залучених коштів, інвестування власних коштів;

  • соціальна стратегія, яка включає в себе рішення по таких аспектах, як чисельність робітників, взаємозамінність робітників, диференціація робітників, ступінь патерналізму, соціальний тип колективу;

  • управлінська стратегія, яка включає в себе рішення по таких аспектах, як тип управління, організаційна структура, управлінські комунікації тощо.

  1. Стратегія конкурентної поведінки підприємства.

Стратегія конкурентної поведінки займає не маловажне значення в системі конкурентних стратегій, до якої загалом входять стратегія формування конкурентних переваг, стратегія забезпечення конкурентоспроможності ринку та стратегія конкурентної поведінки.

В свою чергу, стратегії конкурентної поведінки поділяються:

  • наступальні стратегії.

  • оборонні стратегії.

  • коопераційні стратегії.

Наступальні стратегії – це стратегії для компаній, які займають друге або третє місце після лідера. Вдала наступальна компанія може вивести фірму на позицію лідера

Виділяють шість основних типів наступальної стратегії:

- дії, спрямовані на те, щоб протистояти сильним сторонам конкурента або перевершити їх;

- дії, спрямовані на використання слабостей конкурента;

- одночасний наступ на декількох фронтах;

- захоплення незайнятих просторів;

- партизанська війна;

- упереджуючі удари

Головними принципами наступу є:

- головне, що необхідно брати до уваги: це сила позиції лідера. Необхідно стежити за лідером, за його продукцією, цінами, торгівельним персоналом.

- знайти слабке місце в силі лідера та атакувати його.

- атаку слід проводити на якомога вузькому фронті. Краще це робити з одним продуктом, адже „повний асортимент” – це розкіш, яку може дозволити собі лише лідер.

Мета оборонної стратегії полягає у зниженні ризику бути атакованим, можливості перенести атаку з найменшими втратами, а якщо це й відбудеться, то у здійсненні тиску на тих, хто кидає виклик, щоб переорієнтувати їх на боротьбу з іншими конкурентами. Відомо декілька шляхів, які дозволяють захистити конкурентну перевагу. Серед них:

1)намагання завадити конкурентам розпочати наступальні дії;

2)доведення до відома конкурентів, що їхні дії не залишаться без відповіді і підприємство готове до атаки;

3) спроба знизити прибуток, який приваблює та підштовхує їх до наступальних дій.

Принципи: 1)оборонна стратегія тільки для ринкового лідера. Мова йде про справжнього лідера. 2) це мужність атакувати самого себе. 3)сильні кроки конкурентів завжди треба блокувати.

Поширеною формою кооперації конкурентів виступають стратегічні альянси - довгострокові угоди між фірмами, які виходять за межі звичайних ділових відносин, але не призводять до злиття компаній.

Основними цілями вступу підприємств до альянсів виступають:

- досягнення економії на масштабах виробництва та/або маркетингу; -скорочення часу і витрат на впровадження продукції; - доступ до місцевих ринків і необхідних технологій; -розподіл ризику.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]