Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-47_82-132_139-210_33__33.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
468.69 Кб
Скачать

130. Стратегії утримання конкурентних переваг за м. Портером

Згідно з теорією М. Портера, стратегії утримання конкурент­них переваг, виходячи зі стратегічної мети та виду конкурентної переваги, розподіляють на три типи:

1. Стратегія «ціна-кількість»

Мета: Зменшення питомих витрат, збільшення обсягів продажу, зменшення цін.

Особливості: Висока продуктивність праці, використання ефекту досвіду, контролю за ви тратами, достатніх обсягів інвестицій, додаткових виробничих потужностей, ро­зумної цінової політики.

Ризики: Можливість технологічних змін, що знецінюють технологію та попередній досвід товаровиробника; копіювання досвіду та технологій конкурентами; недостатня кількість виробничих потужностей і фінансових ресурсів, мала місткість ринку, падіння іміджу товарів.

2. Стратегія диференціації

Мета: Надання товару відмінних від інших характеристик чи властивостей.

Особливості: Потребує проведення обширних маркетингових досліджень, використання новітніх технологій, «ноу-хау», достатніх інвестицій.

Ризики: Високі витрати й ціни на товари, негативний вплив товарів-імітаторів, швидке старіння товарів новинок, несуттєвість відмінностей.

3. Стратегія спеціалізації

Мета: Концентрація уваги на конкретних сегментах ринку.

Особливості: Вимагає постійних дослі­джень ринку і сегментів, постійної модифікації виробництва.

Ризики: Високі ціни, недостатня місткість сегмента, диференціація вимог і споживачів.

131. Стратегії конкурентної боротьби за ф. Котлером

За класифікацією Ф. Котлера, стратегії конкурентної боро­тьби розподіляють на такі чотири види.

Стратегія лідера (підприємства, що посідають домінантну позицію на ринку). В основі цієї стратеги — захист своїх позицій.

Альтернативами стратегії лідера є:

• розвиток первинного попиту: використання маркетингових заходів для збільшення обсягів продажу наявного товару на тра­диційних ринках;

• позиційна оборона: захист частини ринку своїх товарів;

• флангова оборона: ліквідація слабких місць у своїх товарах; удосконалення їх;

• запобіжна оборона: постійне підтримання високого рівня конкурентоспроможності своїх товарів;

контратаки (цінові війни);

• мобільний захист (диверсифікація своєї діяльності);

• демаркетинг (раціоналізація ринку: відмова від товарів чи сегментів, де захисні дії не приводять до успіху і концентрація зусиль на ключових напрямах).

Стратегія претендента на лідерство (підприємства, що посідають другі чи треті позиції на ринку і намагаються вийти в ліде­ри). В основі цієї стратегії — атака на позиції лідерів.

Альтернативи стратегії претендентів на лідерство такі:

• флангова атака: концентрація зусиль, спрямованих на слабкі позиції лідера;

• фронтальна атака: концентрований удар по найміцніших по­зиціях лідера;

• оточення: наступ на лідера за всіма можливими напрямами;

• обхідний маневр: наступ на ресурсну базу лідера ринку;

партизанська війна: невеликі атаки на всі позиції лідера.

Стратегія того, хто йде за лідером: співпраця з лідером, ко­піювання його поведінки.

Стратегія спеціаліста: концентрація на нішах ринку, неціка­вих для великих підприємств.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]