100. Грошова пропозиція. Графік грошової пропозиції.
Загальна модель пропозиції грошей враховує роль центрального банку, комерційних банків і можливий відтік частини грошових коштів з банківських депозитів у готівку.
Модель пропозиції грошей враховує вплив також 3-х змінних як:
* грошова база (В)
* коефіцієнт депонування грошей (cr)
* норма фактичного резервування депозитів (rr)
- Грошова база (резервні гроші) складаються з готівкових грошей, які є в обігу поза банками та банківських резервів. B=C+TR, де TR – загальні резерви банку.
- Коефіцієнт депонування грошей характеризує структуру зберігання населенням коштів у вигляді їхнього розподілу між готівковими грошима і коштами на поточних (чекових) депозитах. cr=C/Д.
- Норма фактичного резервування депозитів визначається відношенням загальних резервів комерційних банків до депозитів. rr=TR/Д=(R+E)/Д.
Здійснивши певні підстановки у формули можна визначити з урахуванням названих показників
1. пропозицію грошей: MS=cr·Д+Д=Д(cr+1).
2. грошову базу: B=cr·Д+rr·Д=Д(cr+rr).
Звідки Д=B/(cr+rr)MS=B·((cr+1)/(cr+rr)).
Грошовий мультиплікатор =(cr+1)/(cr+rr).
Графічна модель грошової пропозиції – це вертикальна лінія, адже грошова пропозиція не залежить від % ставки і може змінюватись Нацбанком згідно з цілями монетарної політики.
Рис. 3.4. Рівновага грошового ринку
Переміщення вздовж кривої попиту на гроші показує зміни норми відсотка і вплив цих змін на величину загального попиту на гроші. Зсув кривої загального попиту на гроші виражає зміни у величині трансакційного попиту на гроші в результаті зменшення/ збільшення реального доходу (при цьому слід також зазначити, що зміна рівня цін не змінює попит на реальні грошові залишки).
Як і на ринку продуктів або ресурсів, перетин кривих попиту та пропозиції визначає ціну рівноваги. У даному випадку „ціною" виступає рівноважна ставка відсотка, тобто ціна, яка виплачується за користування грошима. Крива з від'ємним нахилом Dм - це крива попиту на гроші, який обернено пропорційно пов'язаний із відсотковою ставкою. Вертикальна крива SМ - це графік пропозиції грошей, що безпосередньо залежить не від рівня відсоткової ставки, а визначається політикою центрального банку, який, в свою чергу, вживає всіх необхідних заходів для підтримки незмінного стану грошової маси (в нашому прикладі 10 млрд. грн.), незалежно від варіацій норми відсотка. Точка Е - це рівноважний стан грошового ринку, аr*- відповідно рівноважна відсоткова ставка. Зміни рівноваги на грошовому ринку можливі внаслідок змін у пропозиції грошей та попиті на гроші.
101. Обмеження ринку та головні економічні функції держави.
Ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробництва.Як суб'єкт макроекономічного регулювання він має певні обмеження, які можна об'єднати в чотири напрямки.
Перший - ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти такому явищу, як економічна нестабільність, яка проявляється через затяжний спад виробництва, надмірне безробіття, високий рівень інфляції тощо.
Другий - ринок здатний реагувати лише на індивідуальні потреби людей,які фінансуються окремими суб'єктами згідно з їхньою індивідуальною платоспроможністю. Тому ринок не має механізмів, які здатнізабезпечувати людей суспільними благами, тобто товарами та послугами колективного споживання, потреба в яких не залежить від індивідуальної платоспроможності.
Третій - сучасний ринок не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові відносини великий вплив можуть справляти монопольні утворення. Впливаючи на обсяги виробництва і ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції і створюють умови для такого розподілу ресурсів, яке враховує не суспільні, а власні інтереси.
Четвертий - взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побічні наслідки, так звані зовнішні ефекти, які не враховуються в процесі ринкових відносин. До них належать надмірна нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя населення, відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо.
До головних її функцій можна віднести такі:
1. Розробка політики соціально-економічного розвитку країни, за допомогою якої визначаються головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки. Це означає, що держава розробляє стратегію соціально-економічного розвитку: визначає ресурси та передбачає певні заходи, які необхідні для її реалізації; прогнозує економічні, соціальні та міжнародні наслідки від її впровадження в життя.
2. Формування правових засад функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між окремими суб'єктами ринку, тобто встановлює «правила гри» на ринку.
3. Захист конкуренції як головного «мотора» ринкового механізму. З цією метою держава здійснює антимонопольну політику.
4. Перерозподіл доходів та ресурсів. Необхідність в перерозподілі доходів обумовлюється природою ринку згідно з якою первинні доходи окремих домогосподарств жорстко пов'язані з результатами їхньої індивідуальної трудової діяльності.
5. Стабілізація економіки. Як уже зазначалося, ринок не завжди може самостійно протистояти економічній нестабільності. Тому виникає необхідність державного впливу на економічний цикл. В основі стабілізаційної функції держави лежить та обставина, що витрати приватного сектора економіки можуть бути недостатніми для досягнення повної зайнятості або надмірними.