10.Освіта в епоху еллінізму.

Період з 4ст до н.е(з часу походів Македонського)до 1ст н е у грецькій історії наз.епохою еллінізму. У цей фецька культура широко поширилася на величезні території, завойовані Македонським. Афінська філософія, література і мистецтво поєднувалася з матем., астрономією та початками природознавства, що з давна розвивалися у древньому сході. Центром цієї к-ри стало мвсто Александрія. Тут була створена найбагатша бібліотека стародавнього світу, яка мала до 700тис рукописних книг. У місті існували музеї, обсерваторії, ботанічний сад, звіринець. С-ма шкіл в епоху еллінізму нагадувала афінську. Але шкільна справа усуспільнюється,школи із приватних поступово перетворюються у державні. Порушується гармонія розумової освіти і фізичного виховання. Фіз..виховання зазнало занепаду. В освіті поступово вирізняється коло навч.дисциплін котрі стають основою її змісту:граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика,вони пізніше будуть оформлені у сім вільних мистецтв які стануть основою змісту підвищеної середньої освіти для всього європейського середньовіччя.

11. Школа та педагогіка в Стародавньому Римі.

Римське виховання на всіх етапах переслідує, перш за все, практичні цілі. Діти з простих сімей отримували практичну трудову підготовку, а дітей привілейованих громадян готували до активної державної діяльності Першочерговою справою було вироблення у представників всіх верств населення такої якості як відданість батьківщині, державі. Для дітей плебеїв були доступні початкові школи. У Римі школи набувають значного поширення у другій половині республіканської епохи (II-1 ст, до н. є.). Всі вони бум спочатку приватними та платними і тільки в епоху імперії поступово перетворшись на державніЕлементарні (початкові) школи обслуговували вільнонароджене з середнім достатком населення (плебеїв). Тут і навчали читати писати і рахувати. У цій школі допускалися і дівчатка. "Заможні римляни надавали перевагу домашньому початковому навчанню своїх дітей. Риторичні школи, які були вищим ступенем шкільної римської освіти. Вони готували і юнаків із найбільш заможних сімей до майбутньої державної діяльності. Тут за досить високу плату оволодівали ораторським мистецтвом, вивчали у великому об'ємі філософію, риторику, правознавство, давалися деякі відомості і математики, астрономії, музики Навчально-виховна робота набуває поступово релігійного характеру. Оскільки християнська церква не підтримувала освітньо-виховних ідеалів античності, то до кінця епохи древнього світу (ІУ-У ст.) значно знизився той рівень освіченості, який було досягнуто у стародавніх Греції і Римі.

12. Педагогічні погляди Марка Фабія Квінтіліана.

Квінтіліан – видатний Римський педагог. На протязі 20-и років утримував відкриту ним риторичну школу, яка стала першою держ.школою у римі. Квінтіліан – основоположник пед..літератури. він написав перший в історії трактат з педагогіки, який наз про виховання оратора. Тут вперше дається закінчена с-ма пед.з дебільшого дидактичних вказівок. Настанови Квінтіліана мають загалнопедагогічний х-р, хоч він і говорить про підготовку майбутнього оратора. Кінцеву мету виховання Квінтіліан вбачає в підготовці високоосвіченого оратора, кожна вільна людина повинна вести активне громадське життя, а це можлива тільки за умови володіння ораторським мистецтвом. За його вченням б-яка повноправна людина наділена від природи певними дарування. Тупих дітей немає, мова може йти лише про кращі чи гірші дарування. Тому за умови щасливого поєднання природніх дарувань і виховання майже кожен може стати оратором. При цьому визначальну роль педагог надає вихованню. Квінтіліан був прихильником шкільного виховання дітей, він робить ряд цінних вказівок і щодо сімейного виховання. Особливо наголошував, щоб батьки і всі особи, які оточують дитину, були високоморальними, розмовляли з нею чистою, класичною, без місцевих діалектів мовою. Адже майбутньому оратору необхідно гарно розмовляти. Він висуває ряд важливих дидактичних вимог. Насамперед це такі як одночасне вивчення кількох навчальних предметів при певному їх чергуванню між собою, поєднання заучування і осмислення матеріалу, врахування індивідуальних можливостей учнів, необхідність радісного навчання. Квінті ліан вперше в історії педагогіки формує ряд вимог до вчителя. Найважливіші з них такі-вчитель повинен любити дітей, бути для них хорошим прикладом в усьому, розмовляти чистою і грамотною мовою, бути освіченим.