13.Обереги дитинства і материнства.

Сімейне життя українців традиційно супроводжувалося різноманітними обрядами і ритуалами які відзначали певні етапи життя людини:утворення сім”ї,народження дитини,сімейні ювілеї,смерть.обрядові дії пов”язані з народженням дитини торкалися делікатних справ-чекання родів та появи нового члена сім”ї,тому вони були насичені обереговими діями та повір”ями.породіллю насамперед оберігали від усіляких несподіванок та неприємностей.жінки старалися приховати вагітність від злих очей.нерідко жінка підперезувалась широким вовоняним поясом який слугував за оберіг.а гуцулки надягали чоловічі штани щоб відволікати увагу злих сил.зважаючи на драматичність події роди найбільшою мірою обставлялися обереговими і магічними обрядами.під час родів відкривали двері,вікна,розв”язували всі вузли щоб дитина легше вийшла на світ.коли дитина народж.пуповину і послід закопували в землю але іноді шматочки висушеної пуповини або сорочки в якій народ.дитина викор.як оберіг або вірний засіб від безплідності.великого значення надавали першій купелі,не лише з гігієнічних міркувань а й з оберегових.використовували освячені трави та квіти,дівчаткам мед або молоко(щоб гарною була),а хлопчикам дуб або сокиру,щоб сильним.безліч найнезвичніших предметів використовували як обереги які клали в колиску у повивальник-шматочок вугілля,декілька зерен,сіль,підсолений хліб,ножиці або ніж.

14.Родинні традиції,свята,обряди та участь у них дітей.

Рід наш багатий на традиції,свята й обряди,прекрасний духовністю,оскільки з найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання,збагачуючи їх,і бережливо передавали той келих мудрості і здоров”я нації з покоління до покоління. У дитинстві і підлітковому віці діти сприймають багато народних традицій ще не усвідомлено,що сприяє легкості і безпосередності їх засвоєння.в цьому й полягає особлива роль народних традицій,за допомогою яких значною мірою формується особистість людини.будь-яке свято не існувало саме по собі,воно обростало багатьма допоміжними дійствами.для прикладу візьмемо різдвяно-новорічну святковість,з нею безпосередньо ув”зуються колядки й щедрівки,засівання збіжжям осель,обряди з кутею.сім”я якк відомо є природною основою суспільства,в умовах родинного побуту,праці,дозвілля формуються ціннісні орієнтації та соц.настанови молодого покоління.

15.Обряди повязані з народженням дитини.

Відповідно до циклічності процесу життєдіяльності людей склалися окремі типи свят та обрядів. Основних з них два: сімейні й календарні. Сімейна обрядовість становить систему свят, обрядів та ритуалів, якими відзначаються всі найважливіші життєві події людини від її народження до смерті. Найбільш рельєфно зазначена закономірність виявляється в основних обрядах сімейного циклу: родильних, весільних та поховально-поминальних. Родильні обряди, що супроводжують народження дитини та її прилучення до свого роду,. Це проявляється через послідовний ряд взаємопов'язаних обрядів: народин, очищення, ім'янаречення, обрання 'кумів, провідок, зливок, хрестин, похрестин, пострижин. Родильна обрядовість належить до числа особливо делікатних сфер, і тому вона найбільш ретельно обставлялася магічними діями та обереговими знаками. Особливо це стосувалося першого етапу народин, коли місце пологів зберігалось у таємниці, а коло дійових осіб обмежувалося до трьох: породіллі, баби-повитухи та чоловіка породіллі. Традиційним місцем пологів була комора чи лазня, або й поле:. Про пологи намагалися не говорити нікому, навіть повитуху запрошували в останній момент. Повивальна бабка (завжди обиралася з числа найповажніших жінок села і була, як вважали, пов'язана з магічними силами. У процесі народин постійно вдавалися до магічних дій. Коли пологи були важкими, повитуха наказувала відчинити всі замки, повідкривати двері, вікна, скрині Приймаючи роди, баба намагалася прищепити дитині необхідні риси характеру: хлопцеві, «аби господарем був», пуповину відсікали на сокирі, а дівчинці, «щоб доброю пряхою була», — на гребені. Коли утаємничені процедури завершувалися, давали певний знак: або вивішували на високій жердині сорочку породіллі Для сусідів та родичів це слугувало сигналом, що можна провідати пoрoділлю, — такі провідування називалися обвідками (одвєдками). Одвідки іноді поєднували з обрядовою купеллю, якій надавали великого значення, — адже вона мала і гігієнічні, і оберегові функції, пов'язані з водою. Аби дитина росла здоровою, використовували освячені трави та квіти Найважливішим моментом родильної обрядовості був звичай прилучення новонародженого до громади, який нерідко поєднував декілька обрядових дій: ім'янаречення, хрестини та обмивання (зливання), хоча ці обряди могли виконуватися і окремо. Звичай ім'янаречення пов'язувався з переконанням, що гарно обране ім'я має сприяти щастю та добробуту немовляти Головними дійовими особами у ньому виступали кум і кума, котрі сприймалися не просто як хрещені батьки, а як представники громади, посередники між громадою та батьками дитини. Аби зняти з породіллі та повитухи «нечистоту», влаштовували очищення (зливки), що мали обов'язково відбутися у перші дев'ять днів. Цикл родильної обрядовості завершувався обрядом похрестин (очередин, продирин) — прийомом гостей на честь дитини У сімейній обрядовості українців було прийнято відзначати пострижини — річницю від дня народження дитини. На цей ювілей запрошували повитуху та хрещених батьків Дівочий різновид пострижин — обряд заплітання — урочисте плетення навхрест перших кісок. Для цього обряду батьки запрошували хрещену мати, якій дарували калача та хустку.