5. Виховання в стародавній греції.

Особливості стародавньої виховної с-ми. Економічний і культурний розквіт держав стародавньої греції датується 4-6ст до н.е. добре відомі дві виховні с-ми тогочасної греції:спартанська(спарта головне місто луканії),афінська(афіни головне місто атики).спільні риси афінської і спартанської виховних с-м:1.призначалися тільки для заможного повноправного населення.2.зневажливе ставлення до фізичної праці і до людей праці.особливості спартанської виховної с-ми.виховання у спарті мало яскраво виражений військово-візичний характер. Його головним завданням виступала підготовка мужнього, фізично-рознутого, здорового, загартованого і витривалого воїна- захисника земельної аристократії. Виховання було державним і строго нею контрольованим. Контроль держави над вихованням починався з перших днів життя дитини:новонароджених оглядали у спеціальному місці, що називалося лесха. Тільки здорові діти поверталися батьками. Все вих..спрямовувалося на вироблення без заперечної слухняності, розвиток витривалості і засвоєння науки перемагати. На першому місці стояли фіз.. вих..і військові вправи, багато уваги приділялось бігу, боротьбі, метаню диска ісписа. До ць ого приєднувалися музика, спів і релігійно обрядові танці. Мистецтво читати і писати офіційно не входило до змісту навчання. Одним із найбільш важливих напрямків роз.вих.в агелах вважалось уміння юнаків коротко й влучно відповідати на поставлені запитання.

6. Педагогічні погляди Сократа.

Сократ (469-399рр. до н. є.). Народився у сім'ї скульптора поблизу Афін. Більшу частину життя присвятив філософській творчості та педагогічній діяльності Стояв на філософських позиціях про неможливість для людського розуму пізнання світу та речей. На. його думку, людина може пізнати тільки саму себе ("Пізнай самого себе"). Вважав себе спеціалістом, передусім, у питаннях етики. З етичних міркувань виводив .мету виховання, яка полягає в особистому моральному самовдосконаленні, звільненні інтелекту від усіх негативних зовнішніх впливів. Нічого невідомо про Його твори. Сократ користувався виключно усним методом викладу свого вчення Він збирав велику аудиторію на афінських вулицях чи площах і проводив бесіди з бажаючими йото слухати. Учительську місію мислитель вважав важливішою за обов'язки батьків Головне завдання вчителя - викликати до існування кращі потаємні душевні сили вихованця. Виклик цих сил Сократ вважав "другим народженням", а вчительську діяльність називав "повивальним мистецтвом" Головні педагогічні принципи Сократа: віднови нід примусу насилля, визнання найбільш дійовим виховним засобом переконання. Він запропонував свою схему учительської діяльності -сократичниіі метод (евристичну бесіду/ Для сократової бесіди характерні дві специфічні риси: -"сократова індукція" - система навідних запитань, відповідаючи на котрі співбесідник поступово сам переконується у неправильності раніше висловлених ним суджень („я знаю, що я нічого не знаю").-"сократова іронія - жартівливо спотворена позиція вчителя, яка підкреслює його удаване незнання обговорюваного питання на "противагу хваленій самовпевненості учня.

7. Пед.с-ма Платона.

Платон (427-347pp. До н.е.). Учень Сократа. Займався педагогічною діяльністю в Афінах, де при гімназії Академік заснував філософську школу. Своє і філософське вчення і педагогічні погляди виклав у творах "Держава, "Закони*. Висунув і обгрунтував вчення про світ ідей. На його думку ідеї- це більш досконалі форми буття, де перебуває людська душа з народження. Світ речей є лише тінню світу ідей. Пізнання -це пригадування душею того, що вона знала у час свого існування поза тілом людини Тому мста життя мудрої людині повинна полягати, на думку Платона у розвитку здатності до воскресіння в її душі вроджених ідей (здатності безпосередньо споглядати ідеї). У своїх творах змалював проект ідеальноі держави. Всі вільні громадяни у його державі поділені на три групи: філософи -правителі; воїни - захисники держави, група ремісників і землеробів, працею яких утримувалися дві попередні групи Платон першим у світі обгрунтував систему освіти виховання підростаючого покоління. Використав при цьому кращі, на його думку, моменти афінського і спартанського виховання: з першого взяв ідею гармонійного розвитку та систему шкіл, а з другого - досвід фізичного вихованих. Мета виховання за Платоном - формування „ тіла і душі найпрекраснішими". "Відстоює державне, суспільне виховання дітей. У зв'язку з цим Платон першим в історії прийшов до думки про необхідність запровадження державою дитячих дошкільних закладів. Платон вкрай негативно ставився до фізичної праці. Навчання на його думку, не повинно носити трудового характеру. Особливо важливу роль у виконанні відводить для дітей "Ні одну науку вільна людина не повинна вивчати як раб. тому насильно не викладай дітям науки, а через гру".