10. Народна дидактика

Народна дидактика- це вчення народу про передачу народних знань наступним поколінням. Нар.дид.входить до складу нар.пед.відображає здобутки у галузі освіти і навчання,які виражались у поглядах народу, на принципі змісту, і методу і прийому, засоби навчання, а також способи розвитку пізнавальних шкіл і здібностей дітей. Головною метою нар.дидактики є розумова освіта, формування світогляду, забезпечення загал.розвитку молоді і підготовка молодого покоління до життя і праці. Змістом розумової освіти народна дидактика вважає той обсяг знань умінь, і навичок якими повинна оволодіти людина у процесі навчання щоб бути підготовленою до життя у с-стві і трудовій діяльності. Зміст розумової освіти мала динаміка життя, розвиток виробництва і пов’язані з ним досягнення у пізнавально навколишньому світі, а також здобутки в галузі матеріальної і духовної к-ри.(знання робить життя красним. Пташка красна своїм пірям, а людина своїми знаннями).

11.Народ про родину, сімю, родинне вих.

Під народним родинним вихованням розуміємо емпіричні знання й масову традиційну практику підготовки молоді до життя, створення сім'ї і виховання дітей; залучення до засвоєння матеріальних і духовних цінностей народу, широкого людського досвіду; формування людини, яка була б наділена високими моральними, фізичними і розумовими якостями, бажала й уміла працювати; розвиток та вдосконалення задатків, здібностей і навичок дитини. Українська етнопедасогіка охоплює такі провідні, органічно з'єднані між собою напрями виховання: моральне, трудове, розумове, естетичне і фізичне. Кожний з них є невід'ємним складником системи родинного виховання, яка визріла серед людей праці і спрямована на формування особистості. В основу ії народна педагогіка поклала розумове та моральне виховання, проголосивши розум і мораль основною окрасою людини: "Розум — найбільше багатство", "Мораль чиста — краще всякого намиста".Мораль — це система поглядів І уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей, одна з форм суспільної свідомості. Мораль українського народу, що лягла в основу його стнопедагогічного ідеалу, послідовно й безкомпромісно відстоює доброчинну поведінку дитини, гуманність поглядів, благородність думок, чистоту помислів, кришталеву чесність і правдивість, справедливість, духовну щедрість. Практика народного виховання передбачає формування в кожної людини моральних оцінок з позицій добра і справедливості, що випливає з народного поняття моралі: моральний той, хто цнотливий, шляхетний, доброчесний, праведний Сюди належать і такі поняття, як людська гідність, честь, людяність, колективізм. Усі вони конкретизовані в моральному кодексі народу, основні принципи якого яскраво представлені у фольклорі, зокрема в наредиих прислів'ях і приказках В основу моральності народна педагогіка кладе любов до рідного краю, ставлення людини до праці, до людей і до себе особисто.

12. Народна вікова періодизація дитинства.

Укр..етнопедагогіка та християнське вчення завжди наголошували на важливі ролі родини, щасливої сімї в житті кожної людини, заповіді народної педагогіки вимагали шанувати старших, піклуватися про молодших. На батьків покладалися обов’язки ростити та виховувати своїх дітей. У народній виховній практиці розрізняють такі вікові періоди розвитку:1.новонародженний(від появи до 10днів).2.немовля грудний вік від10днів до року. 3.дитинство від 1 до 11 років.4.отродство-підлітковий вік від 11-12до15-16років.5.юність від 16до21року.6.дорослий вік від 21до40років.7.зрілий вік від 40до55років.8.старечий вік від 55до 60років. Від народження і до юності людина виховується у сімї, а потім як правило стає на самостійний шлях. Ретельного догляду потребує новонароджена дитина. Вона обмежена в рухах і абсолютно безпорадна, її треба тримати в теплі, чистоті, часто купати і годувати. Не менш складним є плекання грудної дитини. Треба забезпечити її нормальне харчування, запобігти різним захворюванням не допускаючи перегрівання чи простуди, гартуючи організм, тримаючи тіло в чистоті. Немовля вчать тримати голівку, сидіти, його підтримують при перших спробах стояти і ходити. З віком дитини зміст виховання стає більш розгалуженим (малі діти нем дають спати а великі дихати,мала дитина не виспишся, більша дитина не наїсишся, велика дитина не уберешся). Допитливість дітей зростає, тому у віці 3-5років їх часто наз.чомучками. дорослі повинні уважно ставитися до цих запитань, розвивати дитячу допитливість. Вік дитинства до юності є надзвичайно складним і суперечливим(у підлітка розум і серце часто не в ладу). Народна виховна практика здебільшого вміло долає ці труднощі, дбаючи про поступове вироблення у підлітків готовності виконувати вимоги, які ставляться до поведінки дорослих. Найчастіше це відбувається за активної участі підлітків у різних видах спільної трудової діяльності членів родини, коли вони орієнтуються на дорослих батьків,старших братів чи сестер як на взірець для наслідування.