1.Виховання,школа і зародження пед.думки...Представники біалогізаторської теорії (Г.Спенсер, Ш.Летурно)вважають, що виховання успадковане людьми з тваринного світу. З позицій психологічної теорії (П-Монро) в основі виховання лежить несвідоме інстинктивне прагнення дітей активно наслідувати дії старших. Релігійна концепція (К.ШмІдт) в основу кладе твердження, що Бог, створивши людину, наділив ії особливим даром - умінням виховувати. Представники трудової теорії (Ф.Енгельс, Л.Морган) стверджують, що поштовхом до виникнення виховання в людському суспільстві було виробництво найпростіших знарядь праці.Існування первісного ладу вимірюється сотнями тисяч років. У своєму розвитку він пройшов кілька періодів: первісне стадо,родова община, розклад первісного ладу. За первісного стада, коли тільки завершується процес біологічного становлення людини, ніяких організованих форм виховання ще нема. Виховання відбувається стихійно і обмежується прямим відтворенням небагатого суспільного досвіду. Епоха родового устрою характеризується значним розширенням суспільного досвіду та перетворенням людських стад у сталі колективи родичів - роди, племена. У людей з'являються релігійні уявлення. Первісна родова сім'я спочатку ділилася на три вікові групи: перша - діти І підлітки: друга - дорослі, повноправні учасники І життя і праці; третя - люди похилого віку, старики. Вікова ініціація - перша в історії педагогіки інституалізована форма виховання дітей. Вона являє собою систему випробувань та церемонію посвяти підлітків у повноправні члени колективу, чом у передує досить трив.звд спеїш.тьмз шдготовка Мета вихапаная у цей період налягала у передачі підростаючому поколінню трудових навичок, встановлених способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів. Існували лише вікові і статеві відмінності у вихованні дітей. Виховання здійснювалося шляхом прямого включення дітей у конкретні види трудової діяльності дорослих і мало практичний характер. Воно було природним і вільним. Епоха розкладу первісного ладу характеризується виникненням сусідських общин, поступовим встановленням патріархальних суспільних стосунків і моногамної сім'ї, становим і майновим розшаруванням суспільства.

Виховання у цей час починає складатися як особлива суспільна функція і набирас деяких організованих форм. Разом з первісним колективом ще одним виховним інститутом поступово стає сім'я.

На зміну единому, колективному і рівному для всіх поступово приходить апаново-сімкйне вихованим, яке диференціюється для кожного стану згідно його ідеалів. Виховання все більше втрачає свій природовідповідний і ненасильницький х-р.

2. Виховання і навчання в країнах Стародавньго Сходу.

Стародавній Схід - умовна назва країн, які існували у ІУ-І тнеячол. до н.е. на території Південної Азії і частково у Північній Африці. На західному краї цім території знаходиться Єгипет, на східному -Китай. У древньосхідних країнах виховання підростаючого покоління вже чітко вибіляється як самостійна соціальна функція суспільства. Найголовнішою його ознакою у цей період була поява спеціальних навчачьно-виховних закладів - шкіл, де відбувалося систематичне навчання дітей. Появі шкіл сприяло створення різних систем письма (шумерське, єгипетське, китайське і т. д.) та накопичення наукових знань, що розвивалися завдяки запитам виробництва (побудова складних споруд, іригаційних систем), військовим, медичним, релігійним і іа потребам. Перші школи виникли у 111-11 тнеячол. до н. є. у таких державах як Шумер, Єгипет, Індія, Китай. Навчання з цього часу стає основною, але не єдиною, стороною виховання.

3. Виховання в державі Шумерів.

До Давнього Сходу належали держави, що існували у IV—І тис. до н.е. на території Південної Азії та частково у Північній Азії. Тут виникли перші рабовласницькі держави — Шумерія, Вавилонія, Ассирія, Єгипет, Індія, Китай. Створена ними цивілізація мала значний вплив на культурний розвиток людства.З появою класового суспільства виховання підростаючого покоління набуло класового характеру, виділилося як самостійна соціальна функція суспільства. На цьому етапі з'явилися спеціальні навчально-виховні заклади — школи, в яких здійснювалося систематичне навчання дітей. Перші школи було відкрито в III—II тис. до н.е. у Шумері, Єгипті, Індії, Китаї, й відтоді систематичне навчання стає важливим складником процесу виховання.

Школи в Шумері виникли у середині III тис. до н.е. Головним їх завданням була підготовка писарів, навчання їх клинопису — трансформованому піктографічному письму, що являє собою комбінації різноманітних вертикальних і горизонтальних клиновидних рисок (система налічувала до 600 знаків). Такі школи називали «будинками глиняних табличок», учителя — «батьком будинку глиняних табличок», учня — «сином будинку глиняних табличок». Назви походять від того, що шумери писали на мокрих глиняних таблицях. Учні також засвоювали певні знання з ботаніки, зоології, географії, математики, граматики, літератури. Навчання в школах було тривалим, коштувало дорого, тому навчалися лише діти знаті.

4. Виховання в стародавньому єгипті, індії, Китаї. Школи у Єгипті та Індії, також виникають у третьому тис. До н.е. Приблизно у цей час тут з'являється і писемність.

Єгиптяни використовували для письма папірус. Саме письмо було ієрогліфічний, тобто - "священним" (ієрогліф - священний знак) Воно було надзвичайно складним (нараховувшю близько 700 різних ієрогліфів). У Єгипті існували двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для різних службовців. Найпершими тут виникли. як і в Шумері, школи для писарів. Учень спочатку вправлявся у письмі на глиняних табличках або навощених дощечках і тільки тоді, коли набував достатніх навичок, йому давали папірус Писарі використовували спрощений варіант письма – ієратичне.У другому тис.до н.е виникли школи в Індії. Про їх існування свідчать Веди - найдавніший пам'ятник релігійної індійської літератури. Веди були складені санскритом - стародавньою індійською мовою. В Індії була розвинута усна традиція, яка до останнього часу залишалася її характерною рисою. Вже у третьому тисячолітті до н.е тут існували два алфавіти- кхароштхі та драхмі. Останній є джерелом всіх пізніших індійських алфавітів. Матеріалом для письма в Індії служило пальмове листя. На півночі країни для письма використовували внутрішню сторону берести. У Ведах збереглися відомості про школи для двох вищих станів ("варни"): шкош Орахманів та школи киїстріїа. На час навчання учні жили у будинку вчителя. Навчання у школі тривало 10-12 р. Заняття полягали, передусім, у заучуванні напам'ять віршів, гімнів й інших релігійних текстів. Письмо у школах призивалося, як і у суспільстві в цілому, дуже повільно. У різні періоди у древньоіндійських школах вивчалися граматика, література, математика, історія, медицина, етика, танці, музика, філософія, красномовство.

У 2 тисячол. дон. є. виникають перші навчальні заклади у Китаї. Про них дізнаємося з найдавніших китайських написів, зроблених на кістках і панцирах черепах. На рубежі 1-2 тнеячол. до н є. з'являються літописи на бамбукових і деревяних дощечках. Важливі документи з 8ст до н.е записували на дорогому шовку. В1ст китайці навчилися виготовляти папір. У стародавньому китаї писали ієрогліфічним письмом, яке нараховувало кілька десятків тисяч ієрогліфів. Навчання грамоти тривало багато років, воно було доступне лише дітям чиновників і багатіїв. У Китаї виникають вищі аристократичні школи, де навчали ораторському мистецтву, фівлософії, релігійної моралі, астрономії, медицини. Крім держ.існували також приватні школи. Першу відкрив Конфуцій, основу навч.складали 6мистецтв:стрільба з лука, управління конем, музика, письмо, арифметика, етикет.