Лекція №1 Міжнародні норми в галузі охорони праці. Система управління охороною праці в організації. План

1. Соціальне партнерство в охороні праці

2. Законодавство Євросоюзу з охорони праці

3. Стан охорони праці в Україні

4. Основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці

5. Система управління охороною праці в організації

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС у сфері охорони праці почалася з прийняттям Закону України "Про охорону праці" в редакції 2002 р. Новий Закон у більшості випадків відповідає певним положенням законодавства Євро-союзу. Дія Закону поширюється на всіх підприємців, які використовують найману працю, включаючи приватних осіб. Цей Закон зробив більш жорсткими вимоги до всіх роботодавців щодо створення безпечних та здорових умов праці. Він установлює персональну відповідальність роботодавців за дотримання норм охорони праці.

Право на охорону праці належить до невід'ємних прав людини, записаних у фундаментальних міжнародних документах, таких, як Загальна декларація прав людини ООН (1948 р.) та Міжнародний пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права 1976 р.

Принципи охорони праці також відображені в законодавстві Євросоюзу, про охорону праці, зокрема в Рамковій директиві 89/391/ЄЕС від 12.06.1989 р. "Про впровадження заходів для поліпшення безпеки та охорони здоров'я працівників під час роботи".

Метою політики охорони праці е зведення до мінімуму показників виробничого травматизму та професійних захворювань. Ця мета набула нових форм у ЄС протягом останніх років і поширилася сьогодні до пропаганди "добробуту на роботі", що означає моральний, фізичний та соціальний добробут, а не лише відсутність нещасних випадків та професійних захворювань.

Міжнародний досвід показує, що оскільки в єдину систему охорони праці шлучені декілька суб'єктів з різними інтересами, те, якою б сильною не булла законодавча складова цієї системи, все-таки найдійовішим залишиться шлях переговорів, спільний пошук шляхів вирішення проблем охорони праці в організації, - все те, що ми вкладаємо в поняття «соціальне партнерство».

Соціальне партнерство в охороні праці вигідно для обох партнерів:

спільний внесок у поліпшення умов праці веде до росту продуктивності й міліиіщенню якості продукції, що важливо для роботодавців, і одночасно допомагає зберегти здоров'я працівників. І навпаки, погані умови праці при роїдачі «безкоштовного молока» і маленькій надбавці до заробітної плати за шкідливі умови праці завдають шкоди здоров'ю працівників і у перспективі є Невигідними для роботодавця.

Сьогодні в процесі трудових відносин ми все частіше зіштовхуємося з Поняттям «соціальне партнерство». Воно прийшло до нас із міжнародного доспілу трудових відносин і поступово стає нормою нашого життя.

Соціальне партнерство в сфері праці — це система взаємин між працівниками та роботодавцями, органами державної влади та місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення узгодження інтересів працівників і роботодавців з питань регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов'язаних з ними відносин.

В модельному законі СНД «Про соціальне партнерство» (прийнятий на 27-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї СНД, постанова №27-14 від 16.11.2006 р.) дається таке визначення:

Соціальне партнерство - взаємодія органів державної влади, об'єднань роботодавців і профспілок у визначенні і проведенні в життя узгодженої соціально-економічної політики, політики в області трудових відносин, а також двосторонні відносини між роботодавцями і профспілками, спрямовані на забезпечення узгодження їхніх інтересів у порядку, обумовленому законодавством.