Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Забов запод шкоди_лекц¦¬_Харит_2004-2005.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
673.79 Кб
Скачать

8. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину

Особи, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину. Таким чином, законодавець наділяє такий заклад правом зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину (ч.2 ст.1191 ЦК України).

Підставами звільнення від обов’язку відшкодувати витрати є завдання шкоди внаслідок:

1) перевищення меж необхідної оборони (ст.1169 ЦК України);

2) знаходження у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (ст.1186 ЦК України).

Отже йдеться про можливість покладення обов’язку відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого тільки на особу, яка умисно вчинила злочин.

Якщо злочин вчинено малолітньою особою (яка не досягла 14 років), то витрати на лікування потерпілого відшкодовуються її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює її виховання, які є відповідальними особами за завдану ними шкоду, що є наслідком несумлінного здійснення або ухилення від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (ст.1178 ЦК України).

У випадку завдання шкоди неповнолітньою особою (у віці від 14 до 18 років) обов’язок відшкодувати витрати на лікування потерпілого покладається на дану особу, яка вже самостійно на загальних підставах відповідає за вчинене правопорушення (ч.1 ст.1179 ЦК України). Однак, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування витрат на лікування потерпілого, ці витрати відшкодовуються в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (ч.2 ст.1179 ЦК України).

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Крім того, ст.1207 ЦК України передбачає обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, встановлюючи, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюється законом.

Особливість даної норми полягає в наявності спеціальних умов, необхідних для виникнення такого обов’язку в держави:

1) наявність тільки особистої шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичній особі;

2) шкода завдана внаслідок вчинення злочину;

3) не встановлено особу, яка вчинила злочин або вона є неплатоспроможною.

Метою встановлення даного правила є захист прав та інтересів потерпілого (насамперед, право на життя та право на здоров’я), оскільки останній не завжди може розраховувати на швидке й повне відновлення за рішенням суду його порушених права за різних обставин.

Надання матеріальної допомоги державою потерпілим від злочину є життєво необхідним, оскільки держава взяла на себе турботу про підтримання правопорядку та гарантування безпеки всіх членів суспільства.

Отже, якщо злочин мав місце, то усунення його наслідків, в тому числі шляхом відшкодування завданої потерпілому шкоди, є обов’язком держави. У разі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок злочину, державою, остання, відповідно до ч.2 ст.1191 ЦК України, має право зворотної вимоги до винної особи у вчиненні злочину. Таким чином, суми, виплачені потерпілому повертаються до державного бюджету у вигляді відрахувань від заробітку засудженого, вартості конфіскованого в нього майна тощо. Держава виступає в якості гаранта відновлення особистих прав потерпілого.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.