- •1. Загальна характеристика зобов’язань із заподіяння шкоди
- •2. Система зобов’язань із заподіяння шкоди
- •1.Загальні засади відповідальності за завдану шкоду
- •Глава 82 цк України присвячена зобов’язанням, що виникають не з договорів, а із завдання шкоди (завдяки походженню від римського приватного права їх умовно називають деліктними).
- •1) Наявність шкоди;
- •4) Вина.
- •2. Наявність шкоди
- •3. Протиправна поведінка, якою завдано шкоду
- •4. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою
- •5. Вина.
- •6. Підстави звільнення від обов’язку відшкодування шкоди
- •Загальні засади відповідальності
- •2. Обсяг та порядок відшкодування
- •3. Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи
- •1. Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами
- •2. Право зворотної вимоги до винної особи
- •3. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого
- •4. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди
- •5. Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність
- •6. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою
- •1. Відшкодування шкоди, завданої у стані необхідної оборони
- •2. Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності
- •3. Відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно
- •1. Загальні засади відповідальності держави у деліктних зобов’язаннях
- •2. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади автономної республіки Крим, органом місцевого самоврядування
- •3. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування
- •4. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності
- •1. Особливості відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду
- •2. Обсяг шкоди, яка підлягає відшкодуванню
- •3. Порядок відшкодування шкоди
- •4. Право регресу до винної особи
- •5. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину
- •1. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою
- •2. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою
- •3. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми або неповнолітніми особами
- •4. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав
- •5. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою
- •6. Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •7.Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними
- •1. Поняття джерела підвищеної небезпеки
- •2. Суб’єкти та умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •1) Наявність шкоди;
- •3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки
- •4. Відшкодування ядерної шкоди
- •1. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я
- •2. Визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором
- •3. Визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця
- •4. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи
- •5. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого
- •6. Порядок відшкодування шкоди
- •7. Збільшення та зменшення розміру відшкодування
- •8. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину
- •Список літератури
2. Суб’єкти та умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2. ст. 1187 ЦК України).
Отже, не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обов`язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Проте, якщо громадянину було заборонено управляти джерелом, а він без дозволу скористався ним в особистих цілях, то дане діяння вважатиметься неправомірним заволодінням і на нього буде покладено обов’язок відшкодовувати шкоду згідно ст. 1187 ЦК України.
Якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, то суб’єктом відповідальності є власник транспортного засобу. Якщо ж особа керувала транспортним засобом по довіреності, то на нею покладається обов’язок відшкодувати завдану шкоду, а не на власника.
Щодо транспортних засобів ЦК України передбачає два види найма – найом транспортного засобу з екіпажем (ч. 2 ст. 798) та найом без екіпажу (ч. 1 ст. 798). Якщо в першому випадку відповідальність за завдану шкоду покладається на наймодавця (ст. 805 ЦК України), то в другому – на наймача (ст. 804 ЦК України).
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, які мають істотне значення (ч. 4 ст. 1187 ЦК; див. п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року).
Для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, достатньо трьох умов:
1) Наявність шкоди;
2) протиправна дія заподіювача шкоди;
3) наявність причинного зв’язку між протиправною дією та шкодою.
Вина заподіювача шкоди не вимагається. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести:
1) наявність непереборної сили;
2) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;
3) причинний зв’язок між даною обставиною і завданою шкодою.
У другому випадку слід довести:
1) наявність умислу потерпілого;
2) причинний зв’язок між даною обставиною і завданою шкодою.
В обох названих випадках ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Крім того, на відшкодування шкоди впливають груба необережність потерпілого та матеріальне становище фізичної особи – володільця джерела підвищеної небезпеки. Але вони є підставами не звільнення від обов’язку відшкодування, а лише зменшення розміру відшкодування (ст. 1193 ЦК України).