- •1. Загальна характеристика зобов’язань із заподіяння шкоди
- •2. Система зобов’язань із заподіяння шкоди
- •1.Загальні засади відповідальності за завдану шкоду
- •Глава 82 цк України присвячена зобов’язанням, що виникають не з договорів, а із завдання шкоди (завдяки походженню від римського приватного права їх умовно називають деліктними).
- •1) Наявність шкоди;
- •4) Вина.
- •2. Наявність шкоди
- •3. Протиправна поведінка, якою завдано шкоду
- •4. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою
- •5. Вина.
- •6. Підстави звільнення від обов’язку відшкодування шкоди
- •Загальні засади відповідальності
- •2. Обсяг та порядок відшкодування
- •3. Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи
- •1. Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами
- •2. Право зворотної вимоги до винної особи
- •3. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого
- •4. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди
- •5. Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність
- •6. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою
- •1. Відшкодування шкоди, завданої у стані необхідної оборони
- •2. Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності
- •3. Відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно
- •1. Загальні засади відповідальності держави у деліктних зобов’язаннях
- •2. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади автономної республіки Крим, органом місцевого самоврядування
- •3. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування
- •4. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності
- •1. Особливості відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду
- •2. Обсяг шкоди, яка підлягає відшкодуванню
- •3. Порядок відшкодування шкоди
- •4. Право регресу до винної особи
- •5. Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину
- •1. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою
- •2. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою
- •3. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми або неповнолітніми особами
- •4. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав
- •5. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою
- •6. Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •7.Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними
- •1. Поняття джерела підвищеної небезпеки
- •2. Суб’єкти та умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •1) Наявність шкоди;
- •3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки
- •4. Відшкодування ядерної шкоди
- •1. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я
- •2. Визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором
- •3. Визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця
- •4. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи
- •5. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого
- •6. Порядок відшкодування шкоди
- •7. Збільшення та зменшення розміру відшкодування
- •8. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину
- •Список літератури
2. Система зобов’язань із заподіяння шкоди
У юридичній літературі зустрічаються різноманітні класифікації деліктних зобов’язань, котрі мають основою різні критерії.
Оскільки нашою метою не є дослідження зобов’язань із заподіяння шкоди взагалі, зупинимося тут лише на головних класифікаціях.
Деякі науковці (наприклад, О.А. Красавчиков) пропонували класифікувати деліктні зобов’язання з врахуванням особливостей, притаманних окремим їх групам. Відповідно виокремлювалися:
1) деліктні зобов’язання із особливостями суб’єктного складу, внаслідок якого за заподіяння шкоди незаконними діями працівника відповідальність несе організація( а не її працівник або посадова особа);
2) деліктні зобов’язання із особливостями суб’єктного складу, внаслідок чого відповідальність перед потерпілим за шкоду, завдану державними органами, несе держава, а не той, хто завдав шкоди, і не організація, у якій він працює (заподіяння шкоди незаконними діями державних або громадських організацій та їх службових осіб, працівниками правоохоронних органів, суду, прокуратури тощо);
3) деліктні зобов’язання, що об’єднуються також за суб’єктною ознакою, але таким чином, що суб’єктами відповідальності не є той, хто заподіяв шкоду, котрий, разом з тим, не є “офіційною особою” (такими “неофіційними особами” пропонується вважати неповнолітніх, малолітніх тощо);
4) деліктні зобов’язання, що мають особливості засобів заподіяння шкоди (заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки і т.п.);
5) деліктні зобов’язання, що мають особливості об’єктів правової охорони (заподіяння шкоди життю, здоров’ю, майну тощо);1
Н.С. Малеїн, у залежності від об’єкту, якому завдано шкоди, пропонував розрізняти:
1)зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди особистого характеру (шкода завдана життю і здоров’ю фізичної особи);
2) зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди майну фізичної або юридичної особи.2
О.С. Йоффе розрізняє такі спеціальні види деліктних зобов’язань:
1) відповідальність за діяльність, пов’язану з підвищеною небезпекою для оточуючих;
2) відповідальність за шкоду, завдану актами органів влади, у яких виражається їхня управлінська функція;
3) відповідальність за шкоду, завдану недієздатними, частково дієздатними і тими, хто не міг розуміти значення своїх дій, тощо 3.
Характеризуючи систему деліктних зобов’язань, В.Т. Смирнов та О.А. Собчак виокремлювали такі спеціальні види деліктних зобов’язань:
1) заподіяння шкоди незаконними діями державних та громадських організацій, а також посадових осіб (актами влади);
2) заподіяння шкоди діяльністю джерела підвищеної небезпеки;
3) заподіяння шкоди працівнику у зв’язку з виконанням ним його трудових (службових) обов’язків;
4) заподіяння шкоди неповнолітніми і особами, що визнані недієздатними.1
На думку А. І. Загорулько у структурі деліктних зобов’язань варто розрізняти такі види:
1) зобов’язання із заподіяння шкоди, завданої неправомірними діями суб’єктів цивільного права;
2) зобов’язання із заподіяння шкоди, завданої неправомірними діями державних органів та їхніх посадових осіб у сфері адміністративного управління, а також незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.2
Крім вказаних вище, існують й інші точки зору3. Оскільки їх аналіз не є нашою метою, не зупиняємося на них детально.
Разом з тим, варто зазначити, що практично у всіх запропонованих класифікаціях зустрічається таких критерій як специфіка суб’єкту, який заподіяв шкоду.
Лекція 2. ЗАГАЛЬНІ ПІДСТАВИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗАВДАНУ МАЙНОВУ ШКОДУ