Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Забов запод шкоди_лекц¦¬_Харит_2004-2005.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
673.79 Кб
Скачать

5. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого

Ще одним різновидом даних деліктних зобов'язань є завдання шкоди життю фізичної особи.

Специфіка цього делікту полягає в тому, що результатом шкоди, завданої життю фізичної особи є її смерть, тому остання не може виступати суб’єктом деліктних правовідносин, оскільки із смертю людини припиняється її правосуб’єктність.

В таких правовідносинах не може бути й правонаступництва у зв’язку із особистим характером права вимоги. Відповідно, причинний зв’язок встановлюється через факт смерті фізичної особи (причина), результатом чого є майнові втрати інших осіб (наслідок). Такий підхід є винятком із загального правила прямого причинного зв’язку в фактичному складі.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у випадку смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Законодавець визначає виключний перелік непрацездатних осіб, які були на утриманні померлого потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також строк впродовж якого вони мають право отримувати відповідне відшкодування шкоди, яка завдана смертю їх утримувача (годувальника).

До таких осіб абз.2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, зокрема, відносить:

1) дитину, яка має право на відшкодування шкоди до досягнення нею вісімнадцяти років, а у випадку, коли дитина є учнем або студентом - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років;

2) чоловік, дружина, батьки (усиновлювачі), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, отримують зазначене відшкодування довічно;

3) інваліда, якого потерпілий зобов'язаний був утримувати відшкодування виплачується впродовж строку їх інвалідності;

4) одного з батьків (усиновлювачів) або другого з подружжя чи іншого з членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, відшкодування виплачується до досягнення останніми чотирнадцяти років;

5) іншу непрацездатну особу, які були на утриманні потерпілого, відшкодування виплачується протягом п'яти років після його смерті.

Щодо права дружини померлого на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, то воно зберігається за нею, також, у випадку реєстрації нового шлюбу. За дітьми це право зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або коли в майбутньому до досягнення зазначеного віку вони стали інвалідами (підп. “б” п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”).

Право на одержання відшкодування у зв’язку з втратою годувальника виникає і у тому разі, коли останній помер внаслідок одержаної травми (що підтверджено висновком лікарської експертизи) через деякий період після призначення суми відшкодування або встановлення групи інвалідності у зв’язку з даним каліцтвом (підп. “в” п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6).

Крім того, непрацездатні члени сім’ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями померлого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування (підп. “г” п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6).

Зазначеним особам, відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України, впродовж вказаного строку відшкодовується шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за аналогічними правилами, які встановлені для відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я (ст.1197 ЦК України).

До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Непрацездатним особам, які не знаходились на його утриманні, але мали право на відшкодування, його розмір визначається сумами, що стягувались за рішенням суду (за заявою потерпілого), а при їх відсутності – встановлюється судом з врахуванням матеріального стану непрацездатних осіб і можливості потерпілого до смерті надавати їм допомогу.

Якщо право на відшкодування одночасно мають непрацездатні особи, які перебували, і ті, що не перебували на утриманні померлого, то спочатку визначається розмір відшкодування для осіб, які не перебували на утриманні померлого, після чого визначається розмір відшкодування для решти непрацездатних.

Окрім розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого особи, яким завдано шкоди смертю годувальника мають право вимагати відшкодування моральної шкоди, що пов'язана із смертю годувальника (ч.2 ст.1168 ЦК України) та витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника особі, яка зробила ці витрати (ст.1201 ЦК України).

Зазначені витрати не зараховуються до суми відшкодування шкоди і відшкодовуються окремо. При цьому, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується лише її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Визначений сукупний розмір відшкодування не може бути зменшений навіть у випадку, коли заподіянню смерті сприяла вина потерпілого (ч.3 ст.1193 ЦК України). І лише з врахуванням матеріального становища потерпілого (крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину) суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, що завдана фізичною особою (ч.4 ст.1193 ЦК України).

Однак, до розміру відшкодування, який виплачується уповноваженим особам внаслідок смерті годувальника не зараховується розмір пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника, та інші їхні доходи (ч.3 ст.1200 ЦК України). Тобто, в даній статті повторюється правило про недопустимість зарахування будь-яких видів пенсій за рахунок відшкодування шкоди.

Визначений кінцевий розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім випадків:

1) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника;

2) призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (ч.4 ст.1200 ЦК України). У цьому разі частка заробітку, що припадає на кожного з них, визначається, виходячи з фактичного числа утриманців потерпілого, а також непрацездатних осіб, які не були на його утриманні, але мали на це право.

На відміну від зменшення, збільшення розміру відшкодування шкоди, що завдана смертю годувальника може відбуватись на підставі, що прямо передбачена законом (абз.2 ч.4 ст.1200 ЦК України).

До таких випадків чинне законодавство відносить:

1) підвищення вартості життя (ч.1 ст.1208 ЦК України);

2) збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч.2 ст.1208 ЦК України).

Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди можливе на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана також відшкодувати необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробка особі, яка зробила ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Кредитором у даному випадку може бути будь-яка особа, як фізична, так і юридична, яка зробила ці витрати та надала відповідні докази. При цьому, розмір відшкодування не залежить від допомоги на поховання, що надана фізичним особам, які здійснили поховання. Це пов’язано із соціальною природою такої допомоги ( Закон України від 18 січня 2001 року “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”).

Витрати на виготовлення пам’ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам’ятників і огорож в даній місцевості (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”).

Однак, слід зауважити, що допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди, яка відшкодовується внаслідок смерті фізичної особи не зараховується.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.