3. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми або неповнолітніми особами

З врахуванням тієї обставини, що шкода може бути завдана не лише однією особою, але й групою осіб, цивільне законодавство окремо регулює питання відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми або неповнолітніми особами.

Зокрема, ст. 1181 ЦК України встановлює, що шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

У даному випадку застосовується принцип часткової відповідальності, оскільки батьки (усиновлювачі), опікуни не є особами, які безпосередньо завдали шкоди, незважаючи на створення своєю поведінкою (неналежне виховання, відсутність нагляду за дітьми тощо) необхідних передумов для завдання шкоди. Тобто, застосовується загальне правило, встановлене ст. 540 ЦК України про частковий характер зобов’язань із множиною осіб.

Частки відповідальності батьків (усиновлювачів), опікунів у випадку завдання шкоди кількома малолітніми осіб передбачаються рівними, крім випадку, коли один із них доведе, що його вина в нездійсненні або ухиленні від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою є меншою. Ступінь вини самих малолітніх осіб, які завдали шкоди на обсяг відповідальності своїх батьків (усиновлювачів), опікунів не впливає у зв’язку з незрілістю їхньої психіки.

У разі відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох малолітніх осіб, їх батьками (усиновлювачами), опікунами, ч. 1 ст. 1181 ЦК України передбачає можливість її відшкодування у частці, яка визначається за домовленістю між ними. Разом з тим, відповідачі мають право звернутися до суду з позовом про визначення частки відшкодування шкоди, завданої малолітнім.

Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна із них перебувала в закладі який за законом здійснює щодо неї функції опікуна (спецінтернат, дитбудинок тощо), цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду (ч.1 ст. 1182 ЦК України).

Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна із них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.

Тобто, у даному випадку застосовується, також, принцип часткової відповідальності (ст. 540 ЦК України).

4. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав

Ст. 1183 ЦК України встановлює, що батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав (підстави, порядок та наслідки позбавлення батьківських прав передбачені в ст. 164-166 СК України), протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків.

Ці правила застосовуються до випадків завдання шкоди як малолітніми, так і неповнолітніми особами; незалежно від місця їх перебування після винесення рішення судом про позбавлення батьків їх батьківських прав (під опікою, піклуванням, в сім’ї усиновлювачів або в дитячому закладі).

Особи, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, що випливають із факту спорідненості з дитиною. Проте за ними зберігаються обов’язок утримувати свою дитину (ч. 2 ст. 166 СК України), а також обов’язок відшкодувати шкоду, завдану їхніми дітьми.

Таким чином, на батьків покладається додатковий тягар за неналежне виховання своїх дітей, відсутність будь-якого нагляду за дитиною, турботи про її життєво необхідні потреби. Тобто, йдеться про наслідки неналежного виконання батьківських обов’язків, що потягло завдання шкоди.

Як слідує зі ст. 1183 ЦК України, для покладення відповідальності за завдання шкоди на батьків, позбавлених батьківських прав, необхідно встановити причинний зв’язок між неналежним виконанням батьком своїх обов’язків та поведінкою дитини, що спричинило завдання шкоди.

Неналежним виконанням батьківських обов’язків, зокрема, вважається безвідповідальне відношення до виховання своїх дітей у формі ухилення батьків від обов’язку піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, експлуатації своєї дитини, застосування фізичних та інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини, а також аморальної, антигромадської поведінки батьків, що здійснює негативний вплив на дітей.

Батьки, позбавлені батьківських прав несуть відповідальність за шкоду, завдану їх дітьми, якщо не доведуть відсутність своєї вини.

Відповідальність за шкоду, завдану дитиною, покладається на батьків лише протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав (набрання чинності судового рішення про позбавлення батьківських прав). Таким чином, ст. 1183 ЦК України поширює правила про позовну давність на вимоги, що випливають із сімейних відносин.