Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Забов запод шкоди_лекц¦¬_Харит_2004-2005.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
673.79 Кб
Скачать

7.Відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

Нездатність фізичної особи усвідомлювати характер і значення своїх дій або керувати ними, передусім, свідчить про відсутність її вини у завданні шкоди.

Тому згідно ч.1 ст.1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується.

Разом з тим, оскільки засадам справедливості цивільного законодавства, очевидно, суперечило б перекладення повністю ризику настання шкідливих наслідків на потерпілого, ця сама стаття ЦК України містить нормі, згідно якій з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Разом з тим, із наведеного загального правила встановлено винятки. Зокрема, якщо фізична особа сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, то свідчить не про відсутність вини заподіювача шкоди, а, навпаки, є обтяжуючою обставиною. Тому у даному випадку особа, яка завдала шкоди зобов’язана її відшкодувати на загальних підставах.

До обставин, що свідчать про відсутність вини особи, яка завдала шкоди, ч. 2 ст. 1186 ЦК України відносить її психічний розлад або недоумство.

Спеціальне врахування даної обставини має метою врахування бездіяльності осіб, які зобов’язані були, згідно Закону України “Про психіатричну допомогу”, вимагати у судовому порядку визнання такої особи недієздатною (ст. 39 ЦК України). Враховуючи цю обставину, суд має право постановити рішення про покладення обов’язку відшкодування шкоди, завданої такою особою, на її чоловіка (дружину), батьків, повнолітніх дітей.

Умови застосування даної норми:

1) зазначені у даній нормі особи, на яких може бути покладено відшкодування, мають бути повнолітніми та працездатними;

2) ці особи проживають разом із заподіювачем шкоди;

в) їм відомо про психічний розлад або недоумство у особи, яка заподіяла шкоду.

Лекція 9. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ДЖЕРЕЛОМ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ

1. Поняття джерела підвищеної небезпеки

Поняття джерела підвищеної небезпеки, завдання шкоди яким традиційно є кваліфікуючою ознакою застосування спеціальних правил відшкодування шкоди, багато років залишалося дискусійним у цивілістичній літературі. Хоча до цього питання зверталися такі авторитетні науковці як Б.С. Антимонов, О.С. Йоффе, О.О. Красавчиков1 та ін. проте досягти єдності тривалий час не вдавалося.

Зараз це питання вирішене на рівні законодавства.

Вперше в ст. 1187 ЦК України дається визначення джерела підвищеної небезпеки як “діяльності, пов’язаної з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для осіб, що цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки, також, містяться у визначенні, яке на рівні керівних роз`яснень запропонував Пленум Верховного Суду України в постанові № 6 від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” : “Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших об`єктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості” (п.4).

Отже, джерело підвищеної небезпеки пов’язане із діяльність людини, внаслідок своїх властивостей може заподіяти шкоду оточуючим за звичайних умов, коли шкідливість речі не може бути усунена повністю, незважаючи на найбільшу обачність її власника.

Характерними ознаками джерела підвищеної небезпеки є:

1) це діяльність (але не без дія);

2) здійснення цієї діяльності пов’язане із використанням об’єктів, яких характеризує наявність шкідливих властивостей;

3) неможливість повного контролю за їхнім використанням з боку людини на даному рівні розвитку науки і техніки;

4) існування ризику (великої ймовірності) завдання шкоди.

Частина 1 ст. 1187 ЦК України дає тільки приблизний перелік джерел підвищеної небезпеки.

Це – транспортні засоби, механізми та обладнання, хімічні, радіоактивні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні та інші речовини, дикі звірі, службові собаки та собаки бійцівських порід тощо. (Вичерпний їх перелік, очевидно, неможливий у зв’язку із постійним динамічним розвитком науки й техніки).

Саме у зв`язку з відсутністю виключного переліку на практиці виникає необхідність вирішення питання про те, що можна віднести до джерела підвищеної небезпеки, а що в цей перелік не включається. Тому, суд, вирішуючи питання про можливість віднесення діяльності до джерела підвищеної небезпеки, з’ясовує наявність його характерних ознак.

Так, судова практика визнає джерелом підвищеної небезпеки будь-яке застосування концентрованої енергії у таких випадках, коли енергія використовувалася не в споживчих цілях, не в побуті, а на виробництві, на транспорті. Тому газопровід, електромережа в квартирі не визнаються джерелом підвищеної небезпеки, оскільки умови їх використання не створюють ніякої небезпеки для оточуючих.

Всі так звані засоби звичайного озброєння (танки, артилерія, ракети тощо) є джерелом підвищеної небезпеки. До цих джерел наука і практика відносить, також, і всі військово-транспортні засоби як : автомашини, самохідні установки та ін.

Одна й та сама річ (агрегат, комплексне обладнання тощо) може створювати різного роду підвищену небезпеку для оточуючих. Наприклад, до транспортних засобів відносяться, також, тролейбуси, трамваї та ін., що приводяться в рух електричною енергією. Цей вид транспорту володіє певними особливостями, оскільки його шкідливі властивості не тільки механічного характеру, але й, також, проявляються у можливості ураження електричним струмом.

До фізико-хімічних джерел підвищеної небезпеки відносять всі промислові або науково-дослідні агрегати і апаратуру, що створює радіоактивність в небезпечних дозах.

Зі ст. 1187 ЦК України випливає, що домашні тварини не можуть бути віднесені до джерел підвищеної небезпеки, окрім службових собак та собак бійцівських порід.

Проте, дикі звірі є джерелом підвищеної небезпеки лише за умови їх знаходження у володінні людини.

Судова практика не визнає зброю джерелом підвищеної небезпеки. Призначенням зброї є ураження живого об`єкту, техніки тощо, тобто саме в заподіянні іншим шкоди. Вважається, що устрій та механізм дії зброї добре відомий, коли її володілець дотримується правил поводження з нею, тому випадковий постріл не буде мати місця. Так, в постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 24 грудня 1965 року за позовом Степанян до Гардабанського радгоспу зазначено, що мисливська рушниця, пострілом з якої було вбито чоловіка позивачки, не є джерелом підвищеної небезпеки.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.