1.Загальні засади відповідальності за завдану шкоду

Глава 82 цк України присвячена зобов’язанням, що виникають не з договорів, а із завдання шкоди (завдяки походженню від римського приватного права їх умовно називають деліктними).

Правила про деліктну відповідальність поширюються й на завдання шкоди особою, з якою у потерпілого укладено договір. Мова йде, зокрема, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг (ст. 1209-1211 ЦК України).

У залежності від об’єкта, якому завдана шкода, розрізняють деліктну відповідальність за завдання шкоди майну та деліктну відповідальність за завдання шкоди особі.

У ст. 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну та підстави її виникнення.

Зокрема, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення:

1) Наявність шкоди;

2) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

3) причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

4) Вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то йдеться про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, у випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки його володілець відповідає незалежно від того, чи була його вина в такому заподіянні (ст. 1187 ЦК України).

За загальним правилом шкода відшкодовується особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

На відміну від загального правила, у випадках визначених законом: обов’язок відшкодувати завдану шкоду може бути покладено на особу, яка не є її заподіювачем (наприклад, шкода, завдана малолітньою особою відшкодовується її батьками (усиновлювачами), опікуном або іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітнього (ст. 1178 ЦК України).

Розмір відшкодування може бути зменшеним. Наприклад, у разі завдання шкоди фізичною особою, розмір відшкодування може бути зменшеним залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину (ч. 4 ст. 1193 ЦК України).

Розмір відшкодування може бути також збільшеним. Наприклад, це можливо при завданні шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст. 1203, 1208 ЦК України).

2. Наявність шкоди

У самій загальній формі шкода визначається як наслідок зазіхання на суспільні відносини, як наслідок порушення охоронюваних законом прав і інтересів держави чи організацій, громадян,¹ як применшення охоронюваного правом блага.²

Разом з тим, цивілістами не вироблено ще єдиного підходу до визначення кола об'єктів, применшення яких кваліфікується як шкода. Так, Е.А. Флейшиць відзначала, що такими благами є різноманітні матеріальні речі, а також нематеріальні блага - життя, здоров'я, ім'я, честь, авторство.¹

Однак подібне розуміння шкоди виявилося занадто вузьким, оскільки у багатьох випадках цивільне правопорушення не призводить до применшення визначених благ, хоча несприятливий результат очевидний, наприклад, при створенні перешкод для вільного користування і розпорядження речами і т.д. Тому М.С. Малеїн більш точно характеризує шкоду як применшення суб'єктивного цивільного права чи блага.²

Такої ж точки зору дотримується Д.В. Боброва, викладаючи її у підручнику “Цивільне право України”. Тут нею під шкодою розуміється зменшення або втрата (загибель) певного особистого чи майнового блага³.

У більш пізній своїй праці, з огляду на, те, мабуть, що суб'єктивне право є юридичною цінністю і ще й до того ж не єдиною, котра применшується цивільним правопорушенням, М.С. Малеїн зазначав, що шкода - це насамперед соціальне поняття, невід'ємна ознака всякого правопорушення. Оскільки правопорушення заподіює шкоду суспільному правопорядку і може супроводжуватися порушенням суб'єктивних цивільних прав, остільки і наслідки правопорушення можуть мати самий різний характер, у тому числі матеріальний і нематеріальний, майновий і немайновий, вимірюваний і такий, що не підлягає оцінці, такий, що підлягає відшкодуванню і такий, що не може бути відшкодовано. З врахуванням сказаного шкода тут вже визначається як сукупність негативних наслідків правопорушення.⁴

Оскільки цивільні правопорушення заподіюють шкоду усьому комплексу явищ, що охоплюються категорією об'єкта цивільного правопорушення, то і шкода як результат цивільного правопорушення може бути розглянута у трьох аспектах - як соціальна, юридична і фактична шкода.

У соціальному змісті будь-яка протиправна дія спричиняє шкоду, оскільки вона негативно впливає на суспільні відносини. Даний результат протиправної дії в літературі пропонувалося іменувати різним чином: політична шкода,¹ нематеріальна шкода, шкода в загальному значенні слова,² чи шкідливість, суспільна небезпека,³ соціальна шкода.⁴

На наш погляд, виокремлення категорій соціальної, юридичної і фактичної шкоди - це наукова абстракція. Практично важливою категорією є, так звана, фактична шкода, що розуміється як фактичне применшення будь-якого блага. У той же час наявність фактичної шкоди завжди означає одночасне порушення правових відносин. Тобто, у наявності також шкода і у соціальному, і у юридичному аспектах.

Разом з тим, можливе виникнення шкоди тільки в соціально-юридичному змісті, у тих випадках, коли відсутні матеріальні (майнові) негативні наслідки.

Фактична шкода може бути майновою і немайновою. Такий поділ відповідає характеру благ, що порушуються. Знищення або ушкодження предметів матеріального світу викликає майнову шкоду, грошове вираження якої іменується збитками.⁵ Немайнова шкода є результатом порушення нематеріальних благ (наприклад, честі і достоїнства особистості). Хоча можливі випадки, коли в результаті того самого дії може виникнути одночасно як та, так і інша шкода, а зазіхання на немайнове благо тягне поряд з немайновою матеріальну шкоду і навпаки.

У літературі висловлюється точка зору про неадекватність понять “немайнова шкода” та “моральна шкода”. Немайнова шкода розглядається як будь-яке зменшення особистих благ у немайновій сфері. Моральна шкода охоплюється поняттям немайнової шкоди, але наслідком її заподіяння завжди є моральні та фізичні страждання особи. Немайнова шкода може бути заподіяна як діями винними, так і невинними. Щодо моральної шкоди – вона завжди є наслідком винних дій¹.

Майновий збиток може виразитися в позитивному збитку і у не отриманих доходах. Під позитивним збитком мається на увазі втрата наявного чи майна необхідність зробити витрати. Під не отриманими доходами - порушення можливості отримання в майбутньому майнової вигоди. До упущеної вигоди відноситься, наприклад, втрачений у результаті каліцтва заробіток.

Особистості може бути заподіяний як майновий, так і немайновий збиток.

Під особистим майновим збитком розуміється заподіяння шкоди особистим правам і інтересам громадянина, порушення яких супроводжується майновими втратами.²